- •Інструкція з переливання крові та її компонентів
- •1. Вступ
- •2. Організаційні принципи переливання крові та її компонентів
- •3. Визначення груп крові за системою ab0
- •3.1. Визначення групи крові (еритроцитів) за системою ab0 стандартними ізогемаглютинуючими сироватками
- •Оцінка результатів визначення групи крові (еритроцитів) за допомогою стандартних ізогемаглютинуючих сироваток
- •3.2. Визначення групи крові (еритроцитів) за системою ab0 за допомогою моноклональних антитіл
- •За допомогою моноклональних антитіл
- •4. Визначення резус-належності крові (еритроцитів)
- •5. Лабораторні проби на сумісність крові реципієнта і донора
- •5.1. Проби на індивідуальну сумісність групи крові (еритроцитів) за системою ab0
- •5.2. Проба на сумісність крові (еритроцитів) за резус-фактором Rh0(d)
- •5.3. Клініко-біологічна проба на сумісність
- •6. Переливання компонентів крові
- •6.1. Переливання концентрату еритроцитів (ке)
- •6.2. Переливання концентрату тромбоцитів
- •6.3. Переливання концентрату лейкоцитів
- •6.4. Переливання плазми
- •7. Техніка переливання крові та її компонентів
- •7.1. Непряме переливання крові та її компонентів
- •7.2. Пряме переливання крові
- •7.3. Замінне переливання крові
- •7.4. Аутогемотрансфузія
- •7.5. Реінфузія крові
- •7.6. Плазмаферез донорський і лікувальний
- •7.7. Ускладнення, які можуть виникати при порушеннях техніки переливання крові та її компонентів
- •8. Реакції та ускладнення, що виникають під час переливання крові та її компонентів
- •8.1. Пірогенні реакції і ускладнення (не пов'язані з імунологічною несумісністю)
- •8.2. Ускладнення, що можуть виникнути під час переливання крові та її компонентів
- •8.2.1. Ускладнення, викликані переливанням еритроцитів (крові), несумісних за груповим фактором системи ab0, так звані гемолітичні реакції
- •8.2.2. Ускладнення, що викликані переливанням концентрату еритроцитів (крові), несумісних за резус-фактором і за іншими системами антигенів еритроцитів
- •8.2.3. Посттрансфузійні реакції та ускладнення негемолітичного типу
- •8.2.4. Посттрансфузійні реакції та ускладнення, пов'язані з умовами консервування і зберігання крові, еритроцитної маси
- •8.2.5. Синдром масивних трансфузій
8.2.4. Посттрансфузійні реакції та ускладнення, пов'язані з умовами консервування і зберігання крові, еритроцитної маси
Причина: реакція організму на стабілізуючі розчини, що їх використовують під час консервування крові та її компонентів, на продукти метаболізму клітин крові, що утворюються внаслідок її зберігання, на температуру трансфузійного середовища, яке переливають.
Гіпокальціємія розвивається під час трансфузій великих доз цільної крові чи плазми, заготовлених з використанням натрію цитрату, особливо у разі значної швидкості переливання. Трансфузія крові і плазми, заготовлених з використанням натрію цитрату, зі швидкістю 150,0 мл/хв. знижує рівень вільного кальцію максимально до 0,6 ммоль/л, а у разі швидкості 40,0 мл/хв. вміст вільного кальцію в плазмі реципієнта змінюється незначно. Рівень іонізованого кальцію повертається до норми одразу після припинення переливання, що пояснюється швидкою мобілізацією кальцію з ендогенних депо і метаболізмом цитрату в печінці.
При відсутності будь-яких клінічних проявів тимчасової гіпокальціємії стандартне призначення препаратів кальцію (для "нейтралізації" цитрату) невиправдане, оскільки воно може спричинити появу аритмії у хворих з патологією серця. Необхідно пам'ятати про категорії хворих з початковою гіпокальціємією чи можливим її виникненням у разі проведення різних лікувальних процедур (лікувальний плазмаферез з поверненням ексфузованого об'єму плазми), а також під час оперативних втручань. Особливу увагу треба приділити хворим з такою патологією: гіпопаратиреоїдизм, D-авітаміноз, хронічна ниркова недостатність, цироз печінки і активний гепатит, природжені гіпокальціємії у дітей, панкреатит, токсико-інфекційний шок, тромбофлебітичні та постреанімаційні стани, тривала терапія кортикостероїдними гормонами і цитостатиками.
Клініка, профілактика і лікування гіпокальціємії: зниження рівня вільного кальцію в крові призводить до артеріальної гіпотензії, підвищення тиску в легеневій артерії і центрального венозного тиску, подовження інтервалу Q - T на ЕКГ, появи судом, сіпання м'язів гомілки, обличчя, порушення ритму дихання з переходом в апное у разі високого ступеня гіпокальціємії. Суб'єктивно наростання гіпокальціємії хворі сприймають спочатку як неприємне відчуття за грудиною, яке перешкоджає під час ходьби, в ротовій порожнині з'являється неприємний присмак металу, відзначаються посіпування м'язів язика і губ, у разі подальшого зростання гіпокальціємії - поява тонічних судом, порушення дихання аж до його зупинки, порушення ритму серця - брадикардія аж до асистолії.
Профілактика полягає у виявленні хворих з потенційною гіпокальціємією (схильність до судом), вливання плазми здійснюється зі швидкістю не більше за 40,0 - 60,0 мл/хв., профілактичному введенні 10,0% розчину кальцію глюконату (10,0 мл на кожні 0,5 л плазми).
У разі появи клінічних симптомів гіпокальціємії необхідно припинити вливання плазми, внутрішньовенно ввести 10,0 - 20,0 мл кальцію глюконату чи 10,0 мл кальцію хлориду, здійснити контроль ЕКГ, терміново визначити рівень електролітів крові.
Гіперкаліємія у реципієнта може виникнути під час швидкого переливання консервованої крові (біля 120,0 мл/хв.) або концентрату еритроцитів тривалого зберігання. Основним клінічним проявом гіперкаліємії є розвиток брадикардії.