Запитання для перевірки засвоєння матеріалу

1. На які основні групи поділялось римське населення ?

2. Що таке суб 'єкт права ?

3. Що таке правоздатність ?

4. Що таке дієздатність?

5. Який правовий статус римського громадянина ?

6. Чим різняться правове становище латина, перегріла від правового становища римського громадянина ?

7. Що таке рабський пекулій?

8. Хто такі вільновідпущеники і який їхній правовий статус?

9. Хто такі колони і який їх правовий статус?

10. Що таке юридична особа?

Лекція 5. Тема 5. Сімейні правовідносини

Мета заняття: розкрити студентам види римського споріднення та дати характеристику правових відносин подружжя

Форми навчання: лекція – розповідь

Методи навчання: розповідь, пояснення ,бесіда

Форми і методи поточного контролю: письмове опитування

План

1. Римська патріархальна сім`я, загальна характеристика.

2. Агнатичне та когнатичне рідство.

3. Шлюб. Види шлюбу

4. Умови укладення та припинення шлюбу Розлучення.

5. Правові відносини подружжя.

6. Правові відносини батьків та дітей.

Література: л1, л2, л7, л6, л4, л12.

1. Римська патріархальна сім`я, загальна характеристика

З найдавніших часів римська сім'я була моногамною й патріархальною. Як усталене об'єднання вона виникає з роз­кладанням родового ладу. Перша історична форма моно­гамії вже заснована на владі батька сімейства. Сім 'я — це засноване на шлюбі чи кровному спорідненні об'єд­нання осіб, пов'язаних спільністю побуту, взаємною допомо­гою й моральною відповідальністю.

Давньоримська сім'я несла на собі відбиток родового ладу. Вона будувалася за принципом підпорядкування владі глави сімейства (pater familias). До складу сім'ї, крім глави сімей­ства, належали його дружина, діти та їхнє потомство, інші родичі, кабальні, а також раби. Терміном familia познача­лась сукупність всього майна, дітей, рабів та іншої робочої сили. Припускається, що спочатку цей термін охоплював тільки рабів, що належали певній сім'ї, а згодом і все інше майно, робочу силу (дружину, дітей, кабальних, інших осіб). Це об'єднання засновувалось не на кровному зв'язку (його на ті часи ще не знали), а на владі домовладики, яка на той час мало чим відрізнялась від влади над рабами. Під владу домовладики підпадали не тільки дружина, діти та їх потом­ство, а й невістки, чоловіки дочок, якщо вони переходили жити в сім'ю дружини (приймаки), а також всі інші особи.

Отже, за сімейним станом римські громадяни поділялися, як вже зазначалось, на осіб свого права (persona sui juris) та осіб чужого права (persona alieni juris). До перших відноси­лися домовладики, до других — інші члени сім'ї, так звані підвладні. Для повної приватної правоздатності вимагалося, щоб особа займала в сім'ї незалежне, самостійне станови­ще, а її мали тільки домовладики. їхні сини незалежно від віку, сімейного і громадського стану за життя батька чи діда завжди були підвладними з досить обмеженими приватни­ми правами, тобто з обмеженою дієздатністю. Вони не мали права навіть спочатку бути власниками майна. Набуття ними майна виключалось, оскільки воно відразу ставало власністю батька — домовладики. Підвладні могли укладати при­ватно-правові правочини тільки від імені й на користь до­мовладики, влада якого над сім'єю практично не обмежува­лась. Він був єдиним носієм майнових прав сім'ї.