УДК 174:34(075.8) Л 432

ББК 87.754я73

Рецензенти:

Пждіван Любомир Юзефовпч, кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права ЧНУ імені Юрія Федьковича Гуляс Інесса Антонівна, кандидат психологічних наук, доцент кафе­дри психології ЧНУ імені Юрія Федьковича

Л 432

Лско Б. Юридична етика: Навчальний посібник. - Чернівці: Книги - XXI. 2008. - 280 с

ISBN 978-966-2147-58-2

І [ропонований посібник розроблений відповідно до програми ..Юридична стига". Містить розділи, що стосуються як загальних питань стики, так і специфічних, що розглядають роль етики в юридич­них професіях. Увагу акцентовано на непересічному значенні етики, моралі та моральності для практичної діяльності юристів - слідчих. суддів, нотаріусів, прокурорів і адвокатів.

Для студентів, аспірантів, викладачів спеціальності ..Правознав­ство" юридичних факультетів вищих навчальних закладів, фахівців, зайнятих у галузі юриспруденції, а також усіх, хто цікавиться мораль­ними аспектами юридичної професії.

ББК 87.754я73

ISBN 978-966-2147-58-2 © Книги - XXI. 2008

© Богдан Лею. 2008

Зміст

ПЕРЕТТМОКА		S
1	1.1. Предмет етики.	8
	Особливості функціонування моралі в суспільстві	8
	1.2. Виникнення моралі. Моральний вибір особистості	13
	1.3. Історія розвитку етичної думки в Україні 1.4. Основні етичні вчення в історії релігії	15
	(Мойсей Конфуцій. Будда)	70
	1.5. Розмаїття етичних систем	25
	1.6. Предмет, структура та категорії естетики	31
	1.7. Культура поведінки й етикет	34
2.	Юридична етика - вид професійної етики	40
	2.1. Професійна етика та її види	40
	2.2. Особливості професії юриста. її моральне значення	47
	2.3. Структура, види і норми юридичної етики	S3
	2.4. Основні джерела юридичної етики 2.5. Професійно важливі якості представників	58
	юриди ■ і них професі й	Г,0
3.	Становлення української юридичної етики як науки	71
	3.1. Судова система Української козацької держави 3.2. Судова етика на українських теренах.	71
	що перебували\ складі Російської та Австро-Угорської імперій.	...81
	3.3. Юридична етика в Україні за радянських часів .'	88
	3.4. Юридична етика в сучасній Україні	91
4.		97
	4.1. Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста	97
	4.2. Загальна декларація прав людини: ООН 1948 рік	104

	,.ш
5.1. Загальні моральні вимоги й передумови слідчої діяльності.	..113
5.2. Єдність законності та моралі в роботі слідчого	116
5.3. Етика діяльності слідчого	119
5.4. Етичний бік тимчасової ізоляції обвинувачуваного	1?3
5.5. Моральні основи карно-процесуального доведення	176
5.6. Моральне значення права на захист від обвинувачення	131
5.7. Правові та моральні відносини слідчого та потерпілого	13?
5.8. Слідчий і засоби масової інформації: етика спілкування	135
5.9.Етико-психологічні особливості професії слідчого	136
	15?
6.1. Моральні вимоги до судової влади	15?
6.2. Моральні основи здійснення правосуддя	157
6.3. Моральне значення судових дебатів	167
6.4. Моральний зміст судових рішень	177
6.5. Морально-психологічні особливості судді	180
6.6. Морально-психологічні особливості прокурора	19?
	?П8
7.1. Правові та моральні основи
адвокатської діяльності в Україні	708
7.2. Етика угоди про надання юридичної допомоги .,	?15
7.3. Етика захисту на досудовому слідстві	??П
7.4. Судова етика адвоката	??5
7.5. Адвокат-медіатор ,	733
7.6. Морально-психологічні особливості адвоката	736
Висновок	?54
	755
	„7,58
	260
	, 767

ПЕРЕДМОВА

Почнемо з того, що вже чи не понад століття не втрачають своєї актуальності слова Б. Шоу: „Тепер, коли ми навчилися літати у повітрі, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає лише одного: навчитися жити як люди". Досягти цьо­го можна, дотримуючись вимог моралі - системи норм і правил поведінки людей у соціумі, - феномена який є предметом вив­чення такої науки, як етика, проте, лише у тому випадку, якщо її вивчати не тільки заради отримання нових знань, але й задля їх використання у поведінці та вчинках людини. Етика викликає цікавість уже тим, що змістово включає в себе суму знань про певну галузь людського життя. Проте головне її призначення полягає у розвитку і вдосконаленні особистості, підкресленні людського в кожній людині, незалежно від посади, професії, банківського рахунка. Етика - нормативна наука, яка не лише вчить чеснотам, але й бути доброчесним, використовуючи влас­ний категоріальний апарат, серед якого особливе місце займає поняття справедливості. Справедливість вимагає від людини поважати права і гідність інших людей як свої власні, визнава­ти рівні права, обов'язки і відповідальність. У перекладі на ла­тину „справедливість" постає як „юстиція", що закономірно: в античній свідомості справедливість співвідноситься виключно із законом та підкоренням йому.

Початково поняття „юстиція" було власним іменем давньоримської богині правосудця, яка значно більше відома у своєму грецькому аналозі - Феміда. Це ім'я давно сприймається як загальна назва, наприклад, у вислові „українська Феміда", який розуміється як українське правосуддя. А з XX ст. це поняття набуло іронічного відтінку. Можливо, саме практичне застосу­вання майбутніми юристами знань з етики у власній професійній

ДІЯЛЬНОСТІ, tX МОраЛЬНІСТЬ ДОПОМОЖУТЬ ПОВернуТИ <1>сміді гючат-конс нисокс значення.

Феміда - давньогрецька богиня права і законного порядку, дочкою якої була Діке - богиня справедливості. У присутності цих двох богинь Зевс вершив правосуддя.

Головними атрибутами Феміди є меч і терези, що зараз разом із Фемідою стали емблемами судових і правоохоронних органів. У неї на очах не було пов'язки і вона могла стежити, щоб не кривдили бідних і тих, хто потребує допомоги, її називали рятівницею і покровителькою пригноблених, вона давала мудрі поради, - очі „зав'язали" римляни уже своїй богині, Юстиції. Крім того, у римлян право і справедливість не розділені, а втілені в образі однієї богині.

Феміда (Юстиція) - статна, гідна жінка, одягнута в мантію, яка у лівій руці тримає терези, а в правій - двосічний меч. Очі її закриті пов'язкою.

Терези - символ міри і справедливості, вони зважують добро і зло, провину і невинність, усі вчинки людини, за які передбача­лася відплата після смерті. Терези у лівій руці, бо вона поєднана із серцем і чутлива.

Меч - символ духовної сили і відплати, покари. Його три­мають лезом догори, що передбачає виконання волі небес, вищу справедливість і готовність її здійснити. Меч двогострий, бо за­кон не лише карає, але й попереджає. Він у правій руці - на боці дії та „правого діла".

Мантія - урочистий, ритуальний одяг, що відповідає характе­ру дій судді та допомагає перейти у відповідний духовний стан.

Пов'язка символізує безпристрасність і неупередженість. Суддя не зважає на соціальне та майнове становище тих, кого йому доводиться судити, він бере до уваги лише факти і правдиві аргументи. Правосуддя сліпе в тому сенсі, що воно віддає належ­не лише по праву.

Юстиція не лише позначає наш суд і правосуддя, категорія справедливості - своєрідний місток від етики до юриспруденції. Вона невтомно нагадує, що правосуддя і закон мають бути мо-

рольними і гуманними, а це значить - справедливими. І наука, що виникла на межі юриспруденції та етики, — юридична етика, де принципи та категорії загальної та професійної етики застосову­ються для аналізу моралі, що діє чи має діяти в юридичній сфері. Це практична справедливість у галузі юриспруденції.

Україна досі в очікуванні судової реформи, яка здатна буде вдосконалити вітчизняну юриспруденцію, наблизити її до кращих світових зразків, проте, беззаперечно, що й у цьому випадку юри­дична етика буде незмінною, обов'язковою складовою судової системи нашої держави.

Даний посібник допоможе студентам познайомитися з ети­кою як однією з філософських наук; розібратися у системі та категоріях юридичної етики; співвіднести моральні принципи з власною поведінкою і вчинками; орієнтуватися на практич­не застосування засвоєних знань у свош діяльності та професії, відроджуючи високу справедливу і гуманну суть української Феміди.

З великою вдячністю згадуємо про підручник „Юридична етика" Г.В. Гребенькова, Д.П. Фіолевського, який на сьогодні в Україні, на нашу думку, є найкращим і зміст якого покла­дений в основу цього посібника, змінений і доповнений у тій мірі, щоб представити юридичну етику як комплексну, але цілісну та компетентнісно зорієнтовану дисципліну в системі компетентнісно зорієнтованої юридичної освіти, результатом якої має стати формування у студентів ціннісного ставлення до того, що вивчається, уміння критично оцінювати, аналізувати отримані знання та самостійно вести цілеспрямований пошук потрібної інформації, осмислено сприймати навчальний матеріал з метою подальшого творчого використання.

• Щира подяка викладачам і студентам Буковинського університету, які спонукали до видання даного посібника і своєю зацікавленістю довели його необхідність.

1. Вступ go етики та естетики

1.1. Предмет етики. Особливості функціонування моралі в суспільстві

Етика - це розділ філософії, що вивчає феномен моралі. Цей феномен відіграє важливу роль у людській поведінці, співвідносячи їїз орієнтирами, що виходять за межі безпосередніх мотивів і цілей вчинених дій. Навіть рішуче відмовляючись від моральної оцінки власних дій, вважаючи моральні обмеження не­законною перешкодою власній волі, людина тим самим певним чином співвідносить із мораллю свою поведінку.

Термін „етика" вперше використав Аристотель для позначен­ня особливої галузі дослідження - „практичної філософії"", в якій головним завданням було навчити людину достойно і правильно жити.

У самостійну науку етика виділилася в кінці ХУШ ст., вели­чезну роль у цьому відіграв видатний німецький філософ І. Кант. Він стверджував, що етика нічого не запозичує з інших наук про людину, а закони, принципи моралі істотно відрізняються від емпіричного знання і до будь-якого досвіду закладені в нашому розумі. Кант прагнув розробити „чисту моральну філософію" як цілком самостійну науку. На його думку, моральна поведінка має здійснюватися не через схильність, вигоду, наслідування, а єдино через повагу до морального закону, етика - це вчення не про суще, а про те, як має бути.

Етика — це філософське вчення про мораль, що досліджує закономірності та принципи її розвитку, структуру та функції, роль і призначення моралі у житті окремої особи і суспільства. До визначення рівня моральності того чи іншого суспільства ети-

ка підходить з позиції досліджуваних нею категорій - добра і зла, обоє 'язку і совісті, гідності і честі, як вона їх розуміє та визнає.

Мораль — це форма колективної свідомості, система норм і оцінок, поглядів і уявлень про свободу людського вибору між до­бром і злом, волею і обов'язком, що відбита в конкретних прави­лах поведінки особистості.

Залежно від розуміння місця, ролі, значення моралі у житті суспільства і людини вона інтерпретується як:

• сукупність правил для регулювання людської поведінки;

• безпосереднє вираження людяності, піклування про людину;

• особлива сфера ціннісного буття людини;

• засіб обслуговування людської діяльності;

• засіб з'ясування сенсу існування і сфери самореалізації;

• форма духовно-практичного освоєння світу або форма суспільної свідомості чи духовного життя суспільства;

• форма самосвідомості людини;

• мудрість життя;

• практична філософія тощо.

Мораль відносять до сфери належного, вона визначає, як має поводитися людина.

Мораль має такі особливості:

1. вона характеризує здатність людини жити у спільноті і є фор­мою стосунків між людьми;

2. не підкоряється закону причинності та принципу корис­ності;

3. у моралі нероздільні суб'єкт та об'єкт дії: проповідувати мо­раль і практикувати її самому - єдиний процес;

4. мораль - важке ярмо, яке людина сама добровільно бере на свої плечі. На кону моралі - життя людини.

У наш час мораль виконує такі основні функції:

- оціночну - оцінка здійснюється через призму особливих по­ нять моральної свідомості: про добро і зло, справедливість, обов'язок, совість, ін.; у моральній свідомості існуюче

зіставляється з тим, як повинно бути; моральні оцінки, фак­тично, універсальні;

• пізнавальну— оцінюючи, індивід отримує певні уявлення про внутрішній світ, свій та інших ЛЮДЄЙ;

• світоглядну - в моральній свідомості світ постає добрим чи злим, впорядкованим ЧИ хаотичним; ВІД характеру уявлення про сніг іалаЖИТЬ розуміння людиною сенсу життя, щастя і справедливості;

• виховну - моральне виховання, що формує духовну основу людини;

• регулятивну - мораль дає людині найбільш глибинні орієнтири, їх оцінку; регулює всі сфери життєдіяльності лю­дини.

Однак мораль не всесильна: моральна свідомість окремих індивідів має недостатній рівень розвитку, суспільна думка також може помилятися.

Конкретні звичаї та уподобання у різних суспільствах можуть істотно різнитися. Кожна культура виробляє свій етос — систему уявлень про те, як варто поводитися в тих чи інших ситуаціях.

Геродот зазначав, що греки вважають виявом зневаги залиши­ти труп близької людини на поїдання звірам - його варто спалити на поховальному багатті. Натомість стародавні перси сприймали спалення мертвого тіла як наругу над небіжчиком і виставляли трупи на узвишшях на поїдання хижим птахам.

Дуже несхожі уподобання є вираженням однієї і тієї ж моральної цінності. Етика вивчає не розмаїття уподобань, а спільність моральних цінностей.

Якщо ми говоримо про належне у сфері людських вчинків, то маємо на увазі відповідність цього вчинку непорушним законам моралі. Той факт, що людина вільна порушити моральний закон, діяти всупереч вимогам моралі, ніяк не скасовує абсолютизм цих вимог. Зрозуміло, що у житті виникають етично складні ситуації морального вибору, коли не просто оцінити моральність чи неморальність вчинку, але було б принципово невірно намагатися

пристосувати моральний закон до конкретних життєвих ситуацій. Етика вчить розбиратися в природі морального закону і розуміти моральні аспекти людської поведінки.

Мораль і право - складові частини духовної культури люд­ства.

Відмінності між ними такі:

• мораль - найдавніший спосіб соціальної регуляції та саморегуляціїповедінки людини, що винику доцивілізаційний період, право - продукт цивілізації;

• право регулює ті відносини, що виходять за межі міжособистісних і тому підлягають зовнішньому контролю; мораль є внутрішнім регулятором поведінки;

• мораль - універсальний регулятор поведінки, всіх її видів, право регулює лише відносини, важливі з точки зору суспільства чи держави;

• джерело моралі - практична діяльність, права - законодав­ство;

• норми моралі стихійні і не написані, існують у свідомості суспільства; норми права - написані і обов'язкові;

• правові норми офіційні, пов'язані з терміном введення, моральні - поступові;

• моральні приписи - загальні, правові - детально регламентовані;

• норми права - єдина система, норми моралі можуть пред­ставляти декілька систем;

• норми права виконуються обов'язково, що контролюється суспільством, а дотримання норм моралі - справа совісті і виховання;

• мораль - гнучка система соціальних норм, право - стабільне і консервативне.

Спільне між: мораллю і правом: соціальна функція -регуляція поведінки людей, вираження загального уявлення про справед­ливе і належне; вони виникли з потреби забезпечити гармонійне функціонування спільнот; однотипні в кожній національній

Культурі; мають спільні джерела розвитку і спільну мету - забез­печення стійкого розвитку суспільства, впорядкування стосунків між людьми на ґрунті загальнолюдських цінностей. їм властива нормативність: і мораль, і право Є сукупністю відносно устале­них норм, правил поведінки людини, які ґрунтуються на уяв­леннях про належне і справедливе; норми поширюються на все суспільство і річні галузі його функціонування; вони відносно і і ііікі и ОДНОТИПНІ ВОДНІЙ Національній Культурі йодній суспільній формації; джерела їх однакові: міфи, релігія, звичаї; вони виража-N11 ь волю багатьох громадян, тому мораль і право взаємозумовлені і взаємопов'язані. Мораль неможлива без права, бо немає моралі без свободи, а свободи - без забезпечення її гарантій. Правова свідомість формується на основі розвинутої культури й основних моральних цінностей. Крім того, правове регулювання вбирає у себе певне коло моральних принципів, яким надається правова значущість. Правова норма живе завдяки її моральному змісту, тільки-но він зникає, вона фактично припиняє діяти.

Етику прийнято розглядати як одну з філософських дисциплін, що вивчає людину в контексті необхідності морального вибору. Вона розглядає людину як суб'єкт моралі - моральну істоту, здат­ну діяти за законом моралі.

Практично кожна людина не раз потрапляла в ситуацію морального вибору. Осмислити, що таке моральний вибір, чим повинна керуватися людина в ситуації морального вибору і чи можливі такі ситуації, дозволяють різні етичні системи.

З'ясування того, якою має бути людина, перебувало у межах етичних досліджень ще з часів античності. Історія етики знає багато етичних систем, кожна з яких припускає свій підхід до дослідження ситуацій морального вибору і дає своє пояснення й обґрунтування феномена моралі. Можна сказати, що кожна етич­на система — це певний шлях до розуміння чи пояснення цього феномена.

Питання про те, як пов'язані між собою етичні норми і практичні дії, непросте, бо здоровий глузд підказує, що гарний вчинок з погляду моралі зазвичай суперечить миттєвій вигоді. Він

дискомфортний. У реальних життєвих ситуаціях ми не можемо утриматися від недобрих почуттів, а часом — і вчинків стосовно людей, які заподіюють нам прикрості чи зло. Краще було б, до­тримуючись золотого правила моралі, відмовитися від ненависті до кривдника.

На жаль, нам дано багато можливостей заподіяти шкоду ближ­ньому. Але, врешті-решт, одного зробити ми не в змозі: вивести небажану для нас особу з-під захисту моральних законів. Абсо­лютизм цих законів поза владою людською, як би ми не порушу­вали згадані закони. Висота морального абсолюту не принижує, а піднімає людину.