1.3. Система права інтелектуальної власності

Система (структура) права інтелектуальної власності – це впорядкована сукупність його елементів (правових норм, інститутів),розташованих у певній послідовності, що визначені внутрішньою логікою цієї галузі (підгалузі цивільного права).

Ключовими інститутами, а отже, й категоріями у цій галузі є такі види прав на об’єкти інтелектуальної власності:

1. Авторське право і суміжні права.

2. Право промислової власності.

3. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту та продукції, що ними виробляються.

4. Нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності.

Авторське право опосередковує літературно-мистецьку діяльність, тобто діяльність зі створення й використання творів літератури, науки і мистецтва.

Інститут суміжних прав регулює нерозривно пов’язані з авторським правом і похідні від нього права, що стосуються творчої діяльності авторів, які створюють твори, що можуть бути виконані, записані, включені в передачу ефірного чи кабельного мовлення.

Право промислової власності опосередковує науково-технічну діяльність, яка охоплює науково-дослідну діяльність у тій частині, в якій вона стосується техніки й технологій. У це поняття також включають проектно-конструкторські та проектно-технологічні роботи, винахідницьку діяльність та інші види творчої діяльності. Його можна розмежувати на патентне право та право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів та послуг.

Патентне право регулює відносини, що виникають у процесі створення і використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів та послуг. Їх особливістю є саме проміжне становище і те, що вони не завжди вирізняються творчим характером.

Нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності є специфічні результати інтелектуальної діяльності, до яких належать селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції, наукові відкриття, компонування інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, ноу-хау.

1.4. Джерела права інтелектуальної власності

Відносини інтелектуальної власності зазнають впливу різноманітних соціальних регуляторів: норм моралі, традицій, юридичних норм тощо. Право вважається самим дієвим соціальним регулятором.

Оскільки мова йдеться «про право інтелектуальної власності», то аналізом має бути законодавство про інтелектуальну власність. Законодавство про інтелектуальну власність – це сукупність юридичних норм та правил, що регулюють відносини інтелектуальної власності.

1. Основним джерелом є акти законодавства, що регулюють відносини інтелектуальної власності. До них належать:

• Конституція України. Конституція України містить низку норм, що безпосередньо стосується відносин інтелектуальної власності (ст.ст. 41, 54).

• Кодифіковані акти. Основним кодифікованим актом у сфері право інтелектуальної власності є Цивільний кодекс України 2003 р. (книга четверта «Право інтелектуальної власності», глава 75 ЦК «Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності»). Крім спеціальних положень Цивільного кодексу, присвячених праву інтелектуальної власності, до таких відносин з урахуванням їх особливостей можуть застосовуватися окремі правові норми і загальні положення Господарського кодексу України, Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митний кодекс України.

• Поточне законодавство включає закони України та підзаконні акти. До базових законів в сфері інтелектуальної власності можна віднести: Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 (в редакції Закону України від 11.07.2001), Закон України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз да­них" від 23.03.2000 (в редакції Закону України від 10.07.2003), Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15.12.1993 (в редакції Закону України від 01.06.2000), Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12.1993, Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.1993, Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21.04.1993 (в редакції Зако­ну України від 17.01.2002 р.), Закон України "Про науково- технічну інформацію" від 25.06.1993 р., Закон України "Про лікарські засоби" від 04.04.1998 р., Закон України "Про охорону прав на зазначен­ня походження товарів" від 16.06.1999, Закон України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 05.11.1997 р. та інші.

Значну за обсягом групу правових актів у сфері регулювання відносин інтелектуальної власності складають підзаконні нормативно-правові акти. Наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України "Про дер­жавну реєстрацію авторського права і договорів, які стосують­ся права автора на твір" від 27.12.2001, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку надання, збе­рігання та видачі примірників дисків для лазерних систем зчитування" від 04.07.2002, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні" від 15.05.2003, Постанова Кабінету Міністрів України "Про за­твердження Положення про представників у справах інтелек­туальної власності (патентних повірених)" (у редакції постано­ви Кабінету Міністрів України від 27.08.1997) від 10.08.1994, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження По­рядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на вико­ристання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи заре­єстрованої топографії інтегральної мікросхеми" від 14.01.2004, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження По­рядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності" від 23.12.2004, Постанова Кабінету Міністрів України "Про державну систему депону­вання штамів мікроорганізмів" 12.10.1994, Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про спеціально уповноважені ор­гани для визначення та контролю особливих властивостей та інших характеристик товарів" від 23.04.2001, Правила складання, подання та проведення експертизи заявки на реє­страцію кваліфікованого зазначення походження товару та/ або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, затверджені наказом Мініс­терства освіти і науки України від 17.08.2001, Положення про Державний реєстр України назв місць походження та гео­графічних зазначень походження товарів і прав на викорис­тання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 13.12.2001, Положення про Державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затверджене наказом Державного патентного відомства України від 30.08,1994, Порядок атестації пред­ставників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 25.07.2006, Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001, Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 15.03.2002, Правила складання та подання заявки на промис­ловий зразок, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02.2002, Правила розгляду заявки на промис­ловий зразок, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 18.03.2002, Правила складання, подання та роз­гляду заявки на реєстрацію топографії інтегральної мікро­схеми, затверджені наказом Міністерства освіти і науки Украї­ни від 18.04.2002,Правила складання та подання заявки на сорт, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 03.09.2002, Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на промисло­вий зразок та видачу ліцензії на використання промислового зразка, затверджена наказом Міністерства освіти і науки Укра­їни від 03.08.2001, Інструкція про подання, розгляд, публі­кацію та внесення до реєстрі ввідомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на ви­користання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001, Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на топографію інтегральної мікросхеми та видачу ліцензії на використання топографії інтегральної мікросхеми, затвердже­на наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001, Інструкція про видачу патентів України на секретні винаходи, які охороняються авторськими свідоцтвами СРСР на секретні винаходи від 11.03.2002, Інструкція про порядок депонування в Україні штамів мікроорганізмів з метою здійснення патент­ної процедури від 04.08.1995, Положення про Державний ре­єстр патентів і деклараційних патентів України на секретні ви­находи від 20.11.2001, Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель від 15.04.2002, Порядок розгляду заявок на винаходи (корисні моделі), що становлять державну таємницю, від 09.04.1996, Положення про державний реєстр патентів України на винаходи та порядок видачі патентів від 18.11.1991, Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель від 27.02. 2001, Інструкція про по­рядок продовження строку дії патенту на винахід, об'єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетент­ного органу від 27.05. 2002 р. та інші.

Важливе значення при регулювання відносин інтелектуальної власності мають міжнародні угоди.

Таблиця 1.4.1. Основні міжнародні конвенції, угоди та договори в сфері інтелектуальної власності

№	Назва міжнародних конвенцій, угод, договорів (дата прийняття)	Інститут права інтелектуальної власності	Примітки
1.	Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883 р.	Промислова власність	Перший міжнародний документ в сфері ІВ. В 1883 р. конвенція була підписана 11 державами світу. У 1993 р. склад учасників конвенції налічував 108 держав, в тому числі й Україну. Цим документом вперше було окреслено поняття «інтелект. власності». В 2011 р. учасниками стали 189 держав.
2.	Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 р. (Паризький акт до Бернської конвенції 1971 р.)	Авторське право	На початок 70 х років ХХ сторіччя конвенція, незважаючи на численні її перегляди, в окремих положеннях уже не відповідала соціально-економічним реаліям сучасності. До конвенції було розроблено додатковий розділ. Узаконено цей розділ було на зустрічі країн-учасниць Бернського союзу в м. Париж у 1971 р. Цей розділ дістав назву Паризький акт. Більше 100 країн учасників.
3.	Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків. Укладено у Мадриді у 1891 р.	Право на засоби індивідуалізації учасників господарської діяльності, товарів та послуг	Мадридська угода переглядалася кілька разів. В 2000 р. у Мадридській угоді брало участь більш як 50 держав.
4.	Всесвітня конвенція про авторське право (Женевська конвенція) 6 вересня 1952 р.	Авторське право	Положення Женевської конвенції базуються на законодавчих засадах охорони авторських прав, що є логічним продовженням принципів, закладених Паризькою та Бернською конвенціями.
4.	Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації товарних знаків 1957 р.	Право на засоби індивідуалізації учасників господарської діяльності, товарів та послуг	Цією угодою застосована міжнародна класифікація товарів і послуг (МКТП). Зараз діє 8-а редакція МКТП. На початок 2000 р. до цієї приєдналися 50 країн, в тому числі й Україну
5.	Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961 р.	Суміжні права	Членами Римської конвенції можуть стати лише члени Бернської або Женевської конвенції.
6.	Лісабонська угода про охорону найменувань місця походження та їх міжнародна реєстрація 1958 р.	Право на засоби індивідуалізації учасників господарської діяльності, товарів та послуг	Її мета – забезпечити охорону географічних назв, пов’язаних у свідомості споживачів з одним із товарів, виготовлених у даній місцевості.
7.	Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних товарів (Договір про реєстр фільмів) 1989 р.	Суміжні права
8.	Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав від 24 вересня 1993 р.	Авторське право і суміжні права	Ратифікована ЗУ від 27 січня 1995 р.

! Зміна положень усіх зазначених вище конвенцій здійснювалася шляхом укладання їх учасниками додаткових угод, що стосуються окремих питань.

Крім зазначених, Україна бере участь також у багатьох інших міжнародних угодах у сфері інтелектуальної власності.