
- •Глава 10
- •Глава 11
- •11.1. Загальна характеристика інтраіндивідуальної підструктури особистості
- •11.2. Поняття про відчуття
- •11.3. Фізіологічне підґрунтя відчуттів
- •11.4. Класифікація та різновиди відчуттів
- •11.5. Загальні властивості відчуттів
- •Глава 12
- •12.1. Поняття про сприйняття
- •12.2. Фізіологічне підґрунтя сприйняття
- •12.3. Властивості та види сприйняття
- •Глава 13
- •13.1. Поняття про пам’ятьта її теоріїї
- •13.2. Фізіологічне підґрунтя пам’яті
- •13.3. Процеси пам’яті
- •13.5. Різновиди пам’яті
- •13.6. Індивідуальні особливості пам’яті
- •13.7. Шляхи розвитку пам’яті
- •Глава 14
- •14.1. Поняття про мислення
- •14.2. Теорії мислення
- •14.3. Розумові дії та операції мислення
- •14.4. Форми мислення та його різновиди
- •14.5. Процес мислення і розуміння
- •14.6. Мислення та інтелект
- •14.7. Індивідуальні особливості мислення Кожна людина мислить неповторно. Алгоритм її мислення індивідуальний. Тому говорять про індивідуальні особливості мислення, а саме:
- •Глава 15
- •15.1. Поняття про уяву
- •Відмінність рис асоціативної та бісоціативної дії
- •15.2. Види уяви
- •15.3. Процес уявлення
- •Глава 16
- •16.1. Поняття про увагу
- •16.2. Фізіологічне підґрунтя уваги
- •16.3. Теорії уваги
- •16.4. Основні властивості та види уваги
- •Глава 17
- •17.1. Розуміння емоцій та почуттів.
- •17.2. Класифікація емоцій та почуттів
- •Класифікація емоцій людини залежно від характеру дії
- •17.3. Експресивний компонент емоційного реагування
- •17.4. Характеристика різних видів емоційного реагування
- •Мал. 17.1. Властивості емоцій
- •17.5. Теорії емоцій
- •Співвідношення між адреналіном і норадреналіном при різних негативних емоціях
- •17.6. Роль і функції емоцій у керуванні поведінкою та діяльністю
- •17.7. Прикладна роль емоцій
Глава 12
СПРИЙНЯТТЯ
12.1. Поняття про сприйняття
Відчуття відображають певну сукупність різноманітних (окремих) властивостей та якостей предметів і явищ. За допомогою відчуттів ми виокремлюємо одиничні властивості предметів та явищ дійсності, а сприйняття дає нам цілісний образ предмета або явища. Власне сприйняття відбувається на основі цих чуттєвих даних відчуттів. Під час сприйняття всі відчуття синтезуються, створюючи цілісні образи предметів та явищ. Але сприйняття разом з тим не зводиться до простої суми відчуттів. Воно завжди є більш-менш складним цілим, якісно відмінним від тих елементарних відчуттів, які входять до його складу. В кожне сприйняття входить і відтворений минулий досвід, і осмислення сприйнятого, і – у відомому сенсі – також почуття та емоції з цього приводу. Відображаючи об’єктивну дійсність, сприйняття робить це не пасивно, не мертвенно-дзеркально, тому що в ньому водночас заломлюється все психічне життя конкретної особи, яка сприймає.
Сприйняття виступає як цілісне відображення предметів та явищ при їхньому безпосередньому впливі на органи почуттів. У подальшому цими образами оперують увага, пам’ять, мислення, емоції, почуття.
Разом відчуття і сприйняття, які тісно пов’язані між собою, є чуттєвим відображенням об’єктивної реальності, існуючої незалежно від свідомості, на основі впливу її на органи чуттів. Власне в цьому їх єдність. Але сприйняття – це усвідомлення чуттєво даного предмету або явища. У сприйманні нам даний світ людей, речей, явищ, наповнених для нас певним значенням і включених у багатоманітність відношень, цими відношеннями створюються осмислені ситуації, свідками і учасниками яких ми є. Оскільки відчуття – відображення окремої чуттєвої якості або недиференційовані та незапредметнені враження від навколишнього світу. В цьому відношенні відчуття і сприйняття розрізняються як дві різні форми або два різноманітних ставлення свідомості до предметної дійсності. Відчуття і сприйняття, Отже, єдині й різноманітні.
Сприйняття – це відображення у психіці людини предметів і явищ оточуючого середовища в цілому при безпосередній їх дії на органи чуття.
Як і відчуття, сприйняття виникають тільки при безпосередній дії об’єктів на аналізатори. Перехід від відчуттів до сприймань – це перехід до складнішого й повнішого їх відображення. Сприйняття не зводиться до суми окремих відчуттів, хоча й передбачає їх наявність у відображенні дійсності. Сприйняття залежить від певних відношень, що існують між відчуттями, взаємозв’язок яких, у свою чергу, залежить від зв’язків і відношень між якостями, властивостями, різними частинами, що входять у предмети та явища.
Але, крім відчуттів, сприйняття включає досвід людини у вигляді уявлень та знань. Будь-яке сприйняття є залежним від попереднього досвіду людини.
12.2. Фізіологічне підґрунтя сприйняття
Фізіологічною основою сприйняття є складна аналітично-синтетична діяльність усієї кори головного мозку.
У процесі сприйняття аналіз набуває більш диференційованого характеру. Виділені шляхом аналізу елементи об’єктів об’єднуються в складні їх комплекси. Об’єднання це зумовлюється об’єктивними просторовими, часовими та іншими зв’язками самих явищ.
Важливу функцію в процесі сприйняття виконує друга сигнальна система, яка визначає зміст людського сприйняття. Вона робить предмет, який сприймається, словесним сигналом; визначає розуміння першосигнальних подразників, надає сприйманню людини довільного характеру, пов’язує сприйняття з активністю особистості. Друга сигнальна система сприяє усвідомленню та осмисленню предметів, які відображаються. Вона регулює процес формування людського сприйняття.
У сприйманні відображаються предмети дійсності в сукупності різноманітних властивостей, якостей та ознак. Взаємодія системи аналізаторів може виникнути внаслідок взаємодії комплексу подразників різних аналізаторів: зорових, слухових, моторних, дотикових тощо.