Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства і природокористування

Кафедра водних біоресурсів

Курсова робота на тему:

«Особливості розведення коропа»

Виконала:

Студентка ІІІ курсу ФЕП

Групи ВБР – 1

.

Перевірив:

Шепелюк С. М.

Рівне – 2008

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Біологія і види коропа………………………………………………….5

Розділ 2. Особливості розведення коропа в природних умовах. ……………...9

2.1. Підготовка ставів господарства до проведення нересту……………9

2.2. Відбір та переднерестове утримання плідників……………………10

2.3. Особливості проведення нересту. …………………………………..13

2.4. Підрощування мальків……………………………………………….16

Розділ 3. Особливості розведення коропа у заводських умовах……………...18

3.1. Відбір плідників та переднерестове утримання в заводських умовах……………………………………………………………………...18

3.2. Особливості проведення гіпофізарних ін’єкцій…………………....21

3.3 Методи відбору та запліднення статевих продуктів……………….22

3.4. Інкубація ікри………………………………………………………...23

3.5. Вирощування мальків………………………………………………..25

Висновки ………………………………………………………………………...26

Список використаної літератури ………………………………………………28

Вступ

У процесі переходу економіки України на ринкові умови господарювання, різко зменшилося виробництво риби і рибної продукції. Площа внутрішніх прісноводних і солоно водних водойм України, які використовуються або можуть бути використані для вирощування риби становить більш як 1 млн га. За наявністю водосховищ, ставів, лиманів, озер, водойм-охолоджувачів енергетичних систем наша країна посідає друге після Росії місце в Європі. Проте аналіз продуктивності цих водойм свідчить, що їх потенційні можливості використовуються далеко не повною мірою. У зв’язку з цим обґрунтованою є потреба узагальнити багатий досвід високоефективного використання водойм України, підвищення їх рибопродуктивності, визначення шляхів інтенсифікації рибної галузі, раціонального використання, охорони і збереження рибних ресурсів, поліпшення економіки рибних господарств і розв’язання багатьох соціально-економічних проблем рибницької галузі.

Одна з основних умов успішного розвитку ставкового рибництва - благополуччя водойм по заразних хворобах риб й інших водних організмів. Тому в кожному рибгоспі необхідно суворо дотримувати міри профілактики. У тих господарствах, де виявилися заразні хвороби, варто якомога швидше зробити все для їхньої ліквідації.

В основу боротьби із хворобами риб покладені ті ж загальні принципи, які застосовуються в боротьбі із захворюваннями теплокровних тварин, але з урахуванням особливостей середовища перебування й самого організму риб.

Міри боротьби із хворобами риб розділяються на загальні профілактичні заходи, що включають створення оптимальних зоогігієнічних умов для риб і недопущення занесення в господарство збудників хвороб риб і заходи щодо ліквідації хвороб, що вже з'явилися.

В умовах ставкового рибництва профілактику необхідно проводити не тільки при безпосередній загрозі спалаху епізоотії, але й повсякденно. Вона повинна бути складовою частиною біотехніки вирощування ставкових риб. Така профілактика дає можливість контролювати умови змісту й годівлі риб у ставках, кормову базу у водоймах, стан риб відносно хвороб і т.д.

Ветеринарний лікар-іхтіопатолог зобов'язаний встановити план загальних ветеринарно-санітарних і лікувально-профілактичних заходів, організовувати й забезпечувати їх своєчасне й правильне проведення.

Досить часто хвороби риб завдають значних економічних збитків господарствам, викликаючи не тільки загибель риби, а і її схуднення, зниження приросту, погіршення якості м'яса та її товарного вигляду.

Поширенню хвороб риб сприяють багато причин, основними з яких є недостатній контроль при перевезенні риби, погіршення екологічної ситуації та умов вирощування, недостатньо висока біотехнічна культура, порушення карантинних заходів

В сучасних умовах для забезпечення епізоотичного та токсикологічного благополуччя рибних господарств, провідну роль має [1] оптимізація екологічних умов в поєднанні з систематичним цілеспрямованим проведенням рибоводно-меліоративних, ветеринарно-санітарних і лікувально-профілактичних заходів, які взаємопов'язані між собою і ефективність іхтіопатологічних заходів залежить від того, як чітко будуть вони дотримуватись спеціалістами у цьому комплексі.