§ 17. Вживання апострофа

Апостроф ставиться лише перед я, ю, є, ї. Він вказує, що ці букви позначають два звуки [йа], [йу), (йе), [йі] (див. § З, п. 4), а попередній приголосний вимовляється твердо, пор.: [вйаз] в’яз і [с’в'ато] свято, [зйава] з’ява і [з'аблик] зяблик.

1. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних м, в, п, б, ф, якщо ці губні стоять:

а) на початку кореня: в'язка, зв’язати; в'юн, зв’юнитися; п'ять, вп'ятьох; м’який, розм'якнути;

б) після голосного: здоров'я, риб'ячий, солов’ї, со­ловієм;

в) після р: черв'як, сурм'яний, арф'яр.

В інших випадках після губних апостроф не ставиться: свято, цвях, тьмяний, мавпячий, морквяний.

І. Шахуйте відвагу і пам’ять святу бійців,"ідо кайдани по­рвали. (М. Нагнибіда). 2. Любить свій край — це значить все лю­бити, у чім його святе Ім’я живе. (В. Сосюра.) 3. Залізо б’ють і гнуть прекрасну мідь в горбатих м’язах руки чоловіка. (М. Бажан.) 4. Ми сп’яніли [п’янийJ від духмяного подиху поля. (70. Збанацький.) 5. Зорі сплять на холодних, морозами зв’ялених [в’ялитиJ травах. (JI. Первомайський.) 6. Не зів’януть квітки, не погаснуть огні, шле привіт нам весна со­лов’їна. (В. Сосюра.) 7. Ніколи перше не почував я так ясно зв’язку [в’язати\ з землею, як тут. (М. Коцюбинський.) 8- М'яка, з торф’яною кришкою земля пружинила під колесами. (М. Стельмах.) з чорного димаря f-p'aj і кучеряво 1-p'a-J розвивається в про- зорчатому повітрі. (Панас Мирний.) 5. Нема там добра, де поряд­ку [-p'a-j нема. (Народна творчість.)

3. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів, які кінчаються на приголосний (від-, під-, над-, перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між-): від'ємний, під’юдити, роз'єднати, без’ядерний, з’їзд, між’ярусний, перед’ювілейний.

1. Життя — як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає. (77. Костенко.) 2. В тишу труда обернено битв роз’ярений грім. (А. Малишко.) 3. Кілька разів кінні роз’їзди противника з’являлися на виднокрузі. (О. Гончар.) 4. І океанів тих немає, щоб вірні роз’єднать серця. (М. Рильський.)

Та це ж просто...

Допитливий. Коли після губних, р або після префікса, що кінчається на приголосний, чуєш звукосполучення [йа], [йу], [йе|, [йі] — став перед бук­вами я, ю, є, ї апостроф.

Кмітливий. Ая на вживання апострофа після губних склав собі таку схе­му: (з)в'я, ов'я, рв'я, але свя, де в — будь-який губний, (з) — префікс, о — будь-який голосний, с — будь-який приголосний, що не належить до префікса.

56. Запишіть слова в дві колонки: 1) ті, у які вставили апостроф; 2) ті, які пишуться без апострофа.

1. Дев...ятсот, серм..яга, хутор..янин, зз...язок, духм..яне, пор..ядок, бур..ян, 6ЄЗ..ЯЗИКІ, ТБМ..ЯНО, ЦВ..ЯХ, присв..ята, реп..ях, п..тдесят, з..ясовано, Солов..йов. 2. Медв..яний, п..ятсот, арф..яр, посер..йознішав, дзв..якнути, розв..язано, помор..янин, св..ято, су- зір..я, Харків..янин, вар..яг, від.Лзд, різьб..яр, мавп..яча, роз..ятрити, при.Лзд.

Ключ.-З останніх букв прочитаєте назви віршів: 1) В. Сосюри; 2) М. Рильського.

57*. Перепишіть, вставляючи, де треба, апостроф.

І. 1. Всі квіти зберу у дніпрових гаях, зв..яжу у вінки і буке­ти. (М. Нагнибіда.) 2. Чорнолісся п..янко духм..янить доспілою суницею. (М. Стельмах.) 3. Як гарно дихається — п..єш повітр..я, мов тепле молоко. (М. Коцюбинський.) 4. Бджоли сонячним до­щем падають на медв..яний лан. (М. Стельмах.) 5. Ластівки щебе­чуть попід стріхою, білим пір..ям гнізда перев..ють. (А. Малиш­ко.) 6. Цвіли бузки? То солов.Л цвіли сузір..ям грон, пахучим синім димом. (Є. Гуцало.) 7. Застоялись у високім бур..яні густі пахощі прив..яленого сонцем полину. (О. Гончар.) 8. Чується по­дих тропічної тьм..яної, п..яної ночі. (М. Рильський.) 9. Ой, зв..язала дівчинонька рутв..яний вінок, закрасила голівоньку, пішла у танок. (І. Манжура.)

2. 1. Старий Дніпро замигтів у його пам..яті своїм вічним святковим простором. (О. Довженко.) 2. Лиш по пам..яті в люди­ні впізнає Людину світ. (Б. Олійник.) 3. Коли черв..як торкнувся плоду. той ^ПЛ*Д зривається з гіллі. (О. Підсуха.) 4. Як не б..юсь я з годинами люто, час мене переможе в бою. (В. Сосюра.) 5. Восе­ни розумнішою стає людина і ще м..якшим — трави прим..ятої шовк. (М. Рильський.) 6. Поезія — це св..ято, як любов. (77. Ко­стенко.) 7. Сприймати світ всер..йоз — твоя повинність. (І. Драч.)

8. Кам..яну голову хоч об мур товчи —- не пом..якшає. (Григо­рій Тютюнник.) 9. У всякому подвір.Л своє повір..я. (Народна творчість.)

58*. Перекладіть на українську мову. Які знаки вживаються в російській мові там, де в українській стоїть апостроф?

Ь В мягком воздухе разлит осенний запах, подобный запаху вина. (Г Тургенев.) 2. О прибрежные камни равномерно и глухо бьёт волна. (Максим Горький.) 3. Дубровский объезжал однажды малое своё имение. (О. Пушкін.) 4. Вместо девяти часов утра мы выехали в два. (1. Тургенев) 5. Дети стали большие — им надо серьёзно учиться. (77. Толстой.)