II. Морфологія і правопис будова слова і правопис § 41. Прості, складні і складені слова

За кількістю основ у них слові поділяються на прості, складні і складені.

1. Слова з однією основою називаються простими: тиша, раніш- }іій, розхвилюватися.

Прості слова можуть мати кілька префіксів і суфіксів і ли­ше один корінь: на-в-з-до-гін, по-від-пис-ува-ти, по-роз-

кид-а-н-ий, як-най-глиб-ш-ий.

2. Слова з двома чи більше основами називаються складними. Вони пишуться:

а) разом: хлібороб, сільськогосподарський, вічнозелений;

б) або через дефіс: хліб-сіль, робітничо-селянський, світло- зелений.

3. Слова з двох або більше слів називаються складеними: буду писати, двадцять один, раз у раз, так що.

125. Випишіть слова: 1) прості; 2) складні.

Однозначний, темно-зелений, досвітній, жовтодзьобий, уточ­нювати, електроприлад, іншомовний, синьо-фіолетовий, мале­сенький, низькорослий, аматорський, юнак, утихомирювати, юнкор.

Ключ. З перших букв прочитаємо вислів французького філософа XVII ст. Р. Декарта.

§ 42. Принципи правопису значущих частин слова

Значущі частини слова — префікс, корінь, суфікс, закінчен­ня (див. § 4) — нерідко пишуться за різними правилами.

І. У написанні префіксів дотримуємося виключно морфологіч­ного принципу: [роскутий] розкутий, [рожжувати] розжувати, (рошшук) розшук, [росада] розсада.

Виняток становить лише префікс з-, який у певних випадках відповідно до звучання позначається буквою с (див. § 10, п. 2): Тхнути, але спихнути; здерти, але стерти; проте: [ссипати) зсипати, [шшити] зшити, [жжати] зжати.

2. У написанні ж коренів і суфіксів поряд з морфологічним принципом досить поширений і фонетичний: варязький (варягу + ський), козацтво (козак + ство), піщаний (піск + аний), щ_щ паччина (кріпацьк + ина), пісний (піст + ний), гарячий (хоч го. ріти).

3. Правопис закінчень у кожної частини мови — іменників прикметників, числівників, займенників і дієслів — має свої особливості.

125. Запишіть слова у дві колонки залежно від того, за яким принципом напи- сано виділену частину слава: 1.) за морфологічним; 2) за фонетичним.

Спалах, гуркіт, невістчин, просьба, птаство, туристський, руш­ником [орудний відмінок], зморшка, перекіс, допомагає, бряжчав, зсипати, розсіл, шістнадцять, тітчин, виднокіл, сердешна, складі нігті, їжджу, міщанин, розкіш, розжувати, виїзна [нарада], спад, покіс, студентський, козацтво, одесит, братство, біб, солдат­ський, товариство, роз’їжджаю.

Ключ. З останніх букв прочитаєте вислів давньоримського філософа Сенеки.

§ 43. Творення 8 правопис складних слів

Складні слова творяться складанням двох або більше основ:

а) за допомогою сполучних голосних^Iо або е: пароплав, міся­цехід, світло-голубий, працездатний;

б) без сполучних голосних: хліб-сіль, всюдихід, повсякденний, напівпровідник, пів'яблука, півлимона.

Складні слова пишуться разом або через дефіс.

1. Разом пишуться складні слова, утворені від підрядних слово­сполучень (у яких від одного до іншого слова можна поставити питання):

будова (яка?) нова — новобудова;

сніг (який?) білий — білосніжний;

будує (що?) машини — машинобудівний;

бетон «я к и й?) із залізом — залізобетон;

ходить (д е?) всюди — всюдихід;

зелений (як довго?) вічно — вічнозелений;

перекоти (куди?) через поле — перекотиполе.

Так само разом пишуться і складні географічні назви, перша частина яких вказує на сторону світу: Північнокрим- ський канал, Південнокитайське море, Західносибірська низо­вина. Але через дефіс пишуться: свят-вечір, дівич-вечір, буй- тур, зелен-сад.

1. Живи, дух життєдайний [дає (що?) життя], дух творчості людської. (М.Бажан.) 2. Нема такої сили, щоб нашу правоту перемогти, щоб наш огонь згасить мільйонокрилий [крил (скільки?) мільйон]'. (М. Рильський.) 3. Далекосхідна [схід (яки й?) далекий] тайга проноситься під літаком тисячами ку­черявих сопок. (О. Довженко.) 4. В середній Україні простягнувся

Ісостеп [степ (яки й?) із лісом]. (І. Цюпа.) 5. До армії я вчився * сільськогосподарському [господарство (яке?) сільське] інсти­туті, (Григорій Тютюнник.)

- 2. Якщо перша частина складного прикметника — прислівник,

_то він може писатися й окремо. Це залежить від того, наскільки цей прислівник наголошений, наскільки він самостійний: давно- відомий і давно відомий, вищезазначений і вище зазначений.

1. Я хочу бути вічноюним, незламно-молодим. (77. Тичина.) % Якщо не можеш бути вічно юним, то змолоду не будь старим бо­дай. (Д- Павличко.) 3. «О! тут копали»,— думав він, наглянув­ши свіжо розкопану землю. (М. Коцюбинський.) 4. Свіжовідкле- паний місяць вичахав у холодній безвісті. (Гриеорій Тютюнник.)

3. Через дефіс пишуться складні слова, утворені від сурядних словосполучень (у яких всі слова рівноправні, їх можна з’єд­нувати повторюваним сполучником і):

і робітничий і селянський — робітничо-селянський; і машинний і тракторний — машинно-тракторний; і північний і східний — північно-східний; і людина і день — людино-день;

І темний і зелений — темно-зелений; і ніжний і рожевий — ніжно-рожевий; і сніжний і білий — сніжно-білий.

Але разом пишуться жовтогарячий, червоногарячий, глухоні­мий, хитромудрий, зловорожий.

1. Праворуч стоять мовчки темно-сині [і темні і сині] Карпа­ти в клубках срібних, сліпучо-білих [і сліпучі і білі] хмар. (О* Гончар.) 2. Над річкою схилились пишно-зелені [/ пишні і зе­лені] сади, квіти барвисто-пахучі [/ барвисті / пахучі]. (М, Рильський.) 3. Мерехтливо-червоне [і мерехтливе і червоне] сонячне коло спускається до обрію. (В. Козаченко.) 4. Далекі гор­би були покриті густо-синім [/ густий і синій кольори] серпан­ком. (Вал. Шевчук.) 5. Поглянь: який то світ кипить, блакитно-си- ньо-срібно-сірий [/ блакитний, і синій, і срібний, і сірий]! (Л, Горлач.) 6. Падали на пісок сині, зелені, жовті, червонога­рячі [виняток] кружала світу. (Панас Мирний.)

1. Далеко-далеко десь мріє Дніпро. (О. Довженко.) 2. Човен був великий і старий-престарий. (О. Довженко.) 3. Ще б хоч один, однісінький раз відчути себе серед просторів океанічних (О. Гончар.) 4. Що шумить-дзвенить верхами? (П. Тичина.) 5. Ів_ан прикинув, що роботи лишилося на годину-півтори. (Григір Тю­тюнник.) 6. Трудом ми все на світі робим, трудом живем, кінець кінцем [називний + орудний відмінки]! (І. Нехода.) 7. Гомоні, ли люди на селі, а далі один по одному [називний + місцевий відмінки] й розійшлись. (Марко Вовчок.)

5. Через дефіс пишуться такі складні слова іншомовного по­ходження, як: блок-схема, вакуум-апарат, прем’єр-міністр, ві­це-президент, генерал-майор, унтер-офіцер, соціал-демократ, пап'є-маше, яхт-клуб тощо.

Але разом пишуться складні слова з такими загальновжива­ними початковими частинами, як авіа-, авто-, аеро-, гідро-, електро-, кіно-, мікро-, радіо-, стерео-, теле-, фото- тощо: авіа­база, аерофлот, гідромеханіка, радіоцентр, фотоелемент.

І. Дивляться — геній державний, та миттю в прем’єр-мініст­ри. (Остап Вишня.) 2. Нарешті тролейбус зробив коло, і ось він — київський аеропорт. (В. Собко.) 3. Кривцов наказав радистові взя­ти радіопеленг від радіостанції «Лахтак». (М. Трублаїні.)

127*. Чому в слові машинобудівний у першій частині одне н, а в слові машинно-тракторний — два нн?

128*. Чому слово всесвітньовідомий (поет) пишеться разом, а слово все­світньо-історичне (значення)—через дефіс? Трудодень разом, а людино-день через дефіс?

129*. Розкриваючи дужки, запишіть у дві колонки слова: 1) які пишуться разом; 2) які пишуться через дефіс.

Вугле(видобуток), озерно(болотний), здивовано (розгубле­ний), всесвітньо (відомий), червоно (гарячий), вакуум (камера), в’єтнамсько (український), сніго (затримання), перекоти (поле), штабе (капітан), тьмяно (жовтий), всесвітньо (історичний), ово- че (сховище), м’ясо (молочний), вічно (зелений), світло (роже­вий), темно (зелений), одно (денний), блок (схема), видимо (неви­димо) , корабле (будівник), ячмінно (житній), сніжно (білий), смагляво(лиций), синьо (зелений), легко (крилий), зменшено(пе- стливий).

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочи­таємо вислів давньоримського історика Тацита.

130*. Перепишіть, розкриваючи дужки і, де треба, вставляючи дефіс.

1. Тихо(тихо) по землі ходить мир — щоденний, звичний (І. Жиленко.) 2. Мій синочок синьо(окий)в колисці усміхається мені. (В. Сосюра.) 3. Пильнуйте, люди добрі й щирі, не спіть, учені і женці! Чатують нас людино (звірі) з страхіттям атомним в руці. (В. Симоненко.) 4. Ніхто свого щастя (долі) не вга­дає. (М. Стельмах.) 5. Страшно безсило (малим) чути себе перед _мертю, але страшніше, коли ні за що вмерти! (Б. Олійник.) б ревуть паро(плави), гудуть паро(вози), і аеро(плани) прокрес­люють слід. (В. Стус.) 7. Замерехтіло між двох світів щось не­впізнанно (знане). (В. Стус.) 8. Не знав, не знав звіздар гост- оо(бородий), що в антисвіті є антизірки, що у народах є антина­родна У століттях є антивіки. (77. Костенко.)

V л, 1. Заходило сонце, мінялося барвами небо — то жовтога­рячими), то густо(червоними), то просинюватими. (Григір Тю- ТЮННМК.) 2. Червоно (боким) яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий. (М. Рильський.) 3. Над водою пропливало легеньке біло (сніжне) павутиння. (ТО. Збанацький.) 4. Небом котилися сірі з білим хмари, вряди (годи) вигулькувало сонце. (Вал. Шевчук.) 5. В’яже осінь ліси перевеслами бурштино- во(коралово) жовтими. (Н. Забіла.) 6. Чудовий килим опалого листя осики то спалахує криваво (червоним) і малиновим кольо­ром, то вилискує ніжно (рожевим), світло (жовтим), оранжевим. (70. Збанацький.) 7. Вітер жене стернею блякле перекоти (поле). (0. Гончар.) 8. Тільки рясним верхо (віттям) шептала вічно (зе­лена) сосна. (Леся Українка.)