Глава 22

ПРОФЕСІЙНІ, ВІКОВІ, СТАТЕВІ ТА

ПАТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ЕМОЦІЙНО-ПОЧУТТЄВОЇ СФЕРИ

ОСОБИСТОСТІ ЛЮДИНИ

22.1.Особливості емоційної сфери у представників деяких професій

Особливості емоційної сфери педагогів. Як зазначає М.І. Педаяс (1979), емоційність учителя є найважливішим чинником впливу й взаємодії в навчально-виховній роботі; від неї залежить успіх емоційного впливу, вона мобілізує учнів, спонукує їх до дій, активізує їхню інтелектуальну активність.

У перші роки роботи в школі схильність до переживання радості в молодих учителів зменшується, а до переживання суму, гніву й страху збільшується. Потім у міру збільшення стажу й придбання досвіду картина міняється: схильність до переживання радості зростає, а до переживання негативних емоцій зменшується. Зростає й оптимізм учителів. Важливо й те, що зі збільшенням стажу знижується гнівливість учителів.

Найвища емоційність виявлена у вчителів учбових класів, що можна пов’язати із особливістю контингенту учнів.

Виявлено емоційні розходження між учителями-предметниками. У вчителів фізкультури, трудового навчання й співу загальна емоційність виражена більше, ніж у вчителів, що викладають гуманітарні й природничі науки.

Серед багатьох професійно важливих для вчителя якостей емпатійність на першому місці. У молодих вчителів зі стажем до п’яти років значимість цієї емоційної характеристики вчителя зростає ще більше. Лише в досвідчених учителів зі стажем шість років і більше емпатія посідає друге місце, уступаючи за значимістю професійним знанням та інтелекту.

Загальна експресивність поведінки зі збільшенням стажу практично не змінюється, хоча зниження за окремими каналами експресії є. У вчителів з більшим стажем (понад 20 років) більший темп мовлення, її образність й інтонаційна виразність, ніж у вчителів з малим стажем (до п’яти років).

Найвища експресивність властива вчителям із середнім рівнем професійної майстерності. Учителям з високим рівнем педагогічної майстерності властивий середній ступінь виразності експресивності, Водночас, як у вчителів з низьким рівнем майстерності спостерігається слабка виразність експресії при великій кількості зайвих рухів.

У вчителів початкової школи загальна експресивність вища, ніж у вчителів, що викладають у середніх і старших класах, що свідчить про їхню більшу відкритість і безпосередність у вираженні своїх почуттів у спілкуванні з молодшими школярами.

За даними З.П. Іванової (2000), рівень емпатійності у вчителів – практичних психологів до батьків, старих і тварин вищий, ніж в учителів-предметників, стосовно дітей і літературних героїв – однаковий, а стосовно незнайомих людей – нижче (мал. 15.1).

Важливою професійною якістю педагога є проникливість. Ця якість пов’язана з емоційною сферою людини.

Успішність взаємодії вчителів з учнями залежить не лише від емпатійності перших, але й від соціального статусу й особливостей особистості других. Серед трьох типів педагогів, виділених Р. Бушем (1973), є вчителі, орієнтовані на особистість учнів. Їхньою особливістю є висока емпатійність, комунікабельність.

Особливості емоційної сфери музикантів й артистів. Сфера мистецтва дотепер не привернула до себе належної уваги психологів. Тому емоційні особливості музикантів, артистів, художників вивчені дуже слабо.

Важливою умовою успішності музично-виконавської діяльності на естраді є емоційна стійкість. Так, у лауреатів виявлений мінімальний рівень передконцертної тривоги. У той же час у новачків передконцерна тривога висока. Експресія музиканта-виконавця (емоційний або інтелектуальний компонент) впливає на адекватність розпізнавання слухачами емоційного змісту музики.

Виконавцям у порівнянні з педагогами в більшому ступені властиві переживання радості, Водночас, як прояв негативних емоцій й інтенсивність емоційного реагування в процесі соціальної взаємодії в них виражені досить слабко.

Особливе значення мають емоції в акторів драматичних театрів. Вони повинні зображувати емоційні переживання своїх героїв, а це вимагає від них власного глибокого сценічного переживання, що, за даними О.П. Єршової (1968), залежить від емоційної збудливості й реактивності, а також від багатої чуттєво-конкретної уяви.

В акторів порівняно з людьми технічних професій виявили підвищену особистісну тривожність й емоційну нестійкість (нейротизм). Емпатійність теж більше виражена в акторів, але істотні розходження виявлені тільки між групами чоловіків. Між акторами – чоловіками й жінками розходжень за емпатією немає, а тривожність у жінок вища.

Особливості емоційної сфери медичних працівників. Медицина є тією сферою діяльності людини, де переважають негативні емоційні стани. Хворі чекають від медичного персоналу співчуття, дбайливості, що вимагає прояву емпатійності. Тому вважається, що в медицину, як і в інші соціономічні професії, повинні йти люди з високим рівнем емпатії

Медичні працівники, постійно бачать людей, що зіштовхуються зі стражданням, тому змушені споруджувати своєрідний бар’єр психологічного захисту від хворого, ставати менш емпатичними, інакше їм грозять емоційні перегоряння й навіть невротичні зриви (Харді, 1988).