Відокремлені члени речення

§ 109. Відокремлені уточнюючі члени речення

Відокремлений уточнюючий член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення. Уточнюючі члечи відповідають на питання а де са- ме? а коли саме? а як саме? а який саме? а ідо са­ме? і под. (внизу, біля підніжжя гори; вчора, о першій годині; темний, аж чорний).

Але за уточнюючі не слід сприймати такі члени речення, які пов’язані з однойменними членами підрядним (див. § 105, п.1; § 106, п. 5) або опосередкованим (див. § 105, п. 2) зв’язком.

Відокремлені уточнюючі члени речення в усній мові виді­ляються паузами та зміною інтонації, а на письмі — з обох бо­ків комами, рідше — тире.

1. Найчастіше уточнюючими бувають обставини місця, часу, а іноді — й обставини способу дії, означення, присудок, підмет, додаток.

1. [де?] Коло самого дому, [а де саме?] під вікна­ми, росли кущі жовтої акації. (І. Нечуй-Левицький.) 2. [де?] Там, [а де саме?] за річкою, сплелися парубочі дзвінкі, роз­гонисті, гарячі голоси. (М. Рильський.) 3. [звідки?] Згори, [а звідки саме?] з міста, текли до води запахи вечірніх лип. (70. Яновський.) 4. [коли?] Рано, [а коли саме?] за холо­ду, з росою добре жати. (І. Франко.) 5. Данилко [я к?] радо, [а як саме?] з підскоком, біг до сусідів. (Петро Панч.)

6. Над оболонню висять низько [які?] білі, [а які саме білі?] аж прозорі, хмари. (І. Нечуй-Левицький.) 7. Під синім склепінням високого неба розкинувся [яки й?] широкий, [а який саме широкий?] аж до самого обрію, степ. (Ю. Бедзик.) 8. [хто?] Ми, [а хто саме?] школярі, наби­раємо взимку свіжих знань у голову. (Ю. Яновський.)

2. Іноді виділення тих чи інших членів речення як уточнюю­чих залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлю­вання. Відповідно до цього і вимовлятимуться вони з різною ін­тонацією.

1. [де?] Там, [а де саме?] далеко, [а де саме да­леко?] на Вкраїні, сяє сонечко ясне. (П. Грабовський.) [де?] Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. (І. Не­чуй-Левицький.) 2. [де?] У нас, [а де саме?] на Волині, найбільші й, мабуть, наймальовничіші озера.— Мені здається, що пейзажі [д е?] в нас на Україні якоїсь приголомшливої краси й величі. (70. Яновський.) 3. [де?] Десь далеко, [а де саме?] за темною смугою лісу, обізвався грім. (С. Васильчен­ко.)— [де?] Далеко за річкою блиснуло щось. (М. Коцюбин­ський.) 4. [де?] Під липою, [а де саме] над самим джере­лом, стояв чотиригранний камінь. (7. Франко.)— [де?] Понад Россю над самим берегом росли довгими рядками верби та лози. (І. Нечуй-Левицький.)

3. Відокремлені уточнюючі члени речення можуть вводитися в речення також за допомогою слів тобто, цебто, або ( =тобто), чи ( =тобто), а саме, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, навіть, хіба що, причому, мабуть. Такі слова від уточнюючих членів речення комою не відділяються.

1. Щастя [кого?] художника, [а кого саме?] зокрема письменника, невіддільне від щастя його народу. (П. Воронько.)

2. Людина розкладає розумом на найпростіші елементи [що?] все довкола, [а що саме?] навіть саму себе. (Ю. Мушкетик.)

3. [х т о?] Більшість, [а хто саме?] особливо молодь, вба­чали в поїздці до Морниці веселу розвагу. (І. Вільде).

4. [хто?] Вальдшнеп, [а хто це?] або [тобто] лісовий ку­лик,— благородна птиця. (Остап Вишня. )