137

Ричков М.О.

Філософія права

(дискусії під час занять)

Київ – НТУ – 2007

Ця книга – посібник для студентів, які вивчають філософію права. Вона уявляє собою занотовані думки студентів і викладача під час дискусій на заняттях з цієї дисципліни. В ній відображено широкий спектр різних думок щодо певних філософських та юридичних понять, які висловлювали студенти. Ці думки можна вважати своєрідним відображенням різних позицій, існуючих у середовищі нашого суспільства. Цю книгу корисно використовувати як додаток до інших посібників і підручників з філософії права, бо головна її мета – збудити у читача інтерес до певних положень цього предмету, і спробувати самому відповісти на деякі запитання.

Робота розрахована на широкий загал читачів.

ПЕРЕДМОВА

Давні вчителі казали своїм учням: корись, допомагай, сперечайся! Саме ці три вимоги певною мірою можна віднести до навчального процесу студентів. Корись означає - вчись! Якщо молода людина вступила до вищого навчального закладу, то її метою повинно бути отримання певних знань, які надає їй цей заклад через своїх викладачів. А для цього необхідно підкоритися усім правилам навчання у даному закладі і сумлінно виконувати всі завдання своїх вчителів.

Сумлінне виконання своїх обов’язків студентом допомагає навчальному процесу, робить його не позбавленим сенсу. Тут, звісна річ, можна додати ще й про всіляку іншу допомогу у справі організації побуту, дозвілля студентів тощо. Але я особисто хотів би зупинитись на іншому аспекті допомоги студентів викладачам. Від того як вони відносяться до того чи іншого предмету залежить не тільки зростання і поглиблення їх особистих знань з цього предмету, а також вдосконалення знань самих викладачів. Процес навчання, особливо у закладах вищого ступеню акредитації, не повинен бути одностороннім. Тобто, він не є процесом тільки викладання матеріалу викладачем і сприйняття та запам’ятовування слухачами. Він повинен мати зворотній зв’язок від студента до викладача. Цей зв’язок якраз і символізує третя вимога цитованого давнього вислову – “сперечайся”.

Вчитель повинен не тільки передати учню свої знання. Його завданням є також привчити студентів до самостійного опанування знаннями, розбудити в них бажання і вміння мати свою особисту точку зору з того чи іншого питання. Саме це і повинно проявлятися під час дискусій. Сперечатись – не означає будь за що заперечувати думку іншого, це означає вміння аналізувати її, формувати власну і аргументовано її доводити. Саме таке відношення студентів, на мою думку, найбільше допомагає навчальному процесу у вищій школі. Сперечаючись між собою, а також з викладачем, студенти тим самим допомагають викладачу зростати над собою. Це двоєдиний процес: викладач на лекціях ділиться своїми знаннями з студентами, а ті на семінарах, сперечаючись, в дискусії змушують викладача постійно підвищувати свій багаж знань. Таким чином, вчитель і учень взаємно збагачуються.

У своїй практиці під час занять з філософії права я пропонував студентам відповісти на різні запитання. Іноді деякі відповіді породжували дискусії, які подекуди продовжувались і після занять. Інші заставляли мене замислюватися, а деякі, навіть, ставили у незручне становище, бо аргументованої відповіді на них я не знаходив. Все це я вважаю було корисним як для студентів, так і для мене.

Ця книжка народилася саме з цього діалогу між студентами, а також між викладачем і студентами. Можна сказати, що студенти, яким я протягом минулих років викладав курс філософії права у певній мірі є співавторами цієї книжки, бо більшість написаного в ній є висловами саме них. Я навмисно не виділив у тексті слова викладача. Це не має особливого значення, хоча у більшості випадків він задає питання.

Може, по деяких питаннях з тексту читачу буде важко прийти до певного одностайного висновку, але я й не ставив собі за мету ствердити якусь одну беззаперечну думку, якій неодмінно повинен слідувати читач. Тим більше, що на переважну кількість цих питань нема і, мабуть, не може бути одностайної відповіді, бо існуючий в науковому світі плюралізм думок якраз і є тією сировиною, з якої студент повинен збудувати свою власну думку. Саме це, а не нав’язування якоїсь однієї думки, як певної догми, я і намагаюсь прищепити своїм слухачам – студентам.

Прочитайте вислови думок студентів минулих років. Якщо вони збудять у вас власну думку або хоча б примусять на хвилину-другу замислитися про певні явища чи питання, я буду вважати, що ця книжка написана мною не даремно. Думайте, сперечайтеся, зростайте над собою!

Частина І.