ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА_________________________________________________ 2008

193

М І Н І С Т Е Р С Т ВО АГ Р А Р Н О Ї П О Л І Т И К И У К Р АЇ Н И

У К Р АЇ Н С Ь К А АК АД ЕМ І Я АГ Р АР Н И Х Н АУ К

І Н С Т И Т У Т РО С Л И Н Н И Ц Т В А ІМ . В . Я . ЮР ’ Є В А

С Е Л Е К Ц І Й НО - Г Е Н Е Т И Ч Н И Й І Н С Т И Т У Т −

Н АЦ ІО Н АЛ Ь Н И Й Ц Е Н Т Р Н АС І Н Н Є З Н АВ С Т В А Т А СО Р Т О В И В Ч Е Н Н Я

За редакцією члена-кореспондента УААН,

доктора сільськогосподарських наук,

професора М.М.ГАВРИЛЮКА

С.І.МЕЛЬНИК, В.М.МАЛАСАЙ, МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

М.М.ГАВРИЛЮК, М.Д.БЕЗУГЛИЙ, В.А.РУБЕЛЬ, УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

В.В.КИРИЧЕНКО, Ю.І.БУРЯК, Л.В.БОНДАРЕНКО, ІНСТИТУТ РОСЛИННИЦТВА ІМ. В.Я. ЮР'ЄВА УААН

В.М.СОКОЛОВ, М.О.КІНДРУК, В.В.ВИШНЕВСЬКИЙ, М.О.МАМАТОВ., В.Г.ЧАЙКА, М.О.ЛІБЕНКО,

СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНИЙ ІНСТИТУТ – НЦ НС УААН

ВСТУП

Важливою проблемою аграрного сектору країни є збіль-

шення виробництва зерна. Причому повинна зростати не

тільки його урожайність, але і якість. Аналіз стану нарощу-

вання темпів розвитку виробництва сільськогосподарської

продукції в розвинутих країнах світу свідчить про необхід-

ність посилення ролі регулятивних дій Держави, особливо в

сфері насінництва.

Кожного року в Україні вирощується понад 4 млн. тонн

насіння для потреб усіх посівних площ. Законом "Про насіння

і садивний матеріал" регламентується правова основа діяль-

ності з виробництва, обробки, збереження, реалізації, транс-

портування і використання насіння сільськогосподарських

рослин, а також з організації і проведення сортового і насін-

нєвого контролю. Реалізація цього закону забезпечує гаран-

товану якість насіння на всіх етапах його руху до споживача.

Захист прав споживачів здійснюється через поставку в тор-

говий оборот сертифікованого насіння сільськогосподарських

рослин, як це прийнято у всіх розвинутих країнах світу.

Разом з тим, поряд з якісним посівним матеріалом на ри-

нок постачається значна кількість насіння сумнівного похо-

дження та низької якості. Основу такого насіння становлять

сорти, які не внесені до Державного Реєстру сортів рослин

України. За результатами проведеної u1076 державними інспекто-

рами перевірки сортових посівів у 2003-2004 pp. посів неза-

реєстрованими сортами склав 5-8%, а по окремих культурах

(соняшник, ріпак) – до 30%. Завезенням з-за кордону чи ви-

рощуванням такого насіння займаються деякі підприємства

різних форм власності, які порушують чинне законодавство

щодо охорони прав на сорти рослин. Результатом діяльності

цих підприємств є зниження урожайності сільськогосподар-

ських культур та реальна загроза розповсюдження карантин-

них організмів.

Прийняття 17 червня 2004 року Закону України "Про вне-

сення змін до кодексу України про адміністративні правопо-

рушення щодо відповідальності за порушення законодавства

в галузі насінництва, розсадництва та з охорони прав на сор-

ти рослин" сприятиме підвищенню відповідальності посадо-

вих осіб.

На сьогодні держава підтримує сільськогосподарських

товаровиробників переважно шляхом компенсації частини

витрат на придбання елітного насіння, процентної ставки

рефінансування за кредитами банків, на навчання, на підви-

щення кваліфікації кадрів, на поставку техніки по лізингу. Ду-

же важливим при цьому є посилення державного контролю

за дотриманням законодавства України у сфері охорони прав

на сорти рослин, яке покладено на Державну інспекцію з

охорони прав на сорти рослин. Такі дії сприятимуть змен-

шенню порушень у насінництві, вирощуванню високоякісного

насіння і садивного матеріалу, отриманню позитивних ре-

зультатів у вирішенні проблеми наповнення ринку за рахунок

власної високоякісної продукції сільськогосподарських куль-

тур.

Але на теперішній час державне фінансування селекції

сортів рослин як потужного чинника розвитку насінництва не

покриває і 30% витрат. Слід зазначити, що створення нових

сортів рослин повинно супроводжуватись вдосконаленням

правового захисту результатів творчості селекціонера з га-

рантованою компенсацією витрачених на селекцію коштів та

одержання прибутку, який би стимулював інвестиції у галузі

селекції.

Ставши членом Міжнародної конвенції з охорони нових

сортів рослин '28UPOV), Україна взяла на себе зобов'язання

привести своє законодавство у цій сфері у відповідність з мі-

жнародними нормами. Вирішення цього питання водночас є

однією з умов прийняття до міжнародної організації (COT),

членство в якій передбачається Україною.

1. Вітчизняний та закордонний досвід

ОРГАНІЗАЦІЇ НАСІННИЦ ТВА

1.1. Становлення контрольно-насіннєвої

СПРАВИ ТА РОЗВИТОК НАСІННЄЗНАВСТВА

Насіння як посівний матеріал вирощували ще в дуже да-

вні часи (до н.е.), про що свідчать трактати філософів-

натуралістів (Катон, Варон, Колумелла, Пліній старший та

ін.). Проте його якість почали визначати значно пізніше – піс-

ля того, як у 1869р. німецький ботанік Фрідріх Ноббе засну-

вав контрольно-насіннєву станцію. Згодом подібні установи

з’явилися в Австрії, Данії, Швеції, Росії та інших країнах.

Першу контрольно-насіннєву станцію в Києві у 1897р.

створено професором П.Р. Сльозкіним. З цього часу розпо-

чалася історія контрольно-насіннєвої справи в Україні. Трохи

пізніше контрольно-насіннєві станції відкривають у Харкові

(1906), Катеринославі (1907), Одесі (1919) та інших містах, а

мережу державних насіннєвих станцій офіційно засновано

постановою Раднаркому УРСР у 1926р.

У 1932р. усі контрольно-насіннєві станції, які до цього ча-

су функціонували на території СРСР, об’єднують в єдину си-

стему – Всесоюзну державну насіннєву інспекцію, якій підпо-

рядковувалися республіканські, обласні та районні контроль-

но-насіннєві лабораторії (з 1965р. державні насіннєві інспе-

кції).

Після розпаду СРСР створено Українську державну на-

сіннєву інспекцію. Нині в Україні функціонує 486 районних

державних насіннєвих інспекцій, які підпорядковані обласним

та насіннєвій інспекції АР Крим.

З розвитком контрольно-насіннєвої справи удосконалю-

валися методи випробування насіння на посівні якості, роз-

вивалася теорія насіннєзнавства. Насіннєзнавство як науку

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА_________________________________________________ 2008

194

започатковано Ф. Ноббе у його книзі "Насіннєзнавство", яку

видано у 1876р. Проблемам контрольно-насіннєвої справи та

насіннєзнавства u1087 присвячена й фундаментальна монографія

М.Є. Цабеля "Сперматологія або вчення про насіння"

Українські вчені теж зробили помітний внесок у розвиток

насіннєзнавства. Значне місце в теорії та практиці насіннєз-

навства та насінництва займають праці українських вчених:

М.М. Кулєшова "Агрономічне насіннєзнавство" (1963), І.Г.

Строни "Загальне насіннєзнавство польових культур" (1966),

М.К. Їжика "Польова схожість насіння" (1976), Л.К. Сєчняка,

М.О. Кіндрука, О.К. Слюсаренка та ін. "Екологія насіння пше-

ниці" (1981), М.М. Макрушина "Екологічні основи насінництва

зернових культур" (1985), М.О. Кіндрука, Л.К. Сєчняка, О.К.

Слюсаренка "Екологічні основи насінництва й прогнозування

врожайних якостей насіння озимої пшениці" (1990).

З набуттям незалежності України на базі Селекційно-

генетичного інституту УААН створено Національний центр

насіннєзнавства та сортовивчення, намічено основні напря-

ми його діяльності, а саме:

- проведення досліджень з насіннєзнавства й сортовив-

чення та їх координація в Україні;

- обґрунтування проектів законодавчих актів, нормативно-

технічної документації, що регламентують організацію насін-

ництва, насіннєвого контролю та сортовипробування;

- проведення досліджень із стандартизації насіння, розро-

бка та вдосконалення національних стандартів на насіннєву

продукцію;

- відпрацювання методів прискореного відтворення елітно-

го та репродукційного насіння нових сортів (гібридів);

- проведення ідентифікації й паспортизації сортів на основі

біохімічних та молекулярно-генетичних методів;

- удосконалення й впровадження в первинне насінництво

молекулярно-генетичних, біохімічних та інших маркерів, су-

часних досягнень молекулярної та класичної генетики;

- вивчення й узагальнення досвіду роботи міжнародних ор-

ганізацій: ISTA – Міжнародної організації з випробування на-

сіння; UPOV – Міжнародного союзу з охорони нових сортів

рослин; ISO, CEN – Міжнародних організацій зі стандартиза-

ції; OEСD – Організації економічного розвитку й співробітни-

цтва; ЄС – Європейського союзу та інших;

- організація підготовки u1085 наукових кадрів (через аспіранту-

ру, докторантуру), перепідготовки фахівців з насінництва, на-

сіннєвого контролю та сортовипробування.