3. Характер змін.

3.1 Революційні зміни (радикальні) - реінжиніринг бізнес-процесів (див. тему 10 «Реінжиніринг бізнес-процесів»). М. Хаммер і Дж. Чампі визначили реинжиніринг як «фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування бізнес-процесів для досягнення показників поліпшень: витрати, якість, рівень обслуговування і оперативність». Особливості реінжинірингу:

- фундаментальні зміни викликають зміни цілей;

- радикальні методи ведуть до прогресу, ускладнення еволюції;

- процесний підхід підвищує адаптивність організації.

3.2 Еволюційні зміни базуються на 4-ох концептуальних підходах:

1) технології постійних поліпшень (орієнтовані на досягнення цілей);

2) теорії життєвого циклу (вивчають еволюцію ускладнення та процеси організації);

3) популяційно-біологічні теорії (враховують адаптивність організації);

4) циклічні теорії (грунтуються на вивченні протиричь між упорядоченням та дезорганізацією - синергетика).

Розглянемо детальніше ці концептуальні підходи:

1. Технології постійних поліпшень CPI (Continuous Process Improvement – Безперервне поліпшення процесів) і їх японський аналог TQM (Total Quality Management – Загальний менеджмент якості). Відома філософия безперервного вдосконалення Масаакі Імаї під назвою «Kaizen», згідно якої будь-який аспект діяльності може бути покращений, при цьому працівники організації самі знають, який саме. Технології CPI (TQM) міцно утілилися в стандартах якості ISO 9000.

Деякі автори вважають, що методи CPI є аналогом реинжинірингу бізнес-процесів, відрізняючись масштабами змін, швидкістю впровадження. Спільність підходів заключается в необхідності документування процесів і використанні технологій проектування бізнес-процесів. Принципова відміннсть криється в тому, що в процесі реинжинірингу розробляється певна ідеальна модель та мається на увазі існування деякого стабільного стану системи, що є протириччям теоріям розвитку. Технології постійних поліпшень не передбачають ідеальної моделі; проектування здійснюється від достигнутого стану та враховує ідею саморозвитку організації, що полягає в необхідності постійних поліпшень.

2. Теорії життєвого циклу відображають різні стани і етапи функціонування об'єкту, починаючи з моменту виникнення до повного завершення діяльності. Теорії життєвого циклу:

1. Класична крива життєвого циклу організації, що складається з етапів: початок, становлення, зрілість, ліквідація.

2. Крива життєвого циклу організації по І. Адізесу, побудована по аналогії з віковими стадіями людини: дитинство, юність, розквіт, стабільність, аристократизм, смерть (рис. 2.1).

Рис. 2.1 - Модель життевого циклу по Адізесу (1988 р.)

3. Стадії розвитку по Л. Грейнеру, що мають фази: розвиток за допомогою створення бізнесу; розвиток посредством управління; розвиток за допомогою делегування повноважень; розвиток за допомогою координації; розвиток за допомогою співпраці (рис. 2.2).

Рис. 2.2 - Етапи розвитку організації у співвідношенні «розміри - вік організації» (за Л.Грейнером)

Розмір організації	Вік організації
I - криза стилю керівництва	1 - зростання через креативність
II - криза автономії	2- зростання через директивне керівництво
ІІІ - криза контролю	3 - зростання через делегування
IV- бюрократична криза	4 - зростання через координацію
V- криза невизначеності	5 - зростання через співробітництво

3. Екологічні або біологічно - популяційні теорії порівнюють організацію з живою системою, основним завданням якої є забезпечення життєпридатності, виживаності і адаптивності в умовах впливу зовнішніх і внутрішніх обурень. Для опису подібних систем використовують гомеостатичний підхід, тобто адаптуючись до змін зовнішнього середовища, система самоорганізується.

Великий внесок в становлення еволюційної теорії вніс бельгійський учений, лауреат Нобелівської премії І. Пригожін і дослідження його учнів, відомі в даний час як «Брюсельська школа». Почавши із законів термодинаміки, Пригожін розповсюдив свої ідеї на соціальні системи. Основним досягненням еволюційної школы вважаються адаптовані до соціально-економічних систем терміни: спадкоємність, мінливість, зростання складності, редукционизм, відбір.

Деякі автори порівнюють організацію з людиною, звертаючи увагу на спільність їх генетичної природи. Так, Ф. Гуїяр и Д. Келлі створили образ біокорпорації, що складається з дванадцяти «хромосом», характеризуючих адаптивність і життєздатність організації. За думкою Ф. Гуїяра и Келлі організацію можна уявити як живий організм людини, суть в генетичному коді організації та в 12 «корпоративних хромосомах» (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Компоненти «живої» організації

Геном людини	Корпоратівні хромосоми
Розумова енергія	Досягнення мобілізації
Відчуття мети	Вироблення бачення перспективи
Відчуття відданості	Побудова системи показників
Серцево-судинна система	Побудова економічної моделі
Скелет	Впорядкування фізичної інфраструктури
М'язова система	Перепроектування архітектури робіт
Відчуття	Концентрація на потребах ринку
Репродуктивна система	Винахід нового вигляду бізнесу
Нервова система	ІТ-технології міняють правила
Відчуття подяки	Розробка системи винагороди
Самоактуалізация	Організація індивідуального навчення
Відчуття спільності	Розвиток організації

На думку авторів, процесом перетворень - це цикл з чотирьох компонентів: рефреймингу, реструктуризації, пожвавлення, оновлення.

4. Циклічні теорії є різновидом біологічно-популяціних теорій. Грунтуються на циклічному розвитку системи, обумовленому етапами впорядкування і дезорганізації. На відміну від попередніх концепцій розглядають розвиток абстрактної складної нелінійної динамічної системи на основі синергетики! Синергетика представляє системный підхід до систем з її поняттями нестійкості, нерівноваги, біфуркації, катастрофи, самоорганізації, аттрактора і ін. Тут, на противагу біологічним, за основу беруться технічні системи! Основні поняття синергетики були сформульовані директором інституту Штутгарту теоретичної фізики і синергетики професором Р. Хакеном.