Сандро Боттічеллі (1444-1510).

Боттічеллі — один з найбільш натхненних майстрів італійського Відродження, що на­родився у родині шкіряника. Скромне по­ходження не завадило йому досягти успіхів у живописі, стати високоосвіченою лю­диною. Він прекрасно знав поезію, філо­софію, товаришував з найосвіченішими людьми Флоренції. Недарма він насмілився зобразити себе разом із знатними сучасни­ками у картині «Поклоніння волхвів». Боттічеллі одним із перших звернувся до античної міфології. Так, на картині «На­родженні Венери» ми бачимо античну богиню краси та любові. Згід­но з міфом, вона народилась з морської піни поблизу острова Кіпр та діста­лась до берега на муш­лі. Боги вітрів осипа- к ють її дощем із троянд Л та женуть мушлю до берега, де богиню зу­стрічає дівчина з по­кривалом, прикраше­ним квітами. Це одна з чотирьох ор — бо­гинь пір року. На її легкій білій сукні весни вишиті тонкі сплетіння волошок.

Сама Венера — втілення краси, але краси скоріше духовної, ніж тілесної. Поза богині повторює давньоримську статую цнотливої Венери, що соромливо прикриває руками свою наготу. Бездоганна чистота ліній вирізняє дещо видовжену фігуру, прекрасні золоті пасма волосся. Але у вродливому обличчі Венери приховано сум. Цей настрій присутній у багатьох кар­тинах майстра.

Така ж печальна відчуженість помітна і в обличчях мадонн Боттічеллі. Навіть в уро­чистій картині «Вінчання Мадонни» Ма­донна, заглиблена у свої думи, пише слова хоралу в книгу, що її тримає ангел. Немовля в одній руці тримає гранат, іншу поклало на руку матері.

Боттічеллі обирає для картини круговий фор­мат і майстерно замикає композицію. Усі персонажі пов'язані між собою погляда­ми, дотиками рук. Наприкінці життя Боттічеллі пережив гли­боку духовну трагедію. Він відходив від ідеалу сильної особистості, що був його взірцем у молодості. Художник залишив і живо­пис. Він прожив ще 5—6 років на самоті та у відчаї, але вже нічого не створив для мистецтва.

С. Боттічеллі. Вінчання Мадонни. 1482~1483_Р

Боттічеллі не випадково вибрав форму кола. Уся

композиція побудована на округлих лініях. Завдяки С. Боттічеллі. Народження Венери. 1483- 1484рр.

цьому картина, що була задумана як урочиста та

святкова, виявилась ліричним витвором. І Мадонна,

і янголи наповнені сумом і меланхолією.

Високе відродження.

На межі XV—XVI ст. мистецтво Італії досягло найвищої точки розквіту. Цей період називають Високим Відрод­женням. Найвищий рівень мистецтва визначається творчим генієм трьох великих художників: Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонарроті. Згодом засяють таланти таких видатних майстрів, як Тиціан, Джорджоне, Тінторетто та інших.

Центром найбільш значних подій у художньому житті стає Рим. Адже саме там знаходиться голова католицької церкви — Папа римський, що запрошує кращих майстрів для оздоблення будівель Ватикану, монастирів та капел. Середину та кінець XVI ст. називають Пізнім Відроджен­ням. Тоді і мистецтво, і суспільство охопила серйозна криза.