Перевірка стабілітронів

Найбільш простий спосіб перевірки опорних стабілітронів складається у вимірюванні омметром прямих і зворотних опорів Якщо при прозвонці за допомогою омметра при одній полярності щупів, підключених до стабилитрону, що перевіряється, омметр показує 100- 150 Ом, а при зміні місцями щупів показує «нескінченність», те стабілітрон уважають справним. Якщо ж перемикання провідників омметра викликає значне відхилення стрілки приладу вправо, то стабілітрон бракують. Більш строго перевірити стабілітрони дозволяє схема, представлена на рис 10.18

Рис 10.18

Випробування проводять у такий спосіб:

1. Підбирають таке положення движка або ручки резистора R, при якому в ланцюзі встановлюється струм, що не перевищує максимально припустимий струм стабілізації

2 Помітивши це положення ручки, повертають її в напрямку, що відповідає збільшенню опору, а потім повертають у колишнє положення. Якщо при цьому стрілка вольтметра не відхиляється або в незначному ступені міняє положення, що вона займала при протіканні в ланцюзі гранично припустимого зворотного струму, то стабілітрон уважають справним. У противному випадку стабілітрон відносять до негідного.

Перевірка гальванічних елементів і батарей

Справність гальванічних елементів і батарей, а також придатність їх до подальшого використання визначають зовнішнім оглядом і виміром напруги. Напруга елемента або батареї Б вимірюють під навантаженням, тобто при наявності навантажувального опору Rн (рис 10.19).

Рис. 10.19

Якщо перевіряється батарея, призначена для живлення радіоприймача, то як навантаження використовують півватний резистор опором:

де Uбат - номінальна напруга випробовуваної батареї. В, Im -максимальний споживаний струм, мА. Необхідно відзначити, що при вимірюванні напруги без еквівалентного навантаження результат завищується приблизно в раз. Тут — показання вольтметра при наявності резистора , — внутрішній опір джерела живлення).

Перевірка акумуляторів

Найбільш простий спосіб перевірки акумулятора полягає в його огляді й вимірі напруги спеціальним пробником або вольтметром. При зовнішньому огляді кислотного акумулятора перевіряють стан бака, кришки, укупорної мастики й струмоведучих з'єднань. Стан пластин визначають за кольором електроліту. Набирають його з акумулятора гумовою грушею або чистою скляною трубкою внутрішнім діаметром 4 - 6 мм. При використанні для набору електроліту скляної трубки її опускають в акумулятор, щільно закривають верхній кінець пальцем і витягають із банки. Мутний, з коричневим відтінком електроліт свідчить про руйнування пластин. Якщо є можливість оглянути пластини, то з'ясовують, не засульфатувані чи вони Ознакою сульфатації є білувато-сірий колір негативних пластин, білі плями на них у деяких місцях і зміна структури активної маси.

При огляді лужних акумуляторів перевіряють стан бака, пробок і ущільнювальних прокладок, з'ясовують, чи не розбухнув акумулятор, чи не утворилися в ньому «повзучі» солі. Іноді акумулятори перевіряють на підвищений саморозряд. Виконують це в такий спосіб.

Заряджають акумулятор і двічі вимірюють його напругу після відключення від джерела електроенергії й через 25-50 годин. Якщо в обох випадках вольтметр показує ту саму напругу, то вважають, що саморозряд акумулятора не перевищує припустимої норми.

При зовнішньому огляді герметичного кадмієво-нікелевого акумулятора перевіряють якість завальцювання кришки й відсутність на ній і на корпусі вм'ятин, а також спучування, що свідчить про заряд акумулятора надмірним струмом.

Напругу акумулятора вимірюють тільки під навантаженням. При перевірці не повністю вирядженого акумулятора напруга повинне бути стійкою протягом декількох секунд і дорівнюватися не менш 1,5 В (для кислотного акумулятора), 1,45 В (для срібно-цинкового) і 1,0 В (для лужного й герметичного кадмієво-нікелевого). Якщо акумулятор перевіряють для того, щоб визначити ефективність роботи, то його піддають електричним випробуванням. Останні полягають у дворазовому заряді й розряді акумулятора, вимірі струмів через кожні 15-30 мінут і обчисленні віддачі по ємності.