20. Філософія права нового часу

- Новий час (ХVІІ – ХVІІІ ст.) позначився суттєвими змінами в економіці і підвищенням у зв’язку з цим ролі національних держав. Для кращого забезпечення національного ринку необхідні були істотні зміни у стосунках між суб’єктами економіки як в середині країн, так і на міжнародному рівні. Тому у суспільстві різко зростає попит на правознавців. Відновлюється вчення про природне право, яке звільняється від богословських трактувань. Воно тепер трактується як сукупність вічних ідеальних норм.

Родоначальником цього напряму у філософії права вважають Гуго Гроція (1583-1645).

- А я читав, що Гроцій був засновником не тільки школи природного права, а ще й теорії загального державного права, філософії права та міжнародного права.

- Так, він, подібно до Бодена, вважав, що державу не створено Богом, вона виникає завдяки розуму і досвіду людини, і є добровільним союзом вільних людей.

- Та ви ж казали, що, за Боденом, держава виникає з насильства!

- Правильно. В тому що вони відкидали Бога як творця держави, між ними була схожість, а от у трактуванні характеру цього утворення вони розходились. Гроцій стояв на позиції договірної теорії утворення держави. Причому, мета її – загальна користь. Але він виступав проти влади народу, вважаючи, що його право полягає лише у виборі, кому підкорятися – одній чи кільком особам.

- Ви кажете, що Гроцій був засновником “школи природного права”. Так цим поняттям широко користувалися античні філософи. Значить, цей напрям починається ще там?

- Так, але античні філософи вважали основою природного права природу взагалі, а Гроцій вважав, що цією основою є природа людини. Природне право є настановою здорового глузду, і виступає як критерій для розрізнення дозволеного і недозволеного. Тут право виступає як моральна якість, що регулює людську поведінку.

- Але ж звідки береться цей “здоровий глузд” у людини?

- А він їй притаманний від природи. Та ви не думайте, що Гроцій геть відкидав Бога. В його концепції для Творця залишається достатньо місця. Окрім природного він виділяв ще й так зване волевстановлене право, яке поділяється на божественне і людське. Божественне має джерелом волю Бога, який опосередковано впливає на розвиток природного права, але порядок природи знаходиться поза його впливом.

- Значить, він не вважав Бога всесильним?

- Виходить, що так.

- Мабуть, церковники могли його розглядати як єретика?

- Та він же був світською людиною і в діла релігії не втручався. Та й часи вже були трошки не ті, що раніше.

- А що він мав на увазі під людським правом?

- Людське право це безпосередньо позитивне, створене людьми. Він розглядав його у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні це воля батька, пана, у широкому – порядки, встановлені народом. От тут він якраз ще додавав тезу про внутрішньодержавне і міжнародне право. Перше регулює відносини між громадянами однієї держави, а друге – між державами. Це було певною новацією у науковому світі. А причини її появи обумовлювалися ростом економічних стосунків окремих держав і необхідністю врегульовувати ці стосунки.

- А чому така людина як Гроцій, з’явилась не в Німеччині, Італії чи Франції, а в якихось невеличких Нідерландах?

- Не думайте, що на той час Нідерланди були на задвірках світового розвитку. На той час це була одна з передових європейських держав з досить розвинутою торгівлею і мореплавством. І не забувайте, що вона територіально була близько від Англії, де теж було достатньо філософів, які внесли свій вагомий внесок у розвиток поглядів на державу і право. Сучасниками Гроція в Англії були Френсіс Бекон (1561 – 1626), та Томас Гоббс (1588 – 1679). Не забувайте також, що в цей час в Європі стверджується абсолютна монархія, в якій, перш за все, була зацікавлена новонароджена буржуазія.

- А при чому тут абсолютна монархія?

- А як же? Усі люди, і філософи в тому числі, діти свого часу. На їхніх думках позначається те, що існує в соціумі навколо них. Той же Ф. Бекон був прихильником абсолютної монархії, як сильної централізованої влади, але він надавав великого значення і парламенту, який повинен бути стримуючим елементом одноосібної влади задля того, щоб у суспільстві існувала “загальна справедливість”. В державі повинні видаватися так звані “добрі закони”, зміст яких повинен бути точно сформульованим, вимоги – справедливими. Крім того, закон повинен бути таким, щоб його було легко виконувати. Він повинен породжувати у громадян доброчесність.

- Нам би і сьогодні не завадило б мати такі закони. А то там у Верховній Раді накрутять щось таке, що й розібрати важко.

- Правильно, чим чіткіше і простіше викладено текст закону, тим краще. Закон повинен бути сформульований так, щоб звести до мінімуму можливості його різного тлумачення. Бо останнє дає можливість декому обходити його сутність і, таким чином, нібито не порушуючи закон, робити протиправні дії.

- Так, мабуть, така недосконалість закону комусь вигідна і тому його спеціально приймають у потрібній декому формі?

- Звісно, таку вірогідність відкидати не можна. Хоча, у нашому парламенті більшість недоліків у прийнятих законах, мабуть, є результатом непрофесійності, та недбалості депутатів. Не професійно складений закон вимагає подальшої його корекції, внесення доповнень, роз’яснень до нього. Це приводить до того, що закон стає складним для виконання і, по суті, стає недієздатним. І, бачите, це розуміли філософи ще у ХVІІ столітті!

Та ми трошки відхилились від теми. Хоча, знання історії і потрібні нам саме для того, щоб краще зрозуміти проблеми сьогодення і побачити як змінювалась у часі концепція праворозуміння. Нічого з неба просто так не падає, думки одних мислителів використовуються іншими, які до них додають елементи свого бачення, і так розвивається наука. Те, про що вели мову Г. Гроцій та Ф. Бекон вплинули на видатного англійського філософа Томаса Гоббса, який був особисто знайомий з Ф.Беконом, і теж підтримував абсолютну монархію.

- А чому вони підтримували абсолютну монархію?

- Тому що були, як я вже казав, дітьми свого часу. Вони жили у часи громадянської війни в Англії і тому виступали за абсолютну владу, сподіваючись, що саме вона зможе покласти край цьому безладдю. Так, Гоббс вважав, що держава виникає в результаті договору між громадянами про покору владі, яка забезпечує їх спокій і порядок. Тим самим вони позбуваються політичних прав.

- Значить люди самі, добровільно відмовляються від своїх прав?

- Саме так, заради свого ж спокою. Він описує державу з жорсткою централізованою владою у вигляді істоти, смертного бога Левіафана. В ній: верховна, законодавча влада – душа; виконавча – суглоби; нагорода і покарання – нерви; добробут і багатство – сила; безпека народу – його заняття; радники – пам’ять; справедливість і закон – штучний розум і воля; громадянський мир – здоров’я; розбрат – хвороба; громадянська війна – смерть.

- То, якщо держава це смертний бог, то, значить, Гоббс вірив в Бога?

- А як же. У ті часи майже всі були віруючими, хоча їх віра могла і відрізнятися між собою. За Гоббсом, держава – смертний бог знаходиться під владою Бога безсмертного. Вона і діє, так би мовити, з його доброї волі. Якщо правитель допустить в державі громадянську війну, то вона зникне. А щоб держава добре функціонувала, її громадяни повинні коритися центральній владі.

- То це ж означатиме позбавлення громадян права на свободу!

- А це і не треба громадянам. Їм потрібен спокій, мир.

- Так, Гоббс вважав, що саме накази держави і породжують право. А до появи держави існувало природне право, завдяки якому кожен міг робити все, що йому заманеться і тому відбувалась війна всіх проти всіх.

- Так це ж не так! Ми знаємо, що до держави у суспільстві панувало звичаєве право. Не було війни всіх проти всіх! І природне право означає зовсім інше.

- Природне право, на думку Гоббса, не слід плутати з природним законом – обмеженням, придуманим розумом. Він і сформулював три таких природних закони: потрібно шукати миру і слідувати йому; робити іншим так, як хотілося, щоб інші робили тобі; треба дотримуватися домовленостей, бо порушення договору і є несправедливість. Всі природні закони вічні і незмінні.

- Ну, що ж, досить правильно він думав.

- Так, але Гоббс великого значення надає цивільним законам. Для нього право – це свобода, яку залишає громадянину цивільний закон.

- Тобто, виходить, що цивільний закон протилежний свободі?

- Саме так. У нього відсутня ідея правового закону. Закон несе з собою в основному несвободу, безправ’я, обов’язок підлеглих стосовно суверена і свободу й повновладдя суверена стосовно підлеглих.

- То це ж не правильно! Людина стає по суті невільником.

- А для Гоббса це не було настільки важливим, бо для нього головним було збереження в державі миру і спокою. В умовах громадянської війни він не бачив іншого виходу. Краще обмежити свободи громадян, ніж буде тривати їх взаємознищення. Тому і вважають, що Аристотель відокремив етику від політики, а Гоббс – політику від права.

- От що значить вплив соціальних зрушень на думки філософів. Якби в часи Гоббса не було громадянської війни, то, може, він дотримувався б зовсім іншої концепції?

- Мабуть, що так, але історія не знає умовного способу. Як сталося так і сталося, переробити в минулому нічого не можна. А от інший англійський філософ Джон Локк (1632-1704), який був молодшим за Гоббса, і не пережив жахів громадянської війни, більше того, був свідком диктатури Кромвеля, дотримувався інших поглядів. Він виступав проти необмеженої влади монарха. А щоб цього не сталося, потрібен розподіл влади на законодавчу, виконавчу і федеративну. Державна влада встановлюється шляхом договору народу, якщо вона порушує його, то народ може її змінити.

- То Локк мав більш прогресивні погляди, ніж Гоббс?

- Звичайно. Ніщо ж не стоїть на місці, філософська думка теж розвивається.

- А чим відрізнялися його погляди на право?

- На відміну від Гоббса, головною він вважав проблему свободи окремої людини. Крім того, він заперечував думку про те, що у природі відбувається війна всіх проти всіх. На його думку, у суспільстві панує природний закон, який вимагає миру і безпеки усіх. Кожен відстоює свої інтереси, тому й виникає договір про політичну владу, яка могла б їх забезпечити. Свобода і закон – не протилежності, як у Гоббса, а, навпаки, закон зберігає і розширює свободи.

- По суті, це означає, що незаборонене законом дозволене?

- А у Гоббса, виходить, що дозволене лише те, що дозволяє закон?

- Саме так. І це означає, що Локк стояв на позиції існування правового закону, який виражає загальну волю суспільства, і перед яким усі рівні. Отже, правовий закон збігається з природним. Прихильником природного права був і ровесник Локка, голландський філософ Бенедикт Спіноза (1632-1677). Він вважав, що природне право тотожне законам природи. А от стосовно виникнення держави він дотримувався іншої думки. За ним, держава виникає не з договору, а з розподілу праці. Її спеціалізація єднає людей сильніше, ніж видумані ними закони про правила сумісного життя.

Ідеї філософів ХVІІ століття суттєво вплинули на багатьох філософів наступних поколінь. Можна сказати, що їх праці заклали основи філософської думки наступної епохи. Яку в науці називають епохою Просвітництва.