§ 50. Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників

1. У закінченнях іменників твердої групи І та II відмін ви­мовляємо і пишемо о (а не е): дорога — дорогою, дуб — дубові дубом; столяр — столярові, столяром.

У закінченнях іменників м’якої та мішаної груп І та І] відмін вимовляємо і пишемо е (а не о): вииіня — вишнею, день — дневі, днем; рій — роєві, роєм; груша — грушею, кущ кущеві, кущем; пустир — пустиреві, пустирем; бджоляр — бджо• ляреві, бджолярем.

1. Яке це щастя — йти землею [м'яка гр.], де ти побачив світ! (В. Сосюра.) 2. Життя пройти не екскурсантом, не гостем [м'яка гр.\ на коротку мить. (77. Тичина.) 3. Вдачею [мішана гр.\ будь невгамовний, кипучий. (А. Малишко.) 4. Це я по всій землі проходжу володарем [м'яка гр.\ свого добра. (Т. Масен- ко.) 5. Його плуг блискучим лемешем [мішана гр.\ ріже землю. (М. Коцюбинський.)

2. У закінченнях іменників м’якої групи І та II відмін, а також у закінченнях і суфіксах іменників III та IV відмін після нешиплячих пишемо я (а не а): буря — бурям, бурями, у бу- рях; токар — токарям, токарями, на токарях; повітря — повіт­рям; мати — матерям, матерями, на матерях; звіря — звіряти, звіряті, звірята.

У закінченнях іменників твердої і мішаної груп І та II відмін, а також після шиплячих у закінченнях і суфіксах іменни­ків III та IV відмін пишемо а (а не я): круча — кручам, круча­ми, на кручах; комар — комара, комарам, комарами, на комарах; плащ — плаща, плащами, у плащах; піч — печам,, печами, на пе­чах; лоша — лошати, лошаті, лошата.

1. Не знаю я труда, такого, як труд підземний шахтаря [м'яка гр.]. Він пробива в пластах дороги, щоб квітли радості моря [м'яка гр.]. 2. Даль димарями [м'яка гр.] рясніє, поле копрами [тверда гр.] буя. 3. Я привіт посилаю крилатим, що під зорями [м'яка гр.] мир стережуть. (З тв. В. Сосюри.) 4. І сяють радістю обличчя [м'яка гр.], і сонце весниться в очах, (Д. Лу- ценко.) 5. І карії очі, і рученьки білі ночами [/// відміна]

няться мені. (А. Малишко.) 6. Краплинами блищать вологі jjqt цідлітка-дівчати [W відміна]. (М. Рильський.)

^зГТак само, як а та я, розрізняємо і написання букв у та ю: горй~~~ ^гоРУ' ^кРУ^ча ~ ^КРУ^ЧУ> д°Щ — д°ЩУ> школяр — школяру (і ^олярсві), зоря — зорю, нашатир — нашатирю.

Дле іменники III відміни в орудному відмінку однини лають лише закінчення ю: жовчю, Керчю, подорожжю, тушшю.

1, Лісівництво займало досить велику площу. (77. Загребель- ний.) 2. Дзвеніла блакить безліччю [/// відміна] маленьких дзвіночків. (А. Головко.) 3. А серцю [м*яка гр.] сняться ще й досі пахучі Дінця береги. (В. Сосюра.)

145. Випишіть у дві колонки словосполучення, вставляючи букви: 1) о, а, у; 2) е. я, ю.

Під ЯСНИМИ 30р..ми, СВІТЛИМИ НОЧ..МИ, знайомий з бетоняр..ми, пам’ятай про товариш.., мчав кул..ю, бережи як зіниц.. ока, останньому косар..ві, струснув кучер..ми, оснащений радіоапара­турою, сьогодні перед зустрічч.., стер ірж.., свіжою Іж..ю, пра­цюватиму столяр..м, був з командирам, здійняв буч.., зустріч із школяр..ми, стоїть над душ..ю, працй шахтар.., вчуся на муляр.., буду бджоляр..м, веселі ведмеж..та, їдуть бездоріжжям, пішов з косар..ми, осінньою пор..ю, отаборилися на глиниши.х, зіткнувся з труднощами.

Ключ. У першому слові кожного словосполучення підкресліть другу від по­чатку букву. З цих букв прочитаєте вислів П. Тичини.

146*. Перепишіть, добираючи потрібні букви з дужок.

І. Кому не доводилося на своєму віку бути муляр (о, е)м або столяр(о, е)м? 2. Як гончар (о, е)м замішується глина, так і мене замішує життя. (М. Сингаївський.) 3. Там за нічч(у, ю) голубою світить вечор(а, я) зор(а, я). (А. Малишко.) 4. В природі відчу­вається прозоре, кришталеве затишш(я, а) перед першими осінні­ми бур (а, я) ми. (О. Донченко.) 5. Життя близьке стає життям не­близьким, і тиш(о, е)ю стає колишній грім. (Є. Гуцало.) 6. Скіль­ки всюди привалено гор (а, я) залізячч(а, я)м і сивим камінням. (П. Воронько.) 7. А за вікном на квіти впали роси, і соловей за­тьохкав у кущ (а, я) х. (В. Сосюра.) 8. Кайдаш(о, е) ві хотілось себе показать перед багатир (а, я) ми. (І. Нечуй-Левицький.)

147 (контрольна). Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надру­кованим. Якщо трапляться помилки иа правопис голосних у закінченнях іменни- *48, повторіть правила, вказані в квадратних дужках (параграф і пункт).

І. Безмежжям [50.2; 15.3] лугів [49.1] серед сонних лісів ^труміли тихі російські ріки [49.4]. (О. Довженко.) 2. Дядько ^-амійло не був ні професором [50.1], ні лікарем [50.1; 47.3], ні інженером. Він був косарем [50.1; 47.3]. (О. Довженко.) 3. Широ- ^Ке небо неначе кліпало тисячами [50.2; 15.3] блискучих очей.

(І. Нечуй-Левицький.) 4. Поодинокі постаті залізничників

1. з ліхтарями [50.2; 47.3] в руках, як тіні, мовчки снували _По

коліях. (А. Головко.) 5. Ні! Пломінь той в душі [49.3] не згас що запалив колись Тарас, як я маленьким школярем [50./’ 47.4] вночі ридав над «Кобзарем» [50.1; 47.3]. (3. Гончарук.) 6. Гіл! ля дерев та кущів [49.1] погнулось під важкою сніговою одежею [50.1; 47.2]. (М. Коцюбинський.) 7. Затріщало сухе ломаччя [50.2;

3. під ногами [49.1] втікачів [49.1]. (І. Франко.) 8. Брук був такий розбитий, що шофер об’їжджав [13.1] його узбіччям [50.2; 15.3]. (О. Копиленко.) 9. Зала в квартирі [49.3] Любовидь- кої обладнана з великим смаком і розкішшю [50.3]. (І. Кочер­га.) 10. Сонце, спочинок, чисте повітря [50.2; 15.4] — ось мої ліка­рі [49.2; 47.3] й лікн [49.4]. (М. Коцюбинський.)