2. Коли і чому виникає право

Існує думка, що право виникає разом з іншими проявами загальнолюдського життя таких як мова, релігія, мистецтво тощо. Право не належить до тих предметів, які спостерігаються безпосередньо. У нього нема свого чітко окресленого місця в оточуючому людину фізичному просторі. Усі здійснювані спроби побудувати його філософсько-теоретичну модель змушені опиратися на наявний духовно-практичний досвід, накопичений багатьма поколіннями. Він дає можливість будувати такі моделі. Але їхні основи повинні бути зовсім іншими, не залежними від критеріїв почуттєвого сприйняття. У права, як у всього на світі, є причини його появи, розвитку і функціонування. Ці причини досліджує теорія права. Але крім них, існують ще й причини цих причин або загальні основи буття правової реальності. Маючи метафізичний, культурологічний характер ці основи не є предметом чистої юриспруденції, а утворюють предмет філософії права. Тут право виходить далеко за межі теорії права і занурюється у філософські питання, що стосуються природи буття і небуття, хаосу і порядку, цивілізації і культури, добра і зла тощо. Розуміння права, як соціального явища, спочатку формується стихійно і носить характер звичаїв. Воно усвідомлюється як необхідність певної поведінки в певних умовах і приходить поступово, передаючись від покоління до покоління. А як на вашу думку, коли і чому виникає право?

- Я думаю, що право виникає разом з державою, коли одна група людей закріплює своє панування над іншою. І тут велике значення мала майнова нерівність. Адже спочатку у первісності всі члени роду мали однакові майнові права. Тому у суспільства не було потреби у праві. Воно цілком обходилося звичаями, які спиралися на владу авторитету рад старійшин, які регулювали усі суспільні відносини. А от, коли з’являється згадана нерівність, положення змінюється. Виникає потреба захистити цю нерівність. Тоді і з’являється право.

- Я згоден, бо право можна вважати певною демаркаційною лінією, що відокремлює цивілізацію від первісності, волю від сваволі, конструктивне від деструктивного. Воно є формою вираження потреби цивілізації в самозбереженні та саморозвитку. У різних народів право виникає з різними особливостями, притаманними цим народам, але у суспільстві існують певні загальні закономірності, тому у праві різних народів є багато спільного.

- А я гадаю, що право виникає тоді, коли світогляд людей розвинувся до такої міри, що вони почали усвідомлювати необхідність вироблення механізму регулювання суспільних відносин. Право і стало цим інструментом. Це складне громадське явище, що визначається станом суспільства і ступенем його розвитку.

- А коли ж це могло відбутися у часі?

- Важко сказати, але, думаю, що не обов’язково з появою держави.

- А я от читав про те, що право – це своєрідний результат природного відбору людством кращих форм організації суспільного життя. Це найефективніший засіб соціального регулювання. Воно виникає за часів Римської імперії з переходом до класового, соціально неоднорідного суспільства. Люди створили право для регулювання суспільних відносин.

- Так що, право штучний витвір людей, чи результат природного відбору? І чому ви вважаєте, що воно виникає лише за часів Римської імперії?

- Ну, може, й раніше, але коли вже існували держави. Безперечно, тут треба говорити не про якийсь конкретний час та дату, а про ті історичні обставини, причини, які призводили до виникнення права.

- А я вважаю, що доцільно поділити процес появи права на два етапи: виникнення “традиційного” і “юридичного” права. Обидва пов’язані з певним рівнем розвитку суспільства. У первісності члени роду і племені ще не індивідуалізовані, то регулюються лише відносини між родами. Поступово, коли у конкретних осіб з’являється індивідуальність, розвинена свідомість, вони вступають між собою у певні відносини, які рід прагне врегулювати, встановлюючи якісь моделі поведінки або заборони, які носили характер звичаїв, традицій. Тому це право можна назвати звичаєвим, або традиційним, яке існує всередині роду. Але згодом міжродове право перетворюється у внутрішньородове.

- Так ви вважаєте, що потреба врегулювання відносини між родами виникла раніше, ніж потреба врегулювання відносин між членами роду? А як же міг існувати рід без регулювання відносин між його членами? Мабуть, навпаки: міжродове право виникає з внутрішньородового, як узгодження правил кожного роду і винахід спільного знаменника.

- Може, й так. Для нашої дискусії це не має важливого значення. Головне в тому, що це право традиційне. Якщо ж казати про виникнення юридичного права, то воно, безумовно, пов’язане з виникненням держави, тобто такої організації, яка встановлює певні правила поведінки і забезпечує дотримання їх. Таким чином, виникнення права є поступовим, еволюційним процесом, який відповідає етапам розвитку суспільства.

Право, як і держава, виникло завдяки необхідності управління соціальними процесами. Розрізняють загальносоціальне право, яке втілює в собі загальні права людини, народу, нації, людства і право юридичне, яке встановлюється, чи санкціонується державою. Тобто юридичне право виникає лише з виникненням держави. Тому закономірності виникнення держави стосуються і виникнення права.

Поява соціального регулювання відносин у суспільстві стала поштовхом до становлення і розвитку права. Але спочатку ці норми не надавали переваг членам роду. Лише з розпадом первісного ладу і появою соціальної неоднорідності у суспільстві з’являється право. Витоки формування права містяться в організації спільної праці для забезпечення спільних потреб. З появою держави на розвиток права впливали: потреби економічних відносин, необхідність підтримання стабільності і порядку у суспільстві в умовах поглиблення та загострення соціальних протиріч та конфліктів, організацією публічної влади, відокремленої від населення, та здатної санкціонувати звичаї, встановлювати юридичні норми і забезпечувати втілення їх у життя, перетворення людини в самостійного індивіда. Не можна шукати право там, де немає поділу колективу на окремих суб’єктів, де індивід не є відокремленою особою, яка усвідомлює можливості (свободи), що утворюються у процесі розвитку суспільства.

- Однією з головних причин виникнення права є те, що будь-яка людська спільнота вимагає певної внутрішньої організації, певної упорядкованості, відповідних правил, які б регулювали поведінку людей та стосунки між ними. Право можна вважати ознакою цивілізованості суспільства, своєрідним втіленням справедливості.

- А я все таки вважаю, що справжнє право виникає лише у державі. Виникнення права не було одномоментним процесом. Тут потрібно зупинитися на деяких аспектах праворозуміння. Є декілька найпоширеніших тлумачень терміну “право”: право, як певні можливості, певна міра свободи його суб’єкта; право, як система, сукупність юридичних норм, що регулюють найважливіші суспільні відносини; право, як оцінка або показник справедливості, істинності певних дій і явищ. Ці три тлумачення права об’єднує одна важлива характеристика: всі вони виникають з появою держави. Саме тоді виникає необхідність чіткого регулювання суспільних відносин, а отже з’являється потреба у праві як системі юридичних норм загальнообов’язкового та формально визначеного характеру.

- А що, до появи держави такої необхідності не було?

- Може й була, але не настільки нагальною.

• А чи не означає ваша думка, що ви ототожнюєте поняття право і закон? Адже, якщо регулювання відносин звичаями не називати звичаєвим правом, то що тоді вони собою уявляють? Якщо це було не право, то тоді що це було?

- Та все ясно! Я ж казав, що тут маємо традиційне і юридичне право. Традиційне базується на звичаях, а юридичне на законах. Коли звичаї не спроможні регулювати всі стосунки між людьми, з’являється необхідність у нових правилах – регуляторах суспільних відносин. Це є час виникнення держави.

- А чому звичаї стають не спроможними до регулювання відносин?

- Мабуть тому, що держави, як правило, об’єднували різні етноси, громади, племена, у яких існували свої відмінні звичаї. І часто звичаї одних були непридатними для інших. Потрібно було взяти за основу або звичаї однієї спільноти і поширити їх на всіх інших, або усереднити звичаї всіх громад, що увійшли у нову спільноту, скласти по суті нові звичаї. Але якщо звичаї у кожній громаді виникали стихійно і їх становлення було тривалим, то тут потрібно було їх штучно створювати і досить швидко. Оскільки вони були створені штучно у досить короткий строк, то вони вже мали форму законів, у яких були конкретні автори. У звичаїв же автори невідомі, вони складалися протягом життя багатьох поколінь. Але ті звичаї складали право кожної окремої громади, а за їх об’єднанням виникало право нової, більшої за розміром і якісно іншої громади. Це теж було право, але у вигляді законів.

- Ну, може, й так.

- Я гадаю, що право у своєму розвитку проходить три стадії: кулачне право, коли індивід сам вирішував норми своєї поведінки; застосування правових звичаїв, коли норми поведінки встановлювала громада; формування юридичного права, коли звичаєві норми приймали форму законів і штучно створювались нові норми поведінки. Тому можне сказати, що право виникає тоді, коли люди починають розуміти, що для врегулювання суспільних відносин потрібен певний інструмент.

- Отже, по суті, право виникає разом з суспільством. Нема суспільства – нема права?

- Право, як вода. Без права, як і без води, людина не зможе нормально жити у сучасному світі. Воно виникає цілком природно на певному етапі розвитку суспільства. Це, так би мовити, новий період розвитку, перехід від неконтрольованої поведінки суб’єктів суспільства до урегульованої правом. Кожне суспільство пройшло цей період розвитку, але по-різному в залежності від різних умов існування.

- Та все ж на першому етапі виникнення, який почався за часів первісного суспільства, право ще не було правом у повній мірі, оскільки воно є мірою свободи у відносинах між особистостями. А на цьому етапі розвитку суспільства відокремлення особи від роду та племені ще не відбулося. Але взаємодія між людьми породжує звичаї, що стали основою для формування права у майбутньому.

- Значить, звичай, ви гадаєте, ще не є правом у повній мірі?

- Саме так.

- Ну, звичайно, звичаєве право відрізнялось від юридичного, яке з’являється лише у державі. Але ж це не означає, що воно не є правом. Адже воно виконує ті ж самі функції. Наприклад, звичаєві норми захищали інтереси кредитора перед інтересами боржника ще до виникнення держави.

- Ви згодні зі сказаним?

- Згоден.

- То ж, зробимо висновок. Там, де є суспільство, там існують певні правила суспільного життя, які регулюють суспільні відносини. Ці правила і є правом членів суспільства поступати так чи інакше. Право створилося непомітними переходами, шляхом диференціації з однорідної маси правил суспільного життя. На самих ранніх ступенях ці правила уявляли однорідну недиференційовану масу. Типовим відображенням первісної однорідності може служити індійське законодавство Ману, у якому право, мораль, пристойність, релігія ще зовсім не різнилися. Корні слів “право” і “правда” своєю схожістю вказують на уявлення, що створилося, про відповідність права моральним поглядам, на що вказує пізніше слово “справедливість”, тобто те, що відповідає праву. Різноманітність норм права в історичній дійсності відбиває різноманітність суспільств з їх соціальними особливостями. Отже, право існує там де є суспільство, але форми його існування на різних етапах розвитку суспільства різнилися. Але як саме можна визначити право? Що воно означає?