1.7. Культура поведінки й етикет

Моральна культура суспільства, спільноти, особистості -синтетичний, інтегральний наслідок розвитку людства. Вона характеризується як рівнем засвоєння моральних і правових цінностей суспільства, так і причетністю суб'єкта до їх збережен­ня і створення. Щоб зрозуміти сутність і особливості моральної культури особистості, треба визначити вузлові її проблеми, по­няття і категорії.

Отже, моральну культуру можна, визначити як спосіб засвоєн­ня, передачі і розвитку моральних цінностей. Із цього випливає, що моральна культура суспільства існує в історії людства, по-перше, як сукупність (система) моральних цінностей (правил, норм, принципів, ідеалів), що усвідомлюються на теоретичному та бу­денному рівнях (рівень розвитку моральної культури визначається залежно від її зорієнтованості на загальнолюдські, класові чи національні моральні цінності); по-друге, - як об'єктивація цих уявлень, поглядів, переконань, тобто моральної свідомості через поведінку, діяльність, вчинки людей, що оцінюються з позицій гуманізму, золотого правила моральності; нарешті, по-третє, -як система моральних відносин, що встановлюються внаслідок втілення моральних уявлень через моральні дії.

Моральна культура особистості - це рівень засвоєння існуючих у суспільстві моральних цінностей, ступінь залучення їх до моральних аспектів діяльності, міра особистого морального розвитку.

Культура поведінки — це сукупність форм повсякденної поведінки людини, в яких знаходять зовнішнє відображення моральні та естетичні норми поведінки.

У широкому плані культура поведінки об'єднує всі сфе­ри зовнішньої і внутрішньої культури людини: етикет, прави­ла поведінки в громадських місцях, культуру побуту, гігієну, організацію особистого часу, вираз обличчя і рухи тіла тощо.

Етикет (фр. - ярлик, етикетка, церемоніал) - це сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву ставлен­ня до людей (поведінки з оточенням, форми звертання і вітання, поведінки у громадських місцях, манери й одяг). Спочатку під ети­кетом розуміли лише перелік правил поведінки, прийнятих при дворах монархів. Етикет має культурно-історичний характер: кож­не суспільство має свою систему правил поведінки, свою думку про прекрасне і потворне.

Моральний зміст етикету зумовлений відповідністю та співвідношенням зовнішніх норм етикету і змісту моральної свідомості суспільства й особистості. Йдеться про те, що зовнішні

правила поведінки і спілкування базуються, перш за все, на мо­ральних принципах. Найважливішим із них є так зване „золоте правило" моральності - поводитися з іншими так, як ти бажав би, щоб вони поводилися з тобою. Важливими принципами етикету є також пріоритет старшого, пріоритет жінки. Довершують етикет принцип гігієнічності та принцип естетичності.

Ці принципи конкретизуються загальними вимогами ети­кету, що задають нормативний зразок поведінки людини. До провідних вимог належать ввічливість, коректність, тактовність, делікатність, скромність, точність і обов'язковість.

У сучасному світі склалися такі загальні правила етикету:

• уміти бути уважним до людини в усіх ситуаціях, які хоча б якось об'єднують її з вами, бачити і помічати її, виявляти цю увагу до неї зовнішніми знаками, зрозумілими людині;

• ввічливо звертатися з проханням і дякувати за послугу;

• співчувати людині у невдачах, ділити радість, пропонувати допомогу;

• берегти час інших людей, не марнувати його беззмістовними розмовами і не примушувати іншого чекати на вас;

• розмовляти мовою, зрозумілою більшості присутніх, не перешіптуватися;

• не сміятися безпричинно за присутності людини;

• намагатися не помічати фізичних вад людини;

• не допускати погроз чи фізичних дій стосовно іншої люди­ни;

• бути терплячим до думок інших, не принижувати людську гідність, коли смак іншої людині не відповідає вашому;

• терпляче вислуховувати того, хто говорить, не перебивати, виявляти інтерес до його думки;

• не нав'язувати співрозмовнику тему розмови; більше слуха­ти, ніж говорити самому;

• не підкреслювати своєї шляхетності чи жертовності у зробленій вами послузі;

• дбати про свій зовнішній вигляд, бути охайним і чистим;

- не привертати до себе увагу екстравагантністю зовнішнього вигляду.

Найістотніша вимога до службового етикету -дисциплінованість.