Мистецтво доби відродження.

У XIV—XV ст. в історії європейського мистецтва відбувають­ся кардинальні зміни. Вони визначають долю мистецтва на кілька століть. Цей переворот у мистецтві відбувся в Італії та має назву Відродження (французь­кою — Ренесанс). Що ж відроджувалось у мистецтві? Середньовічна культура була звернена до споглядання божественного, вічного, а епоха Відродження у центр світобудови ставила людину, вона знову звернулась до реального світу, так само, як і античне мистецтво. Таким чином відроджується античні ідеали, звідси й назва всієї епохи. Відродження намагається знайти нові форми мистецтва, поєднати античність та середньовіччя, досягти гармонії земного та небесного.

Хронологічні рамки всієі епохи Відродження (кінецьХШ - перша третина XVI ст.) і пе­ріодизація:

Проторенесанс (дученто, кінець XIII - початок XIV ст.);

Період готичної реакції (треченто, середина і друга половина XIV ст.);

Раннє Відродження (кватроченто, XV ст.);

Високе Відродження (чінквіченто, кінець XV- перша третина XVI ст.).

Поняття "Пізнє Відродження" для визначення особливостей сус­пільного і художнього розвитку Італії в XVI ст.

Джотто ді Бондоне (1267-1337)

Джотто називають передвісником Відрод­ження. Замість чудес, що любили зображати у своїх сюжетах художники, Джотто вводить у живопис достовірну нату­ру. Його мистецтво ще пов'язане із середньо­вічним, але у ньому вже вгадується близькість оновлення усіх засобів живопису. Послідовники Джотто перевершили його у вірності натурі, проте саме Джотто зробив перший крок на цьому шляху. Найбільше враження на сучасників справи­ли розписи капели дель Арена у місті Падуї. Капела (каплиця) знаходилась на місці ан­тичного амфітеатру, звідси й назва «капела при арені». Три ряди фресок, що опоясують це приміщення, розповідають про життя Христа, його Матері, та її батьків — Іоакіма та Анни.

Одна із фресок зображує євангельський сюжет «Сон Іоакіма», коли крилатий Дух приносить звістку про те, що в Іоакіма на­родиться дочка. Сцена сповнена простоти та умиротворення.

Ф ігури людей у Джотто немов висічені з каменю. Герої його фресок — це люди, що твердо стоять на землі, вони не схожі на середньовічних ангелів. У своєму живописі Джотто

Фрагменти фресок. Капела дель .

Арена в м.Падуі.1310р.

намагався відо­бразити моральний ідеал людини — доброї та стійкої у боротьбі зі злом. Ця думка особ­ливо чітко виражена у фресці «Узяття Христа під варту» («Цілунок Іуди»). Іуда обіймає Христа, щоб закарбувати свій зрадницький цілунок. Чистий і благородний профіль Хри­ста протиставлено грубому профілю Іуди, ясний погляд — підступному, зло — добру. Цей поєдинок відбувається серед натовпу. У єдиному пориві злоби зметнулись вгору мечі, палиці, смолоскипи та списи. Але бла­городний образ Христа, його спокій зупиняє людей, збуджує їхню цікавість. Про самого художника, як про людину, ві­домо дуже небагато. Він був другом великого поета Данте, займався не лише живописом, але й архітектурою, скульптурою. Прожив Джотто майже 70 років, був заможним та відомим художником. Його поховали з великими почестями у соборі рідного міста Флоренції.

Колискою великого мистецтва Від­родження стало місто Флоренція. Флоренція мала успіх у торгівлі, банківській справі, мистецтві. Там народжувались найбільш передові ідеї свого часу, там творили худож­ники: Брунеллескі, Донателло та Мазаччо, що їх називають бать­ками Відродження. Художник вже почував себе не безіменним ремісником, як у середні віки, але майстром, чиї витвори дарують безсмертя.