Модуль 1.

Тема 1. Загальні положення про інтелектуальну власність та систему її правової охорони

1.1. Інтелектуальна діяльність як передумова виникнення права інтелектуальної власності;

1.2. Поняття права інтелектуальної власності. Особливості права інтелектуальної власності;

1.3. Система права інтелектуальної власності;

1.4. Джерела права інтелектуальної власності;

1.5.Державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні.

1.1. Інтелектуальна діяльність як передумова виникнення права інтелектуальної власності

Однією із основ розвитку суспільства є інтелектуальна, творча діяльність людини. Тлумачення терміна «інтелектуальна діяльність» можна просто перекласти як «розумова діяльність» (від лат. Intellectualis – розумовий), але визначення цього поняття не може ґрунтуватися на такому спрощеному підході. Адже інтелектуальна (розумова) діяльність може відбуватися в багатьох випадках, не даючи при цьому результатів, які можуть стати об’єктом права інтелектуальної власності (наприклад, діяльність учителя, правознавця, бухгалтера тощо). Разом із тим, така діяльність є розумовою.

Отже, інтелектуальна, творча, розумова діяльність має завершуватися створенням результату – певного об'єкту інтелектуальної ді­яльності, який має неповторний та оригінальний характер, що вирізняє його з-поміж інших аналогічних об'єктів. Резуль­тат такої діяльності є нематеріальним та має ідеальну приро­ду, хоча йому повинна надаватись об'єктивна форма виражен­ня. Наприклад, вірші після їх створення у думках поета ма­ють бути продекламовані автором публічно або відображені у друкованому вигляді. Отож інтелектуальний результат, може втілюватись у матеріальних речах але в жодному разі не пови­нен асоціюватись з ними.

Слід зауважити, що порядок здійснення інтелектуальної діяльності право не регулює, залишаючись до цих процесів байдужим. Натомість результати інтелектуальної діяльності які відповідають вста­новленим законодавством вимогам отримують правову регла­ментацію та захист. Критерії, необхідні для отримання ство­реним об'єктом правової охорони, особливості його викорис­тання та захисту встановлюються законодавцем залежно від виду об'єкта права інтелектуальної власності.

Зміст поняття інтелектуальної власності викладено у конвенції Всесвітньої організації інтелектуальної власності. В ній сказано, що інтелектуальна власність включає права, що відносяться до літературних, художніх, і наукових творів; виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо – та телевізійним передачам; винаходам в усіх сферах людської діяльності; науковим відкриттям; промисловим зразкам; товарним знакам, знакам обслуговування, фірмовим найменуванням та комерційним позначенням; захисту від недобросовісної конкуренції, а також інші права, що відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художніх галузях.

Отже, згідно з міжнародним законодавством, інтелектуальна власність – це всі права, пов'язані з інтелектуальною діяльністю у виробничій, науковій, літературній і художній галузях (ст.2 Стокгольмської конвенції про заснування Всесвітньої органі­зації інтелектуальної власності).

Таким чином, аналіз відносин, що виникають у зв’язку з інтелектуальною діяльністю, дає змогу виділити два її види:

• літературно-мистецька діяльність. Ця діяльність спрямована на задоволення естетичних, культурних потреб людини і збагачення її вну­трішнього світу: живопис, архітектура, літературна та музич­на діяльність, відеограми, фонограми, акторське виконання тощо. Тобто такі результати знаходяться в гуманітарній площині;

• науково-технічна діяльність. Здійснюється для задоволення економічних потреб та покращення матеріального буття людей, а отже, і результати такої діяльності, зокрема винаходи, корисні моделі, промис­лові зразки, засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу, використовуються в господарській, виробничій або сіль­ськогосподарській діяльності.

Інтелектуальну власність складають не будь-які результа­ти творчої діяльності, а лише ті з них, які відповідають умо­вам охороноздатності та оформлені згідно з чинним законо­давством. Тобто результати інтелектуальної діяльності, які відповідають встановленим законодавствам вимогам отримують правову регламентацію та захист. Наприклад, винахід буде визнано об'єктом інтелек­туальної власності тільки після отримання патенту.

Таким чином, об’єктами права інтелектуальної власності є такі результати творчої діяльності, які відповідають установленим для них вимогам закону і яким унаслідок цього надається правова охорона.

Об'єкти інтелектуальної власності, хоча і мають нематері­альний характер, є товаром. Відповідно до ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є результати інтелектуальної твор­чої діяльності, а значить, вони можуть вільно відчужуватись або переходити до іншої особи в порядку правонаступництва або спадкування.

Інтелектуальна власність поділяється на промислову влас­ність, до якої належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, комерційне найменування, та літера­турно-художню, до якої відносяться об'єкти авторського пра­ва. Також до інтелектуальної власності відносяться об'єкти суміжних прав, компонування інтегральних мікросхем, ко­мерційна таємниця, географічне зазначення походження то­вару, селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції, наукові відкриття.