32.3. Різновиди мовлення

Прояви мовної діяльності неоднорідні, їх можна поділити та класифікувати на певні різновиди за різними ознаками.

Усне мовлення. Це основний різновид мовлення, яке є звучним і сприймається іншими за допомогою слуху. Усне мовлення поділяється на діалогічне та монологічне.

Діалогічним називається мовлення між двома або кількома співрозмовниками, які міняються ролями того, хто слухає, та того, хто говорить, тобто постають як пасивний чи активний співрозмовник.

Поділ на «активного» та «пасивного» учасника розмови відносний, оскільки і той, хто говорить, і той, хто слухає, виявляють активність, хоча й різного плану. Рівень знання мови, її лексичного багатства, граматичної будови та фразеології, практика користування мовою відіграють важливу роль у функціонуванні діалогічної форми мовлення. Засадою щодо цього процесу є автоматизм, вироблений на системі тимчасових нервових зв’язків.

Діалогічне мовлення тісно пов’язане із ситуацією, в якій ведеться розмова, й тому називається ситуативним. Водночас воно є контекстуальним, оскільки, здійснюючись як певна діяльність двох або кількох осіб, кожне висловлювання значною мірою зумовлене попереднім висловлюванням.

Діалогічне мовлення недостатньо організоване граматично та стилістично. Як правило, воно здійснюється простими мовними конструкціями, які зумовлені контекстом, попередніми висловлюваннями. Велику роль у діалогічному мовленні відіграють звичні сполучення слів, репліки, шаблони, ідіоматичні вирази, наприклад: «так би мовити», «от», «і хто б міг подумати» тощо.

Монологічне мовлення – це таке мовлення, коли говорить одна особа, а інші слухають, сприймають її мову. Прикладами монологічного мовлення є доповідь, лекція, виступ на зборах, пояснення вчителем нового матеріалу тощо. Це відносно розгорнутий різновид мовлення. У ньому порівняно мало використовується позамовна інформація, яку отримують з розмовної ситуації. Порівняно з діалогічним монологічне мовлення більшою мірою є активним чи довільним різновидом мовлення. Так, для того щоб виголосити монологічний акт мовлення, той, хто говорить, повинен усвідомлювати повний зміст думки і вміти довільно будувати на підставі цього змісту власне висловлювання чи послідовно кілька висловлювань.

Монологічне мовлення є організованим різновидом мовлення. Той, хто говорить, наперед планує чи програмує не лише окреме слово, речення, а й увесь процес мовлення, увесь монолог загалом, іноді подумки, а іноді як запис у вигляді плану чи конспекту.

Монологічне мовлення у розгорнутих формах потребує певної підготовки, яка полягає в попередньому відборі змісту, чіткому плануванні та відповідному словесному оформленні.

Письмове мовлення. Це особливий різновид мовного процесу, що дає можливість спілкуватися з відсутніми співрозмовниками як сучасниками того, хто пише, так і тими, що житимуть після цього. Письмове мовлення – це різновид монологічного мовлення, але воно здійснюється як писання та читання написаного у вигляді письмових знаків (слів).

Історично письмове мовлення виникло пізніше від усного і на його ґрунті порівняно з усним має низку специфічно психологічних особливостей. Насамперед воно відбувається поза безпосереднім контактом із співрозмовниками, а тому виключає інтонацію, міміку і жести сприйняття реакції читача, його репліки, які мають важливе значення для усної мови. У письмовому мовленні і зміст, і своє ставлення до нього треба виразити на папері. Тому воно більш розгорнуте, ніж усне монологічне. У ньому треба зважати на майбутнього читача, дбати про те, щоб писемні знаки були зрозумілі читачеві, йому слід усе пояснити, щоб у нього не виникало жодних непорозумінь. Отже, структурна складність письмового мовлення набагато зростає порівняно з усним; перше висуває більше вимог до людини, потребує більш розгорнутого, розчленованого, послідовного, повного викладу думок, суворішого дотримання правил граматики, добору слів і виразів. Якщо в усному мовленні пропуск окремих слів можна заповнити певними виражальними засобами, то такі пропуски роблять письмове мовлення незрозумілим. Письмове мовлення – це найдовільніший різновид мовлення.

Успішне використання письмового мовлення потребує оволодіння людиною його засобами. У процесі індивідуального розвитку людина навчається письму і читанню значно пізніше, аніж говорити, але між усним та письмовим мовленням існує тісний зв’язок. Оволодіння письмом, читання художньої літератури сприяють подальшому розвитку усного мовлення особистості, збагаченню її активного словника та усвідомленню граматичної будови. Письмове мовлення, спираючись на усне, не тільки доповнює, а й приводить до певної його перебудови. Для більшості людей залежно від їх освіти та змісту діяльності письмовий виклад думок буває важчим, ніж усний. Тому навчання організованому культурному мовленню містить і навчання письмовому мовленню.

Внутрішнє мовлення. Усне та письмове мовлення, що може виражатися в діалогічній та монологічній формах, є зовнішнім мовленням. Різновидом його є внутрішнє мовлення. Із назви випливає, що внутрішнє мовлення не спрямоване на спілкування з іншими людьми. Людина користується внутрішнім мовленням, коли щось обмірковує, планує свої дії, не висловлюючись вголос і не записуючи на папері, не контактуючи при цьому з іншими людьми.

Внутрішнє мовлення беззвучне, тобто не вимовляється вголос, хоча часто виявляється у вигляді шепотіння, а то й починає звучати, переходячи в розмову із самим собою. Це трапляється у разі великого напруження думки, що супроводжується виразними емоціями.

За структурою внутрішнє мовлення відрізняється від зовнішнього тим, що воно дуже скорочене, уривчасте, у ньому виключається більшість другорядних членів речення. Унаслідок цього внутрішнє мовлення справляє враження незв’язності та незрозумілості, в реченні часто залишається тільки підмет чи присудок, що є центром думки, навколо якого об’єднуються образи. Можливість такого скорочення внутрішнього мовлення пов’язана з тим, що людині, яка міркує подумки, добре відомо, про що йдеться. Тому й відпадає нібито необхідність розгорнуто викладати свої думки для себе. Звичка думати таким «скороченим» способом має й недоліки. Часто те, що немовби цілком зрозуміле при внутрішньому мовленні, за його спрощеною та скороченою синтаксичною структурою виявляється далеко не таким зрозумілим, коли доводиться переказувати зміст думки іншим людям: окремі моменти виявляються незрозумілими, думки не аргументованими, логічно непослідовними. Відомі випадки, коли добре зрозумілу думку передати у зв’язній мові усно чи письмово неможливо.

Внутрішнє мовлення виникло в процесі мовного спілкування людей через ускладнення завдань і змісту діяльності. Воно породжується потребою перш ніж виразити щось усно чи письмово, спланувати його, окреслити основні контури, побудувати вислів, схему міркування.

Обидва різновиди мовлення людини – зовнішнє та внутрішнє – перебувають у тісному взаємозв’язку та постійних взаємопереходах. Легкість і швидкість таких взаємопереходів залежать від багатьох умов а саме: змісту, складності та новизни розумової діяльності, мовного досвіду та індивідуальних особливостей людини.

Мовлення у різних людей має індивідуальні особливості, що виявляються в темпі, ритмі, емоційності, виразності, точності, плавності, звучанні, логічній послідовності, образності висловлювання думок.

Індивідуальні особливості мовлення людини залежать від її Уміння володіти мовленням, використовувати його як засіб спілкування, регулювати його. Залежно від цього одні люди балакучі, інші відзначаються певною стриманістю, відлюдністю. Вольова саморегуляція мовлення є важливим моментом його функціонування. Характер діяльності позначається на мовленні й разом з тим потребує володіння певними його особливостями. Кожний фахівець висуває власні, специфічні вимоги ставлення до мовлення. Мовлення повинно бути не лише стилістично та логічно досконалим, а й переконливим, емоційно образним, науково доказовим і впливовим. Такі властивості професійного мовлення не просто виробляються у процесі набуття практичного досвіду, вони потребують і власної саморегуляції, прагнення до вдосконалення мови.

Контрольні питання:

1. Що таке мова та які її основні елементи?

2. Перелічіть основні функції мови.

3. У чому полягає особливість мовлення як процесу та які є його різновиди?

4. Що є підставою поділу мовлення на різновиди?

5. У чому полягає специфіка усного мовлення?

6.У чому полягає специфіка письмового мовлення?

7. Якими є особливості внутрішнього мовлення і чим вони зумовлені?

8. Що таке мовна афазія та які її різновиди?

9. Як взаємопов’язані мовлення і мова?

Література:

1. Баєв Б.Ф. Психологія внутрішнього мовлення. – К.: Вища школа, 1966.

2. Богин Г.И. Уровни и компоненты речевой способности человека: Учеб. пособие. – Калинин, 1975.

3. Жижкин Н.И. Речь как проводник информации. – М., 1982.

4. Загальна психологія: Підруч. Для студентів вищ. навч. закладів / За заг. ред. акад.. С.Д.Максименка. – К.: Форум, 2002.

5. Кучинский Г.М. Психология внутреннего монолога. – Минск, 1988.

6. Леонтьева А. Язык, речь, речевая деятельность. – М.: Наука, 1974.

7. Лурия А.Р. тЯзык сознания. – М.: Просвещение, 1995.

8. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1968.

9. Розов А.И. Речевая деятельность как преодоление конфликтной ситуации // Вопр. психологии. – 1987. - №6.

10. Ушакова Т.Н. Проблема внутренней речи // Вопр. психологии. – 1985. - №2.

11. Ушакова Т.Н. Речь человека в общении. – М., 1989.

12. Хомский Н. Язык и мышление. – М.: Прогресс, 1972.

Посилання

¹ Байкушев С.Серьезно о сверхестественном. – М.: Мисль, 1991.

² Грофф С. За пределами мозга. –М.: Изд-во Моск-го трансперсонального центра, 1993.

³ ЕЕГ – електроенцефалографія.

⁴ Донченко Е.А. Социетальная психика. – К.: Наукова думка, 1994. – С. 32–33.

⁵ За ступенем тяжкості психопатія буває тяжка, виражена, легка, за причинами виникнення – конституційна (або істинна, генуїнна, «ядерна», психопатичний (або патохарактерологічний) розвиток та органічна психопатія. В свою чергу, конституційні психопатії і психопатичний розвиток поділяються на гіпертимні (типи: гіпертимно-нестійкий, гіпертимно-істероїдний, гіпертимно-експлозивний), лабільні (типи лабільно-афективний, лабільно-істероїдний, лабільно-нестійкий, лабільно-сенситивний), сенситивні, психастенічні, шизоїдні, епілептоїдні (варіанти: епілептоїдно-істероїдний, епілептоїдно-нестійкий), істероїдні (варіант: істерїдно-нестійкий), нестійкі (варіант: конформно-нестійкий). Типами органічних психопатій є: органічно-нестійкий, органічний епілептоїдний, органічний істероїдний, органічний шизоїдний.

⁶ Гіпоопіка характеризується незадовільним піклуванням про дитину, що змушує її шукати засоби задоволення своїх потреб поза сім’єю. Емоційне неприйняття має місце в сім’ї, найчастіше з вітчимом чи мачухою, де дитина через якісь обставини є небажаною. За цих умов навіть прагнення батьків компенсувати неприйняття дитини підкресленою увагою до неї не може компенсувати брак емоційного тепла. Гіперопіка − надмірна опіка, суцільні заборони, суворий контроль за поведінкою дитини, ізоляція її від середовища однолітків, боротьба з проявами незалежної поведінки. Потурання − запобігання перед дитиною, задоволення будь-яких її бажань, звільнення від труднощів і неприємних обов’язків. Вона перебуває у центрі життя сім’ї, нею безперервно захоплюються, переоцінюють її можливості. Жорстокість − крайня форма неправильного виховання, за якої дитина, найчастіше із застосуванням фізичних засобів, карається за неслухняність, порушення сімейних норм. Завищені вимоги висуваються до дитини у родинах, де батьки покладають на неї великі надії або змушують виконувати функції дорослих членів сім’ї. Дитина у такій сім’ї виростає під тягарем сподівань дорослих або ж непритаманних своєму вікові обов’язків.

⁷ Реакція емансипації у цьому випадку − це втечі з дому, агресивна поведінка, асоціальні дії. Реакція групування − участь в асоціальній групі. Реакція захоплення − найчастіше колекціонування, яке у ненормативного підлітка набуває незвичних форм. Один з таких, наприклад, збирав фотографії із зображенням знівечених у катастрофах, закатованих у концтаборах людей. Реакції, зумовлені сексуальними потребами, відзначаються виразним домінуванням інтересу до статевого життя, часто агресивною поведінкою щодо осіб протилежної статі, статевими збоченнями. Реакція відмови − активний опір дорослому, що вимагає від підлітка потрібних дій. Реакція опозиції − демонстративна бравада, прогули, втечі, крадіжки, будь-яка активність, що має характер протесту. Реакція імітації − наслідування негативних зразків поведінки, орієнтація на асоціальні норми і цінності Реакція компенсації − прагнення свою неспроможність в одній сфері подолати успіхами у іншій: наприклад, школяр, що відстає у навчанні, часто вдається до порушень соціальних норм. Реакція гіперкомпенсації − прагнення досягти успіху, долаючи власні вади: боязливий підліток для завоювання авторитету скоює злочин. інтенсивністю та наслідком − соціальною дезадаптацією

⁸ Гессе Г. Избранное. – М., 1984. – С. 334.

⁹ Понамарьов А. Українська етнографія: Курс лекцій. – К., 1994. – С. 255-256.

¹⁰ Пірен М.І. Основи етнопсихології: Підруч. – К.: 1996. – С. 150.

¹¹ Лебон Г. Психология толпы (Psychologie des foules). – М.: Ин-т психологи, РАН, 1998. – С. 119

¹² А

Абулія – хворобливе ослаблення або втрата волі, повна байдужість, бездіяльність, відсутність спонукань, бажань.

Агресивність – ворожість, войовничість, войовничий запал.

Адарація – поклоніння, обожнювання.

Ажіотаж, ажитація – збуджений стан, сильне хвилювання.

Азарт, азартність – захоплення, запальність, зайва гарячність.

Активація, активність – стан, що характеризує рівень збудженості і реактивності.

Алармистський настрій – тривожний стан, схильність до паніки, схильність до поширення неперевірених слухів.

Амбивалентність почуттів – внутрішньо суперечливий емоційний стан, пов'язаний із двоїстим відношенням до людини, предмета або явища.

Апатія, апатичність – байдужність до себе, до оточуючих подій.

Астенія, астенічність – стан підвищеної стомлюваності, з частою зміною настрою, дратівливістю, розладами сну.

Атараксія – незворушність, повний спокій духу.

Аутизм – занурення у світ особистих переживань, з послабленням або втратою контакту з дійсністю, втратою інтересу до реальності, відсутністю прагнення до спілкування з оточуючими людьми, бідністю емоційних проявів.

Афект – сильний і відносно короткотривалий емоційний стан. Приступ сильного збудження, що супроводжується соматовегетативними проявами.

Афектація – штучна піднесеність і збудженість, перебільшений і підкреслений прояв якого-небудь почуття, настрою.

Афект неадекватності – негативний емоційний стан, що виникає у зв'язку з неуспіхом у діяльності і що характеризується ігноруванням самого факту неуспіху або небажанням визнати себе його винуватцем. Проявляється в імпульсивних діях.

Афект патологічний – вид афекту, що супроводжується глибоким затьмаренням свідомості, поруч мимовільних, часто безглуздих імпульсивних актів, дій з наступною амнезією, а іноді і глибоким сном. Види афекту:

а) афективна розрядка – відчуття полегшення, іноді спустошеності, що настає в результаті викликаних афектом дій;

б) афективна дисоціація – невідповідність змісту мислення афективному фону;

в) афективна тупість – слабкість емоційних реакцій і контактів, збідніння почуттів, емоційна холодність, що переходить у повну байдужість;

г) афективне заціпеніння – втрата афективної модуляції, стійкий напружений афект;

д) амок – раптово виникаючий стан свідомості, що супроводжується різким збудженням з агресією.

Афіліація – мотиваційний стан, пов'язаний з потребою у спілкуванні, в емоційних контактах.

Б

Бадьорість – бадьорий (активний) психічний стан.

Байдужість (індиферентність) – стан людини, при якому у неї зовнішні і внутрішні впливи не викликають будь-яких емоцій.

Бар'єр психологічний – стан, який виявляється в неадекватній пасивності, посиленні негативних установок і переживань.

Бездумність — відсутність ясних думок, зосередженості.

Безпам'ятство – втрата свідомості, непритомність.

Безсилля – крайня слабкість.

Безсоння – відсутність сну, зазвичай хворобливе.

Безтурботність – незворушний спокійний стан; відсутність потрібної уваги, обережності; відсутність думок про можливі наслідки своїх дій.

Біль – стан, що виникає в результаті надпотужних або руйнівних впливів на організм при загрозі його існування або цілісності.

Благоговіння – особливо глибока повага до кого-небудь, чого-небудь.

Блаженство – вищий ступінь щастя, насолода.

Божевілля – захопленість чим-небудь, непомірна пристрасть, коли надається велике значення чому-небудь; втрата розуму; крайня нерозсудливість

Борг – мотиваційний стан, пов'язана з обов'язком перед ким або чим-небудь, взятими зобов'язаннями.

Боротьба мотивів – мотиваційний стан, пов'язаний з ухваленням рішення.

Боязкість – непевність у собі.

Бридливість – відраза до неохайності.

В

Вдумливість – стан, пов’язаний із зосередженим мисленням, глибоким проникненням у суть питання, серйозність.

Веселість – безтурботно-радісний настрій, веселе проводження часу, розвага, забава, радісне пожвавлення.

Відраза – украй неприємне почуття, бридливість.

Відчуженість – стан людини, цілком поглиненого чим-небудь і тому є далекий навколишньому, сторонньому.

Відчуження – припинення або відсутність близькості між ким-небудь, віддалення, озлобленість. Відсутність довіри, розуміння, холодність у відносинах. Синонім: сторонність.

Віра – специфічне відношення до дійсності, в основі якого лежить почуття, яке створює ілюзію пізнання того, що пов'язано з уявою. Тверда переконаність, впевненість у чому-небудь, у виконанні чого-небудь.

Вичікування – сторожкість, чекання.

Виснаження, виснаженість – крайня слабість, крайня втома, виснаження, знемога, крайнє стомлення.

Витримка, витриманість – вольовий стан, який пов'язаний із самовладанням, умінням контролювати свої почуття, підкоряти дії поставленої мети тощо.

Внутрішній конфлікт – стан, пов'язаний з конфліктом суперечливих установок, потягів, мотивів, цінностей, амбівалентністю почуттів.

Втома – відчуття слабості, зменшення сил від посиленої діяльності, напруга. Синонім: стомленість.

Г

Ганьба – стан людини, яка переживає презирство, безчестя.

Гарячка – жагуче захоплення, збудження, азарт.

Гарячність – стан збудження.

Гіперстезія – підвищена сприйнятливість до звичайних зовнішніх подразників, нейтральним для людини в нормальному стані, легка психічна вразливість з підвищеною чутливістю.

Гіпертимія – підвищений радісний настрій з посиленням потягів і невтомною діяльністю, прискоренням мислення і мови, веселістю, почуттям переваги у здоров'ї, витривалості, сили; коли усе сприймається в рожевому світлі, над усім панує оптимізм. Протилежний стан – гіпотемія.

гіпнотичний стан – стан неповного, часткового усвідомлення (сну), часто викликаний навіювання.

Гіпоксія – стан, пов'язаний з кисневим голодуванням.

Гіркота – важкий стан, викликаний лихом, нещастям, невдачею, образою.

Гнів, розгніваність – стан сильного обурення, роздратування й озлоблення.

Голод – стан, пов'язаний з потребою в їжі.

Горе – духовне страждання, глибокий сум, скорбота.

Готовність – стан мобілізації психофізіологічних систем перед майбутньою діяльністю.

Гумор – явище, пережите як комічне й об'єктивоване сміхом, добродушно-глузливе відношення до кого-небудь, чого-небудь. Стан людини, що переживає гумор.

Д

Деморалізованість, деморалізація – занепад дисципліни, морального духу, втрата здатності до дії; занепад моральності, моральне розкладання.

Деперсоналізація – стан, пов'язаний зі зміною свідомості, для якого характерні неприємні суб'єктивні відчуття втрати свого «Я» і болісне переживання відсутності емоційної залученості щодо близьких, роботи.

Депресія – афективний психічний стан з негативним емоційним фоном, змінами мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і з загальною пасивністю поведінки, духовне гноблення. Депресивний синдром (варіанти: маскована депресія, психоастенічна, іпохондрична, з маренням самозвинувачення тощо).

Дистимія – пригноблений настрій, який переходить без видимої причини з перевагою негативних емоцій і зниженням мотивації.

Дисфорія – похмурий, буркотливо-дратівливий, злісний і похмурий настрій з підвищеною чутливістю до будь-якого зовнішнього подразника, запеклістю і вибуховістю.

Дисциплінованість – вольовий стан, пов'язаний з високим самоконтролем і звичкою до дисципліни.

Дитячість – стан дорослого, який властивий дитині.

Довіра – переконаність у щирості, чесності, сумлінності, яка заснована на них відносно кого-небудь або чого-небудь.

Допитливість – стан, пов'язаний із прагненням до придбання знань.

Досада – невдоволення, засмучення, викликане ким- або чим-небудь.

Дрімота – напівсон, стан, коли хилить до сну.

«Другий подих» – стан, який виникає внаслідок активації резервних можливостей організму в процесі виконання тривалої напруженої роботи.

«Духовна сліпота і глухота» – стан, пов’язаний з черствістю, відсутністю розуміння іншої людини.

Е

Егоїзм – самозакоханість, перебільшена думка про свою особистість, свої достоїнства.

Ейфорія – підвищений, радісний настрій, почуття достатку, благополуччя, не відповідний об'єктивним обставинам, багатослівність. Підвищений настрій з безтурботним достатком, пасивною радістю, безтурботним блаженством у поєднані з уповільненням мислення (аж до персеверації).

Екзальтація, екзальтованість – вкрай збуджений або захоплений стан.

Експансія, експансивність – нестриманість, гарячність у почуттях, думках, поведінці.

Екстаз – вищий ступінь наснаги, захвату, котрий іноді переходить у несамовитість.

Емоційне збідніння (афективна тупість) – недостатність або втрата афективного відгуку, бідність емоційних проявів, байдужність, духовна холодність.

Емпатія – стан, пов'язаний зі здатністю емоційно відгукатися щодо переживань інших людей. Він допускає суб'єктивне сприйняття іншої людини, проникнення в її внутрішній світ, розуміння її переживань, думок і почуттів. До складу емпатії входить співчуття.

Енергія, енергійність – активність, діяльність, сила.

Ентузіазм – сильна наснага, духовний підйом, захопленість чим-небудь.

Еретизм – підвищена нервово-психічна збудливість, дратівливість.

Еротизм – надмірна чуттєвість, підвищена статева збудливість.

Ефект присутності – переживання тим, хто сприймає витвір мистецтва або ще що-небудь, своєї дотичності до цього.

Ж

Жалісливість – співчуття чужому горю, жаль.

Жалість – жаль до кого-небудь, чого-небудь, співчуття.

Жалоба – сум, скорбота, викликані втратою чого-небудь, невідворотністю чого-небудь, каяття, гіркота, викликані зробленою помилкою. Жалість, співчуття, жаль до кого-небудь.

Жах, жахливість – стан дуже сильного переляку, страху; трагічність, безвихідність, крайнє здивування, обурення, тривожність.

Життєрадісність – радість до життя, бадьоре і світле сприйняття дійсності. Переважання почуттів світлого, радісного сприйняття життя.

Жовч, жовчність – роздратування, злість.

Жорстокість, запеклість – озлоблення, крайня напруга, завзятість.

3

Забуття – стан глибокої замисленості, відчуженості від всього навколишнього, дрімота, півсон, безпам'ятство.

Заздрість – стан заздрості щодо успіхів іншого.

Задоволеність – задоволення того, що прагнення, бажання, потреби задоволені.

Задоволення – радість від приємних відчуттів, переживань.

Заклопотаність – охоплений турботою, занепокоєння.

Закоханість – стан, пов'язаний з любовним потягом до кого-небудь, захоплення, зачарування чим-небудь.

Замішання – зніяковілість, розгубленість.

Замилування – вищий ступінь задоволення, задоволення від чого-небудь.

Замисленість – стан міркування, заглибленості у свої думки.

Занепокоєння, неспокій, стурбованість – тривожний стан; хвилювання, турбота. відсутність спокою, збудження тощо.

Занепокоєння, неспокійність, стурбованість – тривожний стан; хвилювання, турбота. відсутність спокою, збудження; передчуття небезпеки, почуття тривоги, занепокоєння в очікуванні якого-небудь лиха, неприємності тощо.

Запал – гарячність, сильне внутрішнє збудження, жагучий порив.

Запаморочення – втрата здатності розуміти навколишнє.

Запарка – сильна втома, стомлення від напруженої роботи, біганини, суєти тощо.

Запопадливість – сильне прагнення до виконання чого-небудь, велика ретельність у чому-небудь.

Заскок – чудність, ненормальність в поведінці і думках.

Засмиканість – хворобливий, дратівливий стан.

Засмучення – духовний біль, розлад, сум.

Заспокоєння, заспокоєність – спокійний стан, зниження занепокоєння, тривоги, хвилювання.

Затьмареність – засмученість, зажуреність.

Захват – стан захвату, замилування, екстазу.

Захват, захопленість –сильний підйом радісних почуттів.

Захоплення – наснага, запал, підвищений інтерес до чого-небудь; заняття, що цілком поглинає кого-небудь, закоханість у кого-небудь, серцеве благоговіння до кого-небудь.

Зацікавленість, інтерес – стан, пов'язаний з інтересом до чого-небудь, пов'язаний з проявом уваги.

Зачарованість, зачарування – стан захоплення чарівною дією чого-небудь, кого-небудь; стан того, хто випробує на собі чарівну силу кого-небудь, чого-небудь.

Збентеження – втрата впевненості в собі, непевність, розгубленість.

Збудженість – активація, підйом, схвильованість.

Здивованість – замішання, розгубленість, здивування.

Здивування – стан, викликаний нерозумінням, неясністю чого-небудь; труднощі, сумніви, які виникають через щось неясне, незрозуміле; крайній подив.

Зібраність – зосередженість своїх думок, волі, почуттів на чому-небудь, підтягнутість, акуратність.

Злість – злий, роздратовано-ворожий стан; злість.

Злобність, озлоблення, озлобленість,— ворожість, бажання заподіяти зло; переживання злості, роздратування.

Зловтіха – злісна радість при нещасті, невдачі іншого.

Зневага – стан, пов'язаний з презирливо-зарозумілим, зневажливим відношенням до кого-небудь, відсутністю належної турботи й уваги.

Зневіра – похмурий, подавлений стан духу; стан, який гнітить.

Знемога – стан крайнього стомлення, розслаблюючої млосності, виснаження, виснаженість, втома, стомленість, безсилля.

Зніяковілість – стан замішання, незручності. Синоніми: незручність, конфуз, розгубленість, незвичність.

Зосередженість – спрямованість або зібраність (думок, уваги), поглибленість у свої думки і почуття, у власний духовний світ.

І

Ідіосинкразія – підвищена, хвороблива чутливість до запахів, речовинам.

Інертність – млявість, пасивність, бездіяльність, відсутність активності, заповзятливості.

«Інсайт» – осяяння, «ага-реакція», розуміння, раптовий здогад.

Іпохондрія – хвороблива помисливість, пригніченість, пригноблене стан, туга.

Істерія, істеричність – невротичний синдром, що виявляється в припадках, підвищеній дратівливості, судорожному сміху, сльозах тощо. Збудження, лихоманка, судорожна діяльність у якому-небудь напрямку.

к

Кайф – приємне неробство, відпочинок.

Каламуть – відсутність ясності свідомості.

Катарсис – стан внутрішнього очищення, емоційна розв'язка.

Каяття – усвідомлення своєї провини й осуд своїх вчинків, супроводжується каяттям совісті.

«Кінцевий порив» – стан, що характеризується терміновою мобілізацією додаткових резервів організму, не тотожно стану оптимальної працездатності.

Кипіння, кипучість – бурхливий прояв почуттів, думок тощо; духовне хвилювання, підйом.

Клімакс – стан жінок, пов'язаний з переходом від зрілого віку до літнього.

Когнітивний дисонанс – неузгодженість двох суперечних знань, які є у свідомості людини, що супроводжується проявами негативних емоцій.

Коливання – нерішучість, сумнів.

Кома – важкий хворобливий стан, пов'язаний з порушенням свідомості.

Контузія – стан, пов'язаний зі струсом, загальною поразкою організму без ушкодження зовнішніх тканин тіла.

Конфлікт внутрішній – важко пережитий психічний стан, викликаний амбівалентністю почуттів або тривалою боротьбою мотивів.

Конфуз – стан зніяковілості, незручності (сконфуженість).

Криза – важкий перехідний стан, критичний перелом, критичний стан.

Кураж – запал, сміливість, розв'язність, бешкетництво.

л

Лабільність афективна – нестійкість настрою з вираженими проявами емоцій , які часто змінюються.

Лінь, лінощі – переживання задоволення від неробства; відсутність бажання робити що-небудь, що вимагає вольового зусилля.

Лихоманка – збуджений стан, тривожне сильне хвилювання, азарт.

Лють – сильний гнів, надзвичайна сила, інтенсивність прояву чого-небудь, здійснення дії, неприборкність, шаленство, крайня захопленість, наполегливість, напористість у роботі. Синонім: розлютованість.

м

Мажор, мажорність – бадьорий, веселий, радісний настрій.

Маніакальне збудження – надмірне прагнення до діяльності з незакінченістю і невмотивованими переходами від одного виду діяльності до іншої. Здійснюється з підвищеним афектом, прискоренням мислення і мови.

Манія, маніакальність – хворобливий психічний стан, який проявляється в збудженості, зосередженості свідомості і почуттів на якій-небудь одній ідеї; сильна пристрасть до чого-небудь.

Маразм – стан повного зниження психічної і фізичної діяльності людини внаслідок старості або хронічної хвороби.

Марення – ідеї, судження, які не відповідають дійсності, обґрунтовані помилково і цілком опановуються свідомістю, і які не змінюються при переконанні і роз'ясненні (марення величі, особливого значення, впливу тощо).

Масовий стан – масова істерія, масова паніка, слухи, мода, суспільні настрої.

Меланхолійний рантус – рухове збудження, яке поєднується з безвихідним розпачем, болісною нестерпною тугою.

Меланхолія – похмура настроєність, зневіра, туга.

Ментизм – мимоволі виникаючий безперервний і некерований потік думок, спогадів, «вихор ідей», образів, уявлень.

Мінор, мінорність – похмурий настрій.

Мління – знемога в млості, переживання захвату, насолоди під впливом сильного почуття; мліти – перебувати в стані знемоги, розслабленості, насолоджуватися спокоєм, відпочинком.

Млосність – неясний, безпричинний смуток, втоми, ніжна духовна тома.

Млявість – відсутність жвавості, бадьорості, рухливості. Повільність. Відсутність жвавого інтересу до навколишнього, байдужість, бездіяльність.

Мобілізація, змобілізованість – повна готовність до якої-небудь діяльності.

Монотопія – стан, який виявляється в сонливості, в зниженні волі й уваги, стан втоми, в зниженні позитивної робочої мотивації з появою негативних емоцій.

Мріяння, мрійність – стан того, хто мріє, фантазує.

Мужність – хоробрість, безстрашність, духовна стійкість, сміливість, цілковите самовладання в небезпеці, лиху тощо.

Мука – сильне фізичне або моральне страждання.

Муторність – неприємний, тужливий настрій.

Мучення – переживання фізичних і моральних страждань, занепокоєння; стомлюючі і прикрі турботи.

н

Навеселю – стан легкого сп'яніння.

Нав'язливий стан, ананказм – невідступне виникнення нездоланних, далеких для особистості (звичайно неприємних) уявлень, спогадів, сумнівів, страхів, прагнень, потягів, рухів і дій при збереженні критичного відношення

і спробах боротьби з ними.

Надія – чекання чого-небудь бажаного, поєднане з впевненістю в можливості його здійснення.

Надломленість, надірваність – втрата фізичних і духовних сил.

Надутість – сердитість, скривдженість, образа.

Накал – стан крайнього збудження, напруги, хвилювання.

Налаштовування – спрямованість думок, почуттів тощо; коли знаходишся в якому-небудь духовному стані, який має який-небудь напрям думок, поглядів.

Напівдрімота, півсон, напівзабуття – дрімотний стан, неглибокий сон, що долається дрімотою. Синонім: напів'ява.

Напівмарення – стан лихоманки; стан близький до марення.

Наполегливість – стан, коли рішуче і завзято домагаються своєї мети; коли виражаєш завзятість, вимогливість.

Напруженість, схвильованість – збудженість, надзвичайне хвилювання, стривоженість, неспокій.

Наснага – духовний підйом, захоплення, натхнення.

Насолода – вища ступінь задоволення.

Настрой, настрій – духовний стан, напрям думок, поглядів, інтересів, почуттів тощо, розташування, схильність, бажання робити що-небудь.

Натренованість – стан, коли пройшов гарне тренування, функціональний стан.

Натхненність – стан переповнений піднесеними почуттями, прагненнями, які виражають висоту почуттів і прагнень.

Натхнення – стан творчого підйому, своєрідної напруги, творчого хвилювання, який веде до виникнення або реалізації задуму й ідеї в науці, мистецтві, техніці.

Націленість – спрямованість зусиль, дій, думок і почуттів на досягнення мети.

Невимушеність – природність, невимушене поводження, звертання.

Неврастенія – психопатологічний синдром, що виражається в розладі нервової системи, підвищеній стомлюваності, дратівливості, безсонні, головних болях тощо.

Млість – повне задоволення, задоволення бажань, примх тощо, стан заспокоєності, внутрішнього задоволення, насолоди; блаженство, ніжність, пристрасність.

Негативізм – безглуздий, невмотивований опір чужому впливові, захисна реакція.

Недуга – нездужання, хвороба, важкий психічний стан.

Незворушність – повне самовладання, спокій.

Нездужання – хворобливий стан.

Ненависть – почуття і переживання найсильнішої ворожості.

Неосудність – психічний стан, при якому людина не здатна відповідати за свої дії.

Непритомність – раптова втрата свідомості внаслідок хворобливого стану, духовного потрясіння.

Несамовитість – крайня ступінь духовного збудження, що супроводжується втратою самовладання; шаленство.

Несприйнятливість – стан, пов'язаний з поганим сприйняттям, засвоєнням, розумінням чого-небудь.

Нервозність – стан, пов'язаний з підвищеною збудливістю, хвороблива дратівливість, нервовість.

Нервування – стан крайньої нервової напруги, зумовлений відповідними умовами й обставинами.

Неуважність – постійне переключення уваги з одного предмета на іншій або зосередження на одній якій-небудь думці, недостатнє реагування на навколишніх, відсутність інтересу.

Ніжність – пестливість, м'якість відносно когось; вчинки, слова, які виражають ніжні почуття.

Нірвана – блаженний стан спокою, блаженство.

Ниття – тупий, пекучий біль.

Ностальгія – туга за батьківщиною, за рідною домівкою.

Нудьга – стан духовної втоми, зневіри, туги від неробства або відсутності інтересу до навколишнього.

Нудота – запаморочення, напівнепритомний стан; неприємне, томливе відчуття; відраза, огида.

о

Обнубиляція – легке приглушення, потьмарення свідомості в легкій ступені.

Ображеність – вираження образи; ущемлення.

Образа – стан, обумовлений несправедливістю, незаслуженою образою. Синонім: скривдженість.

Обурення – крайнє невдоволення.

Обурювання – обурення, невдоволення, гнів.

Одержимість – стан, коли знаходишся у владі чого-небудь, охоплений чим-небудь.

Одурманення – потьмарення свідомості.

Озвіріння – лють, сказ.

Озлоблення, озлобленість – роздратованість, злість, запеклість відносно когось або чогось.

Окриленість – духовний підйом, наснага.

Оптимістичність, оптимізм – життєрадісність, наповненість бадьорим і життєрадісним світосприйняттям, вірою в майбутнє, схильність в усьому бачити гарне, світлі тони і сторони. Оптимістичні думки, почуття, поведінка.

Осатанілість – стан крайньої злості, люті, сказу.

Оскаженіння – втрата почуття міри, крайня розгнузданість.

Осліплення – втрата здатності правильно сприймати дійсність, оцінювати що відбувається.

Осовілість – млявість, розслабленість, напівсонність (від сильного сп'яніння, стомлення, переїдання й ін.).

Острах – стан чекання небезпеки і підготовка до неї. Боязкість, страх, побоювання.

Остовпіння – стан, пов'язаний із сильним потрясінням, подивом.

Осяяння – раптове прояснення свідомості, раптове розуміння чого-небудь, раптовий здогад (інсайт).

Оторопілість – крайня розгубленість, замішання.

Отупіння – стан, зв'язаний із втратою здатності міркувати.

Охолодження – стан байдужості, відчуження; втрата почуття до кого-небудь, жвавості, свіжості почуттів, сприйняття.

Очікування – припущення, надія.

Очманіння – втрата здатності ясно сприймати і розуміти навколишнє.

Очманілість – стан, пов'язаний із втратою здатності ясно сприймати і розуміти навколишнє, що відбувається.

п

Паніка – раптовий, нездоланний страх, сум'яття, яке охопило кого-небудь (зазвичай відразу багато людей), загальне хвилювання, переполох, викликаний цим страхом. Синонім: паніка масова.

Панічне (психогенне) збудження – безглузде рухове збудження, іноді у формі «рухової буря», що виникає при раптових дуже сильних потрясіннях, катастрофах, у ситуаціях, які загрожують життю.

Пароксизм – сильний приступ духовного збудження, почуття тощо.

Патетичність – жагуче хвилювання, наповнене пафосом.

Патологічні сумніви – неадекватно-тяжкі, тривожні переживання морально-етичного, іпохондричного та іншого змісту, що не відповідають реальній і можливій неприємності або лиху.

Пафос – жагуча наснага, підйом, надмірна піднесеність тону, ентузіазм, викликаний якою-небудь ідеєю; висока ідея, що викликає ентузіазм.

Перевантаженість, перевантаження – надмірна ступінь зайнятості.

Перевтома – стан крайньої втоми, недовідновлення сил після навантажень.

Передстартова апатія – стан, пов’язаний зі зниженням інтересу до виконання діяльності, млявістю. Обумовлений надмірною мотивацією на успіх у поєднанні з непевністю у своїх силах.

Передстартова лихоманка – різко виражений передстартовий стан як наслідок низької (або зниженої хоча б тимчасово) емоційної і вольової стійкості. Виявляється в зниженні дієздатності.

Передстартовий стан – емоційний стан особистості перед початком діяльності, у позитивному результаті якої в суб'єкта немає повної впевненості (відповідальна діяльність).

Передчуття – неясне почуття тривоги, очікування чогось, що може трапитись, відбутися.

Переляк – раптовий сильний, страх.

Пересичення – роздратування або байдужість, втома від надмірного задоволення яких-небудь потреб, непомірного користування чим-небудь; пересиченість суб'єктивно переживається як втома, втрата інтересу.

Перетренованість – стан, зумовлений перевантаженням спортсмена. Викликається хронічною перевтомою.

Підготовленість – стан, пов'язаний з запасом знань, умінь, навичок і досвіду.

підйом – наснага, збудження.

Піднесеність (піднесений настрій) – радісне збудження, жвавість.

Підозра – стан людини, яка припускає можливість чого-небудь, недовірливість, обережне відношення до кого-небудь.

Підтягнутість – зовнішня і внутрішня зібраність, строгість, стриманість.

Пильність – сторожкість, постійна увага.

Пильнування – функціональний стан. Стан активації всього організму, що дозволяє йому вхоплювати, відбирати й інтерпретувати сигнали зовнішнього світу, відправляти деякі з них у пам'ять або ж реагувати на них адекватними або неадекватними діями, в залежності від попереднього досвіду і навичок.

Пихатість – надмірна зарозумілість, прагнення підкреслити свою важливість і перевагу над іншими, зарозумілість, гордовитість, чванство.

Подив – стан, викликаний сильним враженням від чого-небудь незвичайного, несподіваного, дивного, незрозумілого. Синонім: здивування.

Пожвавлення, жвавість – веселощі, збудження, веселість; виведений зі стану млявості, апатії.

Полегшення – розрядка.

Покаяння – визнання в здійснені вчинку, у помилці; сповідь.

Поклоніння – благоговіння, віддане милування.

Покора – беззаперечна слухняність, підпорядкування.

Поспіх, гарячка – поспішність, квапливість.

Потрясіння – сильне хвилювання, глибоке переживання.

Потьмарення, помутніння – похмурість, сум, смуток.

Потяг – мотиваційний стан, що є недиференційованою, неусвідомленою або недостатньо усвідомленою потребою суб'єкта.

Хіть – грубо-почуттєвий половий потяг; хтивість.

Похмілля – погане самопочуття, нездужання, викликане передозуванням алкоголю напередодні.

Похмурість – безпросвітність; стан, що гнітить заглибленість у важкий роздум, переживання почуття безнадії, похмурість; стан, насичений важкими, безвідрадними думками, почуттями; суворість, невеселість, непривітність.

Почуття втрати відчуттів – тяжке емоційне спустошення, переживання безвідворотної втрати відчуттів (немає більше ні радості, ні любові, ні суму).

Почуття причетності – продукт спілкування, до структури якого входять емпатія, усвідомлена єдність загальних цілей спільної діяльності.

Почуття провини – стан, пов'язаний з усвідомленням своєї провини.

Прагнення – жагуче бажання, сильний почуттєвий потяг.

Працездатність – стан систем, що забезпечують працездатність: мобілізація, первинна реакція, гіперкомпенсація, компенсація, субкомпенсація, декомпенсація, зрив.

Презирство – повна зневага, крайня неповага до кого-небудь, зневажливе відношення до чого-небудь.

Преклоніння – глибоке благоговіння, повага.

Прекраснодушність – піднесено-сентиментальна настроєність, схильність в усьому бачити приємне, піднесене.

Пригніченість – стан, коли знаходишся у стані крайнього засмучення, в подавленому та пригнобленому стані.

Приголомшення – стан крайнього подиву, який виражає крайній подив, здивованість, розгубленість.

Приниженість – стан образи.

Приниження – приниження себе, свого людського достоїнства, нудьга. Синонім: смутність.

Приреченість – стан людини, якому призначена загибель.

Пристрасть, пристрасність – запал, сильний потяг до чогось, пристрасть до якоїсь справи, заняття, сильна захопленість, віддача усіх своїх духовних сил якійсь справі, заняттю. Синонім: гарячність.

Притупленість, притуплення – втрата гостроти, сили.

Приязнь – симпатія; гарне доброзичливе відношення до когось.

Пробудження – пожвавлення після апатії; при переході в стан напруженої діяльності; пожвавлення.

Провал – стан свідомості, при якому відсутнє ясне сприйняття навколишнього.

Проникнення – вдумливість, глибоке вникнення в суть чогось, хвилююча щирість, задушевність, внутрішня переконаність, проникливість.

Передсонний стан – стан, проміжний між сном і пильнуванням.

Прострація – пригноблений, подавлений стан, який супроводжується спадом сил, байдужним відношенням до навколишнього. Стан повної фізичної і нервово-психічної розслабленості, яка настає після важких хвороб, сильної перевтоми, потрясінь.

Прояснення, просвітленість – ясність, радість, світлість, ясність свідомості.

Психоастенія – хворобливий стан, який виражається в крайній нерішучості, непевності в собі, схильності до нав'язливих думок, вразливості.

Психоз – хворобливий психічний стан.

Психопатологічні синдроми – астенічний, афективний, депресивний, маніакальний, деперсоналізації, синестопатичний, іпохондричний, істеричний, синдром понадцінних ідей, паранойяльних, парафрених, онейроїдних, сновидне потьмарення свідомості, сутінковий синдром, абсанс. Негативні синдроми (прогноз) — зміни особистості, амнезтичні розлади, димнестичне божевілля, корсаковський синдром, паралітичний синдром, псевдопаралітичний синдром.

р

Рівнодушність – байдужність, байдуже ставлення до навколишнього, що відбувається, відсутність інтересу, потяг до когось або чогось.

Радість – піднесення почуттів, святкування перемоги, задоволення, задоволеність.

Раж – сильне збудження, шаленство, несамовитість.

Раптус – шалене збудження, раптово, подібно вибухові, що перериває загальмованість, або ступор.

Реактивні стани – особливі психічні стани, у клінічній картині яких відображається зміст психічної.

Ретельність — велике старання, запопадливість.

Ревнощі – болісний сумнів у вірності, любові, у повній відданості; підозра в прихильності, у більшій любові до когось, заздрість до успіху іншого, небажання поділяти що-небудь.

Рекреація – відпочинок, відновлення сил людини, витрачених на трудову діяльність.

Релаксація – загальний стан спокою, розслабленості перед сном, після сильних переживань або фізичних зусиль, а також повне або часткове м'язове розслаблення, що є наслідком довільних зусиль.

Ремісія – тимчасове ослаблення прояву хронічної хвороби.

Рефлексія – схильність до аналізу своїх переживань, звернення свідомості на самого себе (самосвідомість), осмислення свого стану.

Рішучість – сміливість, готовність прийняти і здійснити задумане, непохитність.

Розбитість – стан крайньої втоми, знемоги.

Розгвинченість – стан, що характеризує загубленість духовної рівноваги, витримки; коли людина перейшла в стан нервового або фізичного розладу.

Розгойдування – спроба вийти зі стану апатії, бездіяльності.

Розгубленість – втрата цілковитого самовладання; замішання, зніяковілість від сильного хвилювання, потрясіння тощо; втрата здатності міркувати і діяти.

Роздвоєність – стан щиросердного розладу, коливання між двома почуттями, бажаннями.

Роздирання – фізичні і моральні страждання.

Роздратування, роздратованість – стан збудження, схвильованості, гостре невдоволення, досада, злість, гнів.

Роздум – стан міркування, заглибленості у свої думки, думи.

Розм'якшення, розм'якшеність – стан духовної м'якості, лагідності.

Розпач – стан безнадійності, безвихідності, занепад духу.

Розрада – задоволення, радість, заспокоєння, полегшення в горі.

Розрядка – втрата (спад) напруженості.

Розслаблення, розслабленість – відсутність розумової або фізичної напруги, внутрішнього збудження; занепад або відсутність сил, енергії.

Розбитість – сильне засмучення, сум.

Розчарування, розчарованість – почуття незадоволеності, викликане нездійсненими чеканнями, надіями і мріями, втрата віри в когось, у щось.

Розчулення – ніжне, тепле почуття, збуджене чимось зворушливим. Синонім: ніжність.

Романтизм, романтичність – емоційна піднесеність, умонастрій, перейнятий ідеалізацією дійсності, мрійливою змістовністю, емоційно-піднесене відношення до чого-небудь.

с

Садизм – ненормальна пристрасть, прагнення до жорстокості, насолода чужими стражданнями.

Самітність, самотність – стан самотньої людини.

Самовдоволення – впевненість у своїх достоїнствах, успіх і самодостатність.

Самовідданість – готовність жертвувати собою заради інших, заради загальної справи і блага, забуття себе, своїх нестатків.

Самовідчуженість – забуття про самого себе, зневага власними ідеями, інтересами, потребами.

Самовладання, витримка – вольовий стан, пов'язаний з умінням володіти собою.

Самовпевненість – надмірна впевненість у собі, у своїх силах і прагненнях; висока оцінка своїх сил, іноді перебільшена.

Самогіпноз – самовикликаний стан.

Самозабуття – крайній ступінь наснаги, захоплення, збудження, що доходить до забуття себе і всього навколишнього.

Самозакоханість – переконання у винятковості своєї особистості, самозамилування, зарозумілість.

Самозахоплення – замилування власною особистістю, захоплена любов до самого себе.

Самоконтроль – здійснення усвідомлених вольових зусиль, спрямованих на підтримку належного психічного тонусу, збереження енергійності, працездатності і, водночас, на стримування власних емоцій.

Самопочуття – відчуття фізіологічної і психологічної комфортності або дискомфортності, яке залежить від здоров'я і настрою.

Свіжість – здоровий, квітучий вид, жвавість і безпосередність почуттів; повний здоров'я, сил.

Святковість – урочисто-радісний, щасливий настрій.

Сердечність – доброта, чуйність, задушевність, доброзичливість; щирість, яка йде від серця.

Сердитість – гнів, роздратування, дратівливість.

Симпатія – потяг, тепле почуття, прихильність.

Сказ – крайня ступінь роздратування, гніву; шаленство, лють.

Скам'янілість, задерев'янілість, онімілість – стан, пов'язаний із втратою здатності відчувати, виявляти якісь почуття, дії. Синонім: заціпеніння.

Скорбота – глибокий сум, прикрість.

Скутість – відсутність волі, легкості, невимушеності в діях, прояві, вираженні чого-небудь.

Ситість – стан, властивий людині, яка вгамувала свій голод.

Смиренність – відсутність гордості, зарозумілості, усвідомлення своєї незначимості, слабкості; лагідність, сумирність.

Смута – духовне хвилювання, сум'яття, тривога.

Смуток – стан суму, легкої зневіри.

Совість – стан, пов'язаний з усвідомленням моральної відповідальності за свою поведінку перед людьми, суспільством.

Сомнамбулізм – гіпнотичний стан; розлад свідомості, при якому автоматично в сні відбуваються звичні рухи.

Сон – природний психічний стан.

Сонливість – бажання спати, схильність до сну.

Сором – сильна зніяковілість, незручність від свідомості негожості, неблаговидності свого вчинку, поведінки. Почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки.

Сором'язливість – боязкість, несміливість, соромливість.

Співчуття, жаль – співчуття горю, лиху, стражданням кого-небудь, жалість, викликана стражданням, нещастям іншої людини; чуйне, співчутливе відношення до кого-небудь, підтримка, схвалення.

Сплячка – стан духовного заціпеніння, бездіяльність, пасивність; сонливий стан.

Сплін – нудьга, тужливий настрій.

Спокій – стан духовної рівноваги, спокою, відсутність духовної тривоги, хвилювань, витриманість, врівноваженість, помірність, рівність у протіканні чого-небудь.

Спрага – сильне, жагуче бажання чого-небудь, потреба в питві.

Спрямованість, устремління – наполегливий потяг, тяжіння, прагнення до чого-небудь, до досягнення мети; спрямованість до якої-небудь мети. Синонім: цілеспрямованість.

Спустошеність – духовна і моральна порожнеча, втрата здатності до творчого, активного життя.

Сп'яніння – стан, викликаний у людини дією випитого; захват, екстаз, самозабуття.

Стан перемоги, переможність – усвідомлення своєї перемоги, своєї переваги. Антонім: поразка.

стан, що пригнічує – тяжкий обтяжуючий стан, пов'язаний з утиском і гнобленням.

Страх, острах, побоювання – стан сильної тривоги, занепокоєння, духовне сум'яття перед небезпекою, лихом тощо.

стервозність, розлюченість – стан крайньої люті, несамовитої злості.

Стійкість – твердість, непохитність, завзятість.

Стиснення – стан обмеження, відчуття незручності, зніяковілості, відсутність невимушеності в поведінці. Синоніми: скрутність, вимушеність.

Стомлення – ослаблення сил від посиленої діяльності, напруги; втома. Синонім: стомленість.

Сторожкість – напружена уважність і тривога в очікуванні чогось, наповненість напруженим чеканням і тривогою, вираження цього.

Страждання – фізичний або моральний біль, мука, мука.

Ступор – стан різкої пригніченості, яка виражається у повній нерухомості, мовчазності.

Суєта – дрібні і дріб'язкові життєві помисли, інтереси, біганина, турботи; відсутність урівноваженості.

Сум – стан суму, скорботи і духовної гіркоти.

Сумнів – непевність в істинності чогось, думка про можливу невідповідність чогось, підозра, побоювання, коливання, здивування, яке виникає під час якоїсь роботи, стан духовного розладу, непевності.

Сум'яття – сильне хвилювання, збудження, тривога, викликані боротьбою суперечливих почуттів; загальна розгубленість, викликана сильною тривогою, страхом; переполох, паніка. Синонім: збентеженість.

Схвильованість – приємне розчулення.

Суворість – твердість, непохитність, відсутність м'якості; стан, коли людина виражає строгість без послаблення; людина є нещадною, важка у своїй прямоті.

Сутінковий стан – низька ступінь рівня ясності свідомості, при якому своє «Я» і навколишнє тільки неясно усвідомлюється. Звичайно має місце в перший період після пробудження, але у випадку патології може бути стійким. Сутінковий стан не можна ототожнювати з поплутаною свідомістю, що є патологією свідомості.

Сухість – відсутність духовної теплоти, чуйності; нездатність до прояву почуттів, бездушшя; відсутність теплоти, стриманість, холодність, непривітність.

Т

Танення – розчулення, розніжений стан. Синонім: стан млості.

Твердість – стійкість, непохитність, рішучість; такий що не відступить ні перед чим, залишиться вірним своїм переконанням, цілям, намірам.

Тверезість – стан свідомості, при якому суб'єкт у своїх діях і вчинках керується вимогами здорового глузду, розуму; розважливий, розсудливий.

Театральність – неприродність, афектація.

Теплота – пестливість, привітність, просякнутість добрим, любовним почуттям стосовно когось.

Терпіння – здатність зносити що-небудь, здатність робити щось довго, наполегливо, завзято. Синонім: терпимість.

Тихість – стан умиротворення, спокою або покірності.

Томління – мучення, страждання, болісне занепокоєння, відчуття духовної тривоги, туги; стан млості, знемоги, приємної розслабленості.

Тонус – життєва активність, життєдіяльність.

Торжество – почуття радості, радості з нагоди перемоги, успіху.

Транс – потьмарення свідомості й автоматичність вчинків при деяких психічних розладах; підвищене нервове збудження з втратою контролю над своїми вчинками.

Трема – наростаюче почуття напруги, тривоги, страху, що містить погрози, подібне до переживання гладіатора перед виходом на арену, можливо і підвищення настрою.

Тренованість – стан, обумовлений підготовленістю всіх систем організму до виконання якої-небудь діяльності.

Тріпотіння, тремтливість – духовне хвилювання, трепет.

Тривога, тривожність – сильне духовне хвилювання, занепокоєння, стривоженість. Синонім: хвилювання.

Тривожне збудження – загальне рухове занепокоєння у сполученні з тривогою і страхом.

Туга – важке, гнітюче почуття, духовна тривога, томлива нудьга, зневіра, тужливість, муторність.

Тупість – обмеженість розумових здібностей, нетямущість, некмітливість. Синонім: тупоумство.

Тягар – хворобливі відчуття і важкість при нездоров'ї, втомі, важкий духовний стан і настрій. Важкість — гнітюче почуття, настрій, пригноблений стан.

у

Увага – зосередженість суб'єкта на якому-небудь об'єкті, спрямованість думки на що-небудь.

Умиротворення – стан спокою.

Упевненість – переконаність у чому-небудь, тверда віра в кого-небудь або в що-небудь, спокійна свідомість своєї сили, своїх можливостей, рішучість у діях.

Упертість – невдоволення необґрунтованим придушенням самостійності, прагнення будь-що зробити по-своєму, всупереч розумним доводам. Стан, зумовлений мотивом самоствердження.

Упорність, завзятість – наполегливе прагнення до чогось, до здійснення чого-небудь; неослабна напруга. Стан, коли людина переповнена непохитністю, рішучістю, наполегливістю.

Ураженість, ураження – стан людини, якого легко зачепити, скривдити; нездатність чинити потрібний опір, витримати удар.

Урочистість – піднятий настрій, свідомість важливості, значущості, що відбувається.

Установка соціальна – готовність особистості до визначеного сприйняття й оцінки соціальних явищ, процесів, ситуацій, поведінки.

Участь – співчуття. Синонім: співчутливість.

Ущемленість, обмеження – ображеність, уразливість

ф

Фальш, фальшивість – неприродність, ненатуральність, лицемірство, нещирість, неправда.

Фанатизм – жагуча відданість, прихильність ідеям, поглядам; напрям думок і дій фанатика. Синонім: фанатичність.

Флегматичність – млявість, повільність; незворушний спокій, що граничить з байдужістю.

Фобія – нав'язливий стан страху, нетерпимість, острах до чого.

Фрустрація – стан, який виникає внаслідок реальної або уявлюваної перешкоди, котрий перешкоджає досягненню мети. Стан дезорганізації свідомості і діяльності, викликаний об'єктивно нездоланними або пережитими перешкодами до бажаної мети. Внутрішній конфлікт особистості між її спрямованістю й об'єктивними можливостями, з якими особистість не згодна.

Функціональний стан (психофізіологічний) – стан працюючої людини. Основні види функціональних станів: стан оперативного спокою, адекватної мобілізації, динамічної неузгодженості, стан загальмованості, пильнування, напруженості, стомлення тощо.

х

Хвилювання – нервове збудження, сильне занепокоєння, яке викликане чим-небудь, чеканням чого-небудь. Неприборканий прояв якого-небудь почуття.

Хмарність – похмурість, невеселість, хмурість.

Хміль – стан сп'яніння.

Хмурість – похмурість, вираження суворого насупленого характеру.

Холодність – відсутність палкості, пристрасності, духовної теплоти; безпристрасне відношення до кого-небудь; холодок – стриманість у прояві почуттів, безпристрасна байдужість або деяка відчуженість, відсутність інтересу до кого-небудь, чого-небудь, байдужність.

Холоднокровність – стан, який виражається в спокої, самовладанні, витримці при будь-яких обставинах.

Хоробрість – мужність, рішучість у вчинках, вміння побороти страх, сміливість.

ц

Цікавість – прагнення довідатися що-небудь, у всіх навіть несуттєвих подробицях, прояв інтересу до чого-небудь, немотивована допитливість.

Цілеспрямованість, ціленаправленість – стан, пов'язаний із прагненням до визначеної мети; підпорядкованість думок і дій, спрямованість на визначену мету.

Циклотимія – легкий ступінь маніакально-депресивного психозу.

ч

Чванство, чванливість, фанаберія – марнолюбна гордість, пиха, зарозумілість, недоречна, невиправдана гордість.

Черствість – нечуйність, відсутність чуйності; бездушшя.

Чуйність – турбота про нестатки, запити і бажання людей, уважність до їхніх інтересів, проблем; співчуття до навколишнього, готовність прийти на допомогу.

ш

Шаленство – вкрай збуджений духовний стан; крайнє збудження з втратою самовладання, здатності розсудливо і розумно діяти; неприборканий прояв якого-небудь почуття.

Шок – різка втрата свідомості як результат важкої фізичної або психічної травми.

Штучність – удавання, робленість, нещирість.

Щ

Щастя – стан вищої задоволеності життям, почуття глибокого задоволення і радості, випробовуваний ким-небудь; успіх, удача.

Щирість – вираження справжніх думок і почуттів; відвертість, щиросердість.

Щиросердість, щиросердечність, простосердя – відвертість, щирість, що йдуть від серця.

ю

Юродство – стан неосудності, божевілля; божевільне поведінка.

Ясність свідомості – ступінь чіткості й адекватності аналітико-синтетичного відображення навколишнього.

ЗМІСТ

Передмова........................................................................................