Милозвучність мови § 38. Основні закони милозвучності української мови

Звуки в мовному потоці поєднуються не будь-як, а за певними, властивими даній мові правилами, законами.

Звуки в словах та реченнях організовуються так, щоб їх було легко вимовляти і щоб вони були розбірливі для того, хто слухає Це одна з найважливіших умов милозвучності мови.

Цій вимозі підпорядковані всі українські слова, і далеко не завжди їй відповідають запозичені слова. Щоб перекона тися в цьому, досить вимовити вголос українське і запозичене слова: повітряний і аероіонізатор (з грецької), спонукання і інстинкт (з латинської), крапка і пункт (з німецької), охорона і ар*єргард (з французької), розбійник і гангстер (з англійської).

1. Українська мова уникає збігу голосних: вона йде (пор. він іде), буду ввечері (пор. був увечері), павук (пор. рос. паук), руш (пор. рос. руина).

Збіг голосних в українських словах допустймий лише на межі префікса і твірної основи: виорати, приозерний, пере­інакшити.

2. Українська мова уникає важкого для вимови збігу приго лосних:

а) запорозький (запорож + ський), французький (француз + + ський), кравецький (кравець + ський), ткацтво (ткач + + ство) (див. § 12, п. 1);

б) їжджу (а не «їзджу»), щепа (а не «счепа»), козаччина (а не «козацьчина») (див. § 13);

в) радісний (радість + ний), проїзний (проїзд + ний), доиіка (а не ждощка») (див. § 14);

г) свято [с'в'ато] (а не «св’ято» [свйато]), цвях [ц'в'ах]

(а не «цв’ях» [цвйах]) (див. § 17, п. 1) ;

д) щастя (а не «щасття»), Поволжя (а не «Поволжжя»), жов•

чю (а не «жовччю» і не «жовч’ю») (див. § 20, п. 2);

_е) розібрати (роз + брати), надіслати (над + слати), підігрі- _ти (під + гріти) (див. § 31, п. 3);

е) сказав усе (а не «сказав все»), він іде (а не «він йде»).

3. Якщо доводиться вибирати між збігом голосних і збігом приголосних, то, як правило, насамперед усуваємо збіг голосних (хай навіть при цьому виникне збіг приголосних): росте вглиб і вшир (а не «росте углиб і ушир»), вірю в справедливість (а не «вірю у справедливість»).

Проте допускається збіг голосних, якщо між ними є пауза (то­ді пауза важить, що й приголосний), а вони — утікати; а ти — 0и додому; роман /. С. Тургенева «Батьки і діти» (після слова батьки робиться пауза, бо ці поняття протиставляються); але: поема Миколи Бажана «Батьки й сини» (після слова батьки нема паузи).

4. Відхилення від цих правил допускається лише в художній літературі, де це зумовлюється вимогами ритму: 1 .Яка упевненість вході швидкій гримить. (В. Сосюра.) 2. Курява на вулицях вляг­лась. (7. Нечуй-Левицький.у

Але й тут порушення милозвучності мови небажане.

118. Подумайте і скажіть, чому в прислів’ї * Восени і горобець багатий» ужито ^се-таки і, а не й.

119*. Перепишіть, добираючи з дужок потрібні букви.

І. Геть, (у, в)славлений спокою! Ми (у, в) труді, (у, в) бороть­бі! (М, Рильський.) 2. Вірю я (у, в) правду свого ідеалу. (Леся Українка.) 3. Був початок березня, (у, в) день пригрівало сонце. (О* Донченко.) 4. Туман розтанув, садки стояли (у, в) миті (і, й) святково мовчазні. (Є. Гуцало.) 5. Роса світилас(ь, я) на свіжім бур’яні. (М. Рильський.) 6. Яблуко (у, в) пало м’яко (у, в) траву. (О. Довженко.) 7. Уже рудіють на газонах трави, (і, й) дощ (у, в) пертий по дахах шумить. (М. Рильський.) 8. Я по­вернусь, я) (у, в) вечері або (у, в) ночі. (ТО. Смолич.)

120*. Перекладіть на українську мову. Простежте, як реалізуються закони милозвучності в українській мові.

1. В воздухе уже не так сильно пахло,— в нём снова как будто Разливалась сырость. (I. Тургенев.) 2. Ещё нигде не румянилась заря, но уже забелелось на востоке. (I. Тургенев.) 3. Уже кони, чуя рассвет, все полегли в траву и перестали есть. (М. Гоголь.)