Глава 31

Психомоторика

31. 1. Сутність психомоторики

Ідея про універсальність структурно-анатомічних функцій людського тіла переконливо доведена Р. Декартом. Він говорив, що душа і тіло людини – дві особливі субстанції, які складають незміну основу людини.

Як взаємодіють психіка і тіло? За Р. Декартом, маємо безтілесну душу й тіло, де перебуває душа. Тут душа наказує тілу, а воно виконує її вказівки.

Проте Б. Спіноза підійшов до цієї проблеми з іншого боку. Застосувавши принцип цілісності, він дійшов висновку, що жива людина – не просто одухотворене тіло, а – вершина розвитку природи. Людина є інструментом, за допомогою якого природа перетворює себе в більш досконалі форми. На основі цього виходить, що мислення як властивість душі, й живий рух як властивість тіла – це не дві різні субстанції (за Р. Декартом), а дві властивості, які притаманні людині душі та мислячому тілу. Отже, у будь-якому живому русі, мислення – з одного боку, а рух людини з іншого – злиті в одну, неподільну єдність.

Саме через два з половиною століття І.М. Сєченов назвав цю цілісність душі і тіла психомоторикою. Він зауважив, що життєвими потребами (дискомфортом) зумовлюється виникнення бажань – думки, яка і викликає рух. Власне, коли людина здійснює довільний рух, тоді бажання буде мотивом – дієвою думкою, або метою, а рух – дією або засобом досягнення мети.

Живий, доцільний рух відбувається слідом за бажанням разом з відомостями про уявні наслідки цього руху. Без бажання або імпульсу – думки рух був би взагалі безглуздим. І.М. Сєченов висловив гіпотезу (яка тепер підтверджена експериментально і покладена в основу теорії психічної регуляції рухів), що у рухах дітей містяться елементи думки.

Діючи, людина пізнає світ, а пізнаючи його – теж діє.

Психомоторика обслуговує механізми емоцій, почуттів, думок, образів, рухів, пам’яті. Психомоторика – це і механізм, і система, і функція. Вони, зливаючись у цілісність, утворюють функціональний орган. Це дійовий орган людини, а не тіла.

Враження, що психомоторика ₌ думка₊рух, помилкове, оскільки все починається з рухів. Тому що живий рух – головний регулятор нашої енергетики. Позбавити людину рухової активності – означає спровокувати виникнення у неї феномена «сплутаної енергії»; тобто приректи її на загибель.

Психомоторика – це єдність злиття думки і руху в одну, неподільну єдність живого руху.

Будова мислячого тіла людини – унікальна (рис 31.1.). Психомоторика не має в собі бар’єрів, які відокремлюють людину від світу речей. Власне її універсальність дає змогу зрозуміти мислення як:

1) функцію зовнішньої, предметної дії;

2) спосіб дії мислячого тіла.

ЛЮДИНА

Тіло (організм)

Душа (психіка)

Мисляче тіло