Тема 3. Зовнішнє середовище організації

0-2-4

ПЛАН

1. Поняття зовнішнього середовища організації.

2. Оцінка ступеня невизначеності зовнішнього середовища.

3. Загальне і специфічне зовнішнє середовище.

4. Cпособи адаптації до змін у зовнішньому середовищі.

5. Вплив зовнішнього середовища на управлінську практику.

1. Поняття зовнішнього середовища організації

Термін зовнішнє середовище включає інститути і фактори, що знаходяться поза межами організації і потенційно впливають на результати її діяльності. Зовнішнє середовище поділяють на загальне зовнішнє середовище і специфічне зовнішнє середовище.

Загальне зовнішнє середовище включає усе, що виходить за межі організації: економічні, політичні і соціокультурні умови, проблему глобалізації і технологічні фактори, охоплює умови, що можуть впливати на організацію. Наприклад, поява нової технології, завдяки якій ми маємо можливість розмістити зміст цілої книжкової полиці на одному маленькому цифровому універсальному диску (DVD) – це приклад фактора загального зовнішнього середовища, у якій працює видавництво Simon & Schuster. Який вплив це нововведення зробить на видавничу промисловість у майбутньому, поки не відомо, але воно може виявитися досить значним.

У процесі управління значно більша увага приділяється специфічному зовнішньому середовищу. Специфічне зовнішнє середовище – елемент зовнішнього середовища, що безпосередньо впливає на досягнення організацією намічених нею цілей. Він містить у собі фактори, здатні позитивно або негативно впливати на рівень ефективності організації. Специфічне зовнішнє середовище кожної організації унікальне і змінюється в залежності від обставин. Як правило, воно включає постачальників, клієнтів або покупців, конкурентів, урядові установи і групи суспільного впливу. Згодом деякі елементи специфічного зовнішнього середовища організації можуть стати частиною загального зовнішнього середовища і навпаки. Специфічне зовнішнє середовище організації змінюється в залежності від продукції або послуг і ринків, які вона обслуговує.

2. Оцінка ступеня невизначеності зовнішнього середовища

Зовнішнє середовище характеризується невизначеністю. Невизначеність зовнішнього середовища проявляється через ступінь мінливості і ступінь складності.

Якщо компоненти зовнішнього середовища організації змінюються часто, його називають динамічним зовнішнім середовищем; якщо ж зміни мінімальні, то таке середовище називають стійким. Зовнішнє середовище вважається стійким в тому випадку, якщо, наприклад, в ньому рідко з’являються нові конкуренти, технології, групи суспільного впливу пасивні. Ступінь мінливості означає, що зміни у зовнішньому середовищі непередбачувані. Якщо зміни у зовнішньому середовищі можна точно спрогнозувати, то менеджери повинні і можуть ними управляти і контролювати їх.

Складність зовнішнього середовища характеризується кількістю компонентів зовнішнього середовища організації і ступенем поінформованості організації про них. Чим менше конкурентів, клієнтів, постачальників і урядових установ, з якими організація повинна взаємодіяти в процесі своєї діяльності, тим стабільніше її зовнішнє середовище. Нестабільність зовнішнього середовища можна описати за допомогою матриці, зображеної на рис. 1. На ній чотири комірки: комірка 1 відповідає найвищому рівню стабільності навколишнього середовища, а комірка 4 – найвищому рівню нестабільності. Найбільший вплив менеджери здатні робити на результати діяльності організацій, що діють у стабільному і простому середовищі (комірка 1). Оскільки нестабільність загрожує ефективності організації, менеджери намагаються мінімізувати її.