Слова, синтаксично не пов'язані з членами речення (внесення)

§ 115. Звертання

Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що на­зиває особу, іноді — предмет, до якого звернена мова.

Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).

У вимові перед звертанням паузи звичайно немає, є пауза тіль­ки після нього, але на письмі звертання обов'язково виділяється \ обох боків комами: Світи нам, день, безсмертними огнями, аіуміть, сади, роди зерно, земляІ (В. Сосюра.J

На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику — тоді наступне слово пишеться з ве­ликої букви: О слово ріднеї Ти стоїш на чаті предковічних пам'яток святині. (П. Куліш.)

До звертання в реченні не можна поставити питання, але гра­матично (рід, число) воно може пов’язуватися з присудком. То­му, щоб не сплутати його з членами речення, треба мати на ува­зі ще й таке.

1. Іменник у кличній формі (разом із залежними словами) виступає в реченні лише звертанням.

І. Рости, міцній, моя Вітчизно, во ім’я щастя на землі! (В. Сосюра.) 2. Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно. (П. Грабовський.) 3. Благословенний будь, мій рідний краю! (Д. Павличко.) 4. Мріє, не зрадь! (Леся Українка.)

2. Звертання не замінюється займенниками він, вона, воно, вони (пор. § 95, п. 2). При ньому стоять або можна поставити займенни­ки другої особи ти, ви, твій, ваш у будь-якому відмінку. (Ці зай­менники до групи звертання не входять.)

1. Учитель мій! Як ми тебе любили... (В. Сосюра.) 2. Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі вірній, в праці мирній. (М. Рильський.) 3. Україно моя, мені в світі нічого не треба, тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти. (А. Малишко.)

4. Я люблю тебе, поле, простір твій, широчінь, твої пахощі й цвіт. (П. Дорошко.) 5. Хлюпни нам [ти], море, свіжі лави! О земле, [ти] велетнів роди! (П. Тичина.) 6. Зіроньки [вони — підмет] ясні небо покрили, вийди [ти], дівчино, серденько миле. (Народна творчість.)

3. У групі звертання можуть бути однорідні члени, відокрем­лені означення тощо. Тоді всередині такого поширеного звертан­ня ставляться розділові знаки відповідно до загальних правил.

І. Будь славен, мир, поля, [107.1] І ріки, і цвіт червоної зорі! (В. Сосюра.) 2. Слався, наша юність, [107.1] і сади, й ді­брови, і міста, і села, край орлиний мій! (В. Сосюра.) 3. Оста­вайтеся здорові, мої високії тополі [107.2] і хрещатий барвіночку! (Т. Шевченко.) 4.. Прощай, синє море, [113.3] безкрає, просторе. (Леся Українка.) 5. Слово, [114.1] моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє! (Леся Українка.)

4. Вигуки від звертання відділяються комами. Якщо слова ти, ви підсилюють вигук, то вони теж відділяються разом з вигуком. Не відділяються лише слова о, ой, якщо вони вжиті як підсилю­вальні частки.

1. Гей, юнаки, гей, молодість світу, доля планети у ваших руках. (7. Нехода.) 2. Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить! (В. Сосюра.) 3. Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш? (М. Рильський.) 4. сОй [вигук], сину!> — сМамо!> І скрипнула дверми, і впала на поріг. (А. Малишко.)

5. І погляд твій німий, о [частка] мати, понад землею загримів. (М. Рильський.) 6. Ой [частка] Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові. (Т. Шев­ченко.)

270*. Знайдіть звертання і виділіть їх комами. Якщо в звертаннях є одно­рідні або відокремлені члени, то теж поставте, де треба, коми.

1. 1. Крізь сотні сумнівів я йду до тебе добро і правдо віку. (В. Стус.) 2. Я сонця жду, і сонце зійде, і ранок прийде — вір моя мила, жди і радій! (О. Олесь.) 3. Агей поети глибше тон. (77. Тичина.) 4. Зачерпнімо любі друзі ми води одним відерцем! (77. Тичина.) 5. Лети моя пісне за гори й долини. (В. Сосюра.)

6. З-над річки лине пісня голосна. (М. Рильський.) 7. Розлягай­ся скибо чорна, сійся зерно і рости! (М. Рильський.) 8. Зеленійте доли і лужечки і орли здіймайтесь ув імлі, розливайтесь круті бережечки по вкраїнській молодій землі! (А. Малишко.)

2. 1. Дзвени моя пісне крилата в вітрах, світової весни.

2. О мій народе Прометея ти маєш душу молоду. 3. Тобі країно моя і перший мій подих, і подих останній тобі. (З тв. В. Сосюри.)

4. Я всі слова свої не злі, всю душу пристрасної вдачі, всі по­чуття мої гарячі тобі Вітчизно віддаю. (77. Воронько ) 5. Якою ж ви силою володієте сині небесні потоки ви білі хмари і ти па­хуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба? (Григо­рій Тютюнник.) 6. Лети ж о ніч, щоб день тобі на зміну прийшов новий. (В. Сосюра.) 7. Не стелись тумане не шуміть тополі не печальте очі ви берізки голі! (В. Сосюра.) 8. Прощайте росяні долини і села сповнені краси. (О. Підсуха.)