1.6. Предмет, структура та категорії естетики

Естетика - слово грецького походження, що означає „те (той), що має відношення до чуттєвого сприйняття", естети­ка - це наука про естетичне в дійсності, про сутність і закони естетичної свідомості, пізнання і естетичну діяльність людини, наука про загальні закони розвитку мистецтва. Родоначальни­ком наукової естетики вважається німецький філософ Олександр Готліб Баумгартен (друга половина XVIII ст.). Він не лише ввів у науковий обіг поняття „естетика", але й зробив першу спробу визначити місце естетики в системі філософського знання. Сам Баумгартен вважав, що предметом естетики є досконале в світі явищ, досконалість чуттєвого пізнання та вдосконалення світу. За Баумгартеном, відбувся розподіл предмета естетики на дві части­ни: філософську та мистецтвознавчу.

Предметом естетики є чуттєве пізнання навколишньої дійсності у різних її формах. Чуттєве пізнання охоплює різні сторони дійсності: природу, суспільство, людину. Насам­перед, естетика є наукою про чуттєве пізнання, мета якого досягається за допомогою мистецтва. Тому мистецтво займає центральне місце в предметі естетики. Мистецтво багатогран­не, відображає життя в художніх образах, виражає емоційну оцінку життєвих явищ, служить засобом спілкування людей, задовольняє естетичні потреби суспільства, виступає важли­вим засобом виховання.

Функції естетики

Світоглядна полягає у формуванні цілісної системи ідейно-естетичних принципів, які художник втілює в образі.

Метяодолог/чна розкривається в основних принципах пізнання естетичних об'єктів, що визначають способи їх дослідження.

Гносеологічна (пізнавальна) дозволяє оволодіти основними властивостями і законами розвитку естетичних явищ.

Естетика, не будучи нормативною наукою, все ж таки, містить знання нормативного характеру, маючи в розпорядженні систе-

му типологічних понять - категорій. їх знання дозволяє пізнати дійсність і перетворювати її за законами краси.

Структурно естетика містить такі три розділи:

• про природу естетичного об'єкта та види естетичної цінності (явища природи і суспільства ТОЩО);

• про природу естетичної свідомості та її форми (естетичні по­чуття, ідеали, смаки, теорії);

• про природу естетичної діяльності та її види (художнє кон­струювання, художню творчість, естетичне виховання).

Початковою категорією естетики є естетичне у різних проя­вах: як естетичне почуття, естетичне ставлення, смак, свідомість, діяльність.

У сучасній естетиці в категорію „естетичне" вкладені такі ідеї:

• про динамічну єдність універсального розвитку людської діяльності і законів краси;

• про взаємодію розвитку виробничих сил і багатства людської природи як самоцілі;

• про взаємозв'язок розвитку індивіда і його духовного світу та Практичного ставлення до дійсності;

• про особливості творчої праці в умовах необхідності й свободи.

Естетика є наукою, яка відображає процес естетично­го засвоєння світу в системі категорій, понять, критеріїв, принципів.

Основними з них є категорії прекрасного і потворного, піднесеного і низького, трагічного та комічного. Ці категорії склалися в процесі соціального розвитку суспільства.

Прекрасне - це найвища естетична цінність, яка збігається з уявленнями людини про досконалість, або те, що сприяє вдоско­наленню життя. Це те, в чому перебувають у гармонійній єдності форма і зміст, те, що доцільне, досконале. Важливий і характер цього змісту, який повинен мати позитивне значення. У природі прекрасне - це закономірне. У суспільстві - це гуманне і спра-

ведливе. Прекрасне часто розуміють як печатку або втілення Бога в конкретних речах чи явищах. Прекрасне має конкретно-історичний характер. Його розуміння також зумовлюється осо­бливостями національної та індивідуальної культури.

Піднесене - це категорія естетики, яка відображає сукупність природних, соціальних і художніх явищ, виняткових за своїми кількісно-якісними характеристиками, завдяки чому вони відіграють роль джерела глибокого естетичного переживання. Піднесене характеризує естетичну цінність предметів і явищ, що мають найбільшу позитивну значущість. У природі високе те, що викликає щире захоплення. У суспільстві - видатні досягнення, що сприяють суспільному прогресу. Якщо прекрасне завжди несе в собі людську міру, то піднесене - це перевищення міри.

Героїчне — ті видатні результати, що досягаються через до­лання опору та великі жертви.

Потворне — це порушення єдності змісту і форми, що відображає неможливість чи відсутність досконалості. Воно в негативній формі містить уявлення про позитивний естетич­ний ідеал і виражає приховану вимогу відродження цього нача­ла. Воно може проявлятися у формі жахливого чи огидного. Ця категорія пов'язана з оцінкою тих явищ, які викликають людсь­ке обурення чи невдоволення. Цікаво, що прекрасне і потворне співвідносні: найпрекрасніша з мавп огидна, порівняно з люди­ною, а наймудріша людина у порівнянні з Богом здається мавпою (Геракліт).

Низьке - це категорія, що відображає гранично негативні явища дійсності і властивості індивідуального та суспільного життя, викликаючи зневагу, презирство чи огиду. Таким явищами є війна, експлуатація, зрада, алкоголізм тощо.

Трагічне відображає наявність глибоких об'єктивних супе­речностей і протиріч (наприклад, між історичною необхідністю та практичною неможливістю її здійснення), що виникають при взаємодії свободи і необхідності, що супроводжуються страж­даннями, смертю, втратою важливих життєвих цінностей. Через трагічне утверджується ідеал прекрасного.

Комічне служить для оцінки і визначення тих соціальних явищ, звичаїв, діяльності та поведінки людей, які повністю чи частково не відповідають, суперечать об'єктивній закономірності суспільного розвитку і прогресу. Комізм - результат контра­сту, розладу, протистояння потворного прекрасному, низько­го - піднесеному, внутрішньої пустоти - зовнішньому вигляду, що претендує на значущість. Виділяють такі форми комічного: гумор, сатира, іронія, сарказм (дошкульний сміх із руйнівною оцінкою негативних явищ).

Естетичні категорії пов'язані і взаємодіють.

Естетика користується двома основними методами:

1. Історизму, що передбачає дотримання трьох принципів: розгляду явищ у їх розвитку; аналізу зв'язку одного явища з іншими; вивчення історії з погляду сучасності.

2. Структурності, що дає можливість розглянути художній твір як певну систему, що складається з множини елементів і керується закономірним зв'язком. Структурність ґрунтується на зборі й аналізі різноманітних фактів, встановленні повно­го переліку, взаємозв'язку між ними; створенні цілісної си-

. стеми.

Естетика постійно взаємодіє з етикою, що зумовлено їхньою обопільною спрямованістю на людину як на об'єкт морально-естетичного аналізу і носія творчого потенціалу. З часів Сократа існує поняття „калокагатія" - єдність прекрасного і доброго.