1. Немає мудріших, ніж народ, учителів. (м. Рильський.)

2. Сили Миру незмірно більші від сил війни. (О. Корнійчук.)

3. Краща за всіх на землі є лиш Батьківщина моя! (А. Малишко.)

166 *. Перепишіть, вставляючи пропущені букви так, щоб прикметники й при­слівнику мали форму вищого або найвищого ступенів.

І. 1. На світі той наймудр..ший, хто найду..е любить життя. (В. Симоненко.) 2 Які алмази, перли чи смарагди дорогі нам від вірності і правди! (І. Кочерга.) 3. Найви..а краса — це краса вір­ності (О. Гончар.) 4. Найбільше і найдоро..е добро в кожного на­роду—це його мова. (Панас Мирний.) 5. Ростіть не гіршими, а кращими за нас! (О. Гончар.) 6. Все найдоро..е і найва..е попере­ду» (О, Довженко.) 7. Що ни..е нахиляє спину твій рід під каменем І'яжких турбот, то ви..е право падає на сина: .відстояти перед людьми народ. (Б. Олійник.) 8. Бережімо честь народу — най- KoufroBtf..y перлину. (П. Тичина.)

И. 1. Найогидн.л очі порожні, найгрізн..е мовчить гроза, найнікчемн.л дурні вельможні, найпідл..а брехлива сльоза. Найпрекрасн..а мати щаслива, найсолод..і кохані вуста, най- чист..а душа незрадлива, найскладн..а людина проста. (В. Симо­ненко.) 2. Знай, що в світі найтя..е — це серце носити студене! (М. Рильський.) 3. Заздрість сліпа. І що гостр..а вона, то ще більш сліп..а. (В. Козаченко.) 4. Найдоро..е — люди вколо тебе. (/- Жиленко.) 5. Темнота ву..ала, ніби самі гори змикалися над головою. (О. Гончар.) 6. Роеа синіє, а не блище, темніє в шапли­ках вода, і в травах шурхає все бли..е глухої осені хода. (Ці Первомайський.)

,167*. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис вищого ступеня порівняння прикметників у російській і українській мовах.

1* Чем более понятно произведение искусства, тем оно выше. (Л. Толстой.) 2. Искусство тем более общедоступно, чем оно про- Че* кратче и потому яснее передаёт чувство. (Л. Толстой.) 3. Мит- Роша был моложе сестры на два года. (М. Пришвін.) 4. В детстве зрячее солнце, гуще трава, обильнее дожди, темнее небо и смер- ^ьно интересен каждый человек. (К. Паустовський.)

Присвійні прикметники (ч и й?) творяться по-різному від іменників І і II відмін.

1. Від іменників І відміни присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ин, причому кінцеві приголосні твірної основи г, к, х чергуються із ж, ч, ш: Галя —- Галин, Ольга — Оль- жин, дочка — доччин, свекруха — свекрушин.

Суфікс -ін виступає лише після й (на письмі -Ін): Марія — Марїін, Надія — Надіїн, Цар*я — Дарін.

В усьому іншому присвійні прикметники повністю зберіга­ють написання іменників, від яких вони утворені (див. § 13, п. 1; § 16, п. 2): Параска — Парасчин (хоч вимовляємо [парашчин]), невістка — невістчин (хоч вимовляємо [нев'ішчин]), Вутань- ка — Вутаньчин (перед шиплячим м'який знак зберігається), Маланка — Маланчин.

1. Джерин [Джеря] садок заквітчався білим цвітом. (І. Не­чуй-Левицький.) 2. Парасчине [Параска] щебетання гострим серпом драло його по горлі. (Панас Мирний.) 3. Невеселі думки турбували Прісьчину [Пріська] голову. (Панас Мирний.)

4. Курна дорога з-під Маланчиних [Маланка] ніг біжить у поле. (М. Коцюбинський.) 5. Вдома всі хвалили матусин [матуся] яблучний пиріг. (І. Муратов.)

2. Від іменників II відміни присвійні прикметники творять­ся за допомогою суфікса -ів (-їв), який чергується з -ов- або -ев- (-ее-):

а) якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування -ів ов-: багько — батьків, батько­вого, батьковому...; столяр — столярів. столярового, столярово- му...;

б) якщо прикметник утворено від іменника м'якої чи міша­ної групи, то відбувається чергування -ів (-їв) ев- (-ев-)

(пор. § 50, п. 1): Мусій — Мусіїв, Мусіевого, Мусіевому...; ко­валь — ковалів, ковалевого, ковалевому...; Кайдаш — Кайдашів, Кайдашевого, Кайдашевому...; тесляр — теслярів, тесляревого, тесляревому...

1. Зелений подих теплої пшениці доносить розшум Кобзаревих [Кобзар — м'яка гр.] слів. (В. Симоненко.) 2. Довбушева [Довбуш — мішана гр.] помста й гнів живе в народу добрім слові і в лихослів’ї ворогів. (77. Дмитерко.) З, Матері Лукаше- вої [Лукаш — мішана гр.] і дітей Килининих уже не видно. (Леся Українка.) 4. Гримаса невдоволення з’явилася на Сергіє- вім [Сергій — м’яка гр.] обличчі. (О. Гончар.) 5. На березі гомоніли рибалки з Мусієвої [Мусій — м'яка гр.] артілі- (Ю. Яновський.)

168. Від поданих іменників утворіть присвійні прикметники, поставте їх у на- вному відмінку жіночого роду (ч и я?) і запишіть у три колонки: 1) з суфіксом ^зй®. 2) з суфіксом -ов-; 3) з суфіксом -ев- (-ев-). Прикметники з суфіксом ^не виписуйте.

Джеря, Назар, панич, Едмунд, учень, Ольга, Боруля, Сень, Стецько. Терентій, РаТса, Ася, Галя, Ігор, Олекса, Леся, Кирило, сторож. Лазар, Марія, Оксана, Андрійко, Олексій, Варка, Жук [прізвище], Віталій, Аріадна, Андрусь, електрик.

Ключ. З перших букв прочитаєте прислів’я.

]69 *. Перепишіть, перетворюючи іменники, що в дужках, на присвійні при­кметники в потрібній формі.

І. Хто знає, чи не (дідусь) легенди, спогади та перекази про давнину і заронили в (Таня) душу першу любов до рідного краю. (0. Гончар.) 2. (Галя) переляк минув, та серденько билося.

(Марко Вовчок.) 3. А в (Чіпка) серці вже ворушилося бажання верховодити. (Панас Мирний.) 4. Повз (Матюха) двір як прохо­див— глянув з цікавістю. (А. Головко.) 5. У (тітка) яблуневому садочку голосно шурхотіло під ногами багряне листя. (Є. Гуцало.)

6. (Черниш) сім’я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала. 7. Бачу (Сергій) замислений про­філь. 8. В (Сергій) настрої з'явилась великодушність. (З тв.

1. Гончара.)

170 (контрольна.) Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надруко*. ваним. Якщо трапляться помилки на правопис прикметників і слів, що відмінюють­ся, як прикметники повторіть правила, вказані в квадратних дужках (параграф і пункт)»

І. Падають іепло і глухо яблука в нашім [57.3] саду. (В. Со­сюра.) 2. Я хочу миру і життя у згоді на нашій найвеличнішій [57J] з планет. (О. Підсуха.) 3. Над всіх старших [57.3] най­старша правда. (Леся Українка.) 4. Які [57.4] слова не були б хо­роші [57.4], а без діла вони полова. (І. Цюпа.) 5. Добре нам ма­ти на світі хорошого [58.3] друга, друзів — ще краще [60.2]. (М. Рильський.) 6. Поперед інших [57.3] стяг новий [57.3] неси, карай насильство своїм словом віщим [57.3]. (М. Рильський.)

У кожнім кетязі пахучім [57.3], у кожнім квіті, що зійшов, струмує струменем кипучим [57.3 моє життя, мій спів і кров. (М, Рильський.) 8. Старої арії тремтячі [59.а; 57.4] переливи ^лет*ть в вікно. (М. Рильський.) 9. Андрієві [61.2; 57.4] думки пливли далі. (М. Коцюбинський.) 10. А сонце підпливає все ви- та вище [60.2] , пече все дужче та дужче [60.2]. (Панас Мирний.)

Каламутиться небо, дужчає [60.4] вітер, зривається завірюха.

Гончар.) 12. Зимою тітчину [61.1] хату замітає снігом по ^ІКна, (Є. Гуцало.) 13. На зоряному тлі побачив Давид її, Зінь- ине [61.1], змучене й зраділе обличчя. (А. Головко.) 14. Тихо- ихо Дунай воду несе, ще тихіше [60.1] рік за роком лине. х^Рйнко.) 15. Рідний край! На світі немає нічого дорожчого ^{60'²\ за нього. (І. Цюпа.)