Перевірка електролітичних конденсаторів

Справність електролітичних конденсаторів перевіряють зовнішнім оглядом і виміром опору витоку. При перевірці зовнішнього вигляду конденсатора з'ясовують:

1. чи позначені величини номінальної ємності й робочої напруги, місяць і рік виготовлення,

2. чи не забруднена поверхня конденсатора, чи не має вона вм'ятин глибиною більше 0,2 мм,

3. чи полуджені виводи конденсатора й чи не мають вони надламів, тріщин і забоєн.

Після огляду конденсатора перевіряють контактний вузол виводу. Виконують це прикладанням до контактного пелюстка або до дротових виводів невеликого зусилля, спрямованого по осі виводу. Розтягання вузла не повинне викликати появи яких-небудь ушкоджень.

Електричні випробування полягають у спостереженні за зарядом конденсатора від гальванічних елементів, що живлять омметр, і вимірюванні опору витоку конденсатора.

Якщо конденсатор справний, то стрілка приладу спочатку швидко відхиляється, а потім відносно повільно рухається назад і встановлюється знову на якомусь значенні. Чим менше ємність конденсатора, тим на менший кут відхиляється стрілка вправо в момент приєднання тестера до конденсатора, а чим більше витік, те, по-перше, повільніше рухається стрілка назад після свого повернення, і, у - друге, тим далі встановлюється вона наприкінці заряду.

Випробування електролітичних конденсаторів на витік методом підзаряду роблять у такий спосіб. Підготовляють ампервольтомметр для вимірювання опорів. Потім приєднують провідники омметра до конденсатора й вичікують, поки стрілка приладу не встановиться. Після цього відключають від конденсатора на кілька секунд один із провідників приладу, і знову приєднуючи його до конденсатора, зауважують кидок стрілки. Чим більше кут, на який відхиляється стрілка при підзарядці конденсатора, тим більше струм витоку.

Перевірка котушок індуктивності

Широко розповсюджені в радіоелектроніці коригувальні дроселі, котушки коливальних контурів, фільтрів та трансформаторів високої частоти перевіряють зовнішнім оглядом і на обрив. При огляді котушки звертають увагу на стан обмотки {відсутність слідів механічних впливів, щільність намотування, закріплення виводів і т.п.). стан каркаса, екрана й міцність кріплення вивідних пелюстків, магнітного сердечника й інших деталей. Перевірку котушки на цілість обмотки роблять омметром або пробником. Цими ж приладами користуються при випробуванні котушки на відсутність замикань виводів на екран (при цій перевірці екран злегка погойдують).

Випробування котушок на відсутність короткозамкнених витків.

Один з найбільш простих та розповсюджених способів випробування котушок на відсутність короткозамкнених витків складається у використанні реакції випробовуваної котушки на коливальний контур транзисторного автогенератора

Випробування обмотки трансформатора, дроселі або котушки фільтра проводять у такий спосіб. Збирають автогенератор за схемою рис 10.5:

Рис. 10.5

Котушки контуру L₂ (165 витків, проведення ПЭЛ 0,35) і зворотного зв'язка L₁ (65 витків, проведення ПЭЛ 0,35) намотують внавал на двосекційний дерев'яний або картонний каркас діаметром 9-9- 12 мм і шириною 18-20 мм. При однаковому напрямку витків цих котушок кінець (к) котушки зворотного зв'язка (L₁) з'єднують із початком (н) котушки контуру (L₂) (рис 10.5) При справних деталях і правильно зібраній схемі колекторний струм досягає приблизно 4 мА. Далі вводять в отвір каркаса феррітовий стрижень Ф600 діаметром 8 мм до довжиною 160 мм (такі стрижні використовуються як магнітні антени) і помічають показання міліамперметра. Після цього надягають на стрижень випробовувану котушку Lи, наближаючи її спочатку впритул до контурної котушки, а потім видаляючи на 10 - 15 мм, помічають друге показання приладу. Якщо струм у ланцюзі колектора при наближенні котушки Lи до котушки L₂ зміншується, то вважають, що частина витків випробовуваної котушки Lи або вся котушка закорочена. Якщо ж наближення котушки Lи до контурної котушки не викликає зменшення колекторного струму, то вважають, що короткозамкнені витки в Lи, відсутні