17.7. Прикладна роль емоцій

Комунікативна роль емоцій. Емоції за рахунок свого експресивного компонента (головним чином – експресії обличчя) беруть участь у встановленні контакту з іншими людьми в процесі спілкування з ними, у впливі на них. Важливість цієї ролі емоцій видна з того, що на Заході багато керівників приймають на роботу співробітників за коефіцієнтом інтелекту, а підвищують у посаді – згідно емоційного коефіцієнту, яка характеризує здатність людини до емоційного спілкування.

Роль емоційного реагування в процесі спілкування різноманітна. Це й створення першого враження про людину, яке часто виявляється вірним саме через наявність у ньому «емоційних вкраплень». Це й надання певного впливу на того, хто є суб’єктом сприйняття емоцій, що пов’язане із сигнальною функцією емоцій. Роль цієї функції емоцій чітко видна батькам, діти яких страждають хворобою Дауна. Батьків гнітить та обставина, що діти не можуть повідомляти їм про свої переживання за допомогою міміки й інших способів емоційної комунікацій.

Регулююча функція емоцій у процесі спілкування складається в координації черговості висловлень. Часто при цьому спостерігається сполученний прояв різних функцій емоцій. Наприклад, сигнальна функція емоцій часто сполучається з її захисною функцією: загрозливий вигляд у хвилину небезпеки сприяє залякуванню іншої людини або тварини.

Емоція, як правило, має зовнішнє вираження (експресію), за допомогою якої людина або тварина повідомляє іншому про свій стан, що їм подобається, а що ні й тощо. Це допомагає взаєморозумінню при спілкуванні, попередженню агресії з боку іншої людини або тварини, розпізнаванню потреб і станів, наявних у цей момент в іншого суб’єкта.

Роль гендерних емоційних установок у процесі спілкування дітей. Відомо, що вже в дітей дошкільного віку є статева емоційна диференціація. Як відзначає В.Е. Каган (2000), діти обох статей 4-6 років вважають, що дівчатка кращі за хлопчиків, з тією різницею, що в хлопчиків емоційна установка «хлопчики гірші за дівчаток і я поганий», а в дівчаток – «дівчата кращі за хлопчиків і я гарна». У дітей шкільного віку ця тенденція залишається.

О.П. Санніковою (1984) показано, що широке або вузьке коло спілкування, обиране людиною, залежить від домінуючих емоцій, які вона переживає. Широке коло спілкування характерне для осіб, схильних до негативних переживань.

Використання емоцій як засобу маніпулювання іншими людьми. У рамках комунікативної ролі емоції можуть використатися для маніпулювання іншими людьми. Часто ми свідомо або за звичкою демонструємо ті або інші емоційні прояви не тому, що вони виникли в нас природно, а тому, що вони бажаним чином впливають на інших людей.

Про цю функцію емоцій знає вже маля, який використовує її для досягнення своїх цілей: адже плач, лемент, страждальницька міміка дитини викликає в батьків і дорослих співчуття. Отже, емоцій допомагають людині домагатися задоволення своїх потреб через зміни в потрібну сторону поводження інших людей.

Як засоби маніпулювання використаються посмішка, сміх, погроза, лемент, плач, показна байдужість, показне страждання тощо.

При маніпулюванні відтворюється «емоційна заготовка» - енграма. Пам’ять запам’ятовує ситуації, при яких «емоційна заготовка» дає потрібний ефект, і надалі людина використає їх в аналогічних ситуаціях. Енграми становлять маніпулятивний досвід людини. Вони бувають позитивної й негативної властивості, якщо їх розглядати з погляду впливу на інших людей. Перші покликані викликати до себе позитивне ставлення (довіра, визнання, любов). У цьому випадку в хід ідуть такі мімічні засоби, як посмішка, сміх, голосові інтонації ліричного й миролюбного спектра, жести, що символізують вітання, прийняття партнера, радість від спілкування з ним, руху голови, що виражають згоду, рухи тулуба, що свідчать про довіру до партнера тощо. Інші наповнені символікою агресії, ворожнечі, гніву, відчуження, дистанціювання, погрози, невдоволення. Наприклад, батько робить грізне вираження обличчя, підвищує голос й уживає лайок на адресу дитини. Але це не означає, що він у цей момент ненавидить дитину, він лише домагається від неї бажаної поведінки.

«Маніпулятор» може випробовувати багато почуттів цілком щиро, але він неодмінно спробує використати їх «на щось корисне». Тобто, як пише Шостром, як навантаження до щирих сліз дається якась маніпулятивна ціль.

Роль емоцій у пізнавальних процесах і творчості. Наявність емоційних явищ у процесі пізнання відзначалося ще давньогрецькими філософами (Платон, Аристотель). Однак початок обговоренню питання про ролі емоцій у когнітивному процесі поклали П. Жані й Т. Рібо. На думку П. Жані, емоції, будучи «вторинними діями», реакцією суб’єкта на свою власну дію, регулюють «первинні дії», у тому числі й інтелектуальні. Т. Рібо, навпаки, вважав, що в інтелектуальному мисленні не повинно бути ніякої «емоційної домішки», тому що саме афективна природа людини і є найчастіше причиною нелогічності. Він розділяв інтелектуальне мислення й емоційне.

Роль емоцій в інтелектуальному творчому процесі різноманітна. Це й муки творчості, і радість відкриття. «Гаряче бажання знання, – писав К. Бернар, – є єдиний двигун, що залучає й підтримує дослідника в його зусиллях, і це знання, так сказати, що постійно вислизає з його рук, становить його єдине щастя й мучення.

Хто не знав мук невідомого, той не зрозуміє насолод відкриття, які, звичайно, сильніше за всі, які людина може почувати».

Особлива роль належить емоціям у різних видах мистецтва. К.С. Станіславський (1953) говорив, що із всіх трьох психічних сфер людини – розуму, волі й почуттів – останнє виявляється самою «важковиховуваною дитиною». Розширення і розвиток розуму значно легше піддається волі актора, ніж розвиток і розширення емоційної сфери. Почуття, відзначав Станіславський, можна культивувати, підкоряти волі, розумно використати, але воно дуже туго росте. Альтернатива «є чи ні» найбільше ставиться до нього. Тому воно для актора дорожче всього. Учні з рухливими емоціями, здатністю глибоко пережирати – це золотий фонд театральної школи. Їхній розвиток іде швидко.

Важливі переживання емоцій і для художника в процесі образотворчого акту.

Роль емоцій у педагогічному процесі. Загальновідоме положення, що процес навчання й виховання протікає успішніше, якщо педагог робить його емоційним. Ще Я.А. Коменский, великий чеський педагог, писав у другій половині XVII століття у своєї «Пампедії»: «Проблема XVI. Досягти, щоб люди вчилися всьому із задоволенням. Дай людині зрозуміти, 1) що вона за своєю природою хоче того, прагнення до чого ти їй навіюєш, – і їй відразу захочеться цього; 2) що вона від природи може мати те, чого бажає, – і вона відразу зрадіє цій своїй здатності; 3) що вона знає те, що вважає себе не знаючою, – і вона відразу зрадіє своєму незнанню».

Механізм, задіяний у здійсненні емоціями підкріплювальної функції, у сучасній психології називається мотиваційним обумовлюванням.

Оскільки емоційно-мотиваційне обумовлення найчастіше педагогам здійснювати не вдається, вони змушені своїми впливом не лише передавати дітям той або інший зміст, але й одночасно намагаються викликати в дітей шляхом створення образів, емоційний відгук (цей спосіб мотивування Вілюнас називає мотиваційним опосередкуванням). Емоційний відгук виникає в тому випадку, коли словесний мотиваційний вплив зачіпає якісь струни в душі дитини, його цінності. Правда, у дітей це зробити набагато складніше, ніж у дорослих. Як пише Вілюнас, емоція через відсутність безпосередніх емоціогенних впливів перестає бути неминучою й виникає залежно від мистецтва вихователя, готовності вихованця вслухуватися в його слова (дитина, що потай очікує закінчення обридлих їй повчань, навряд чи буде відчувати ті емоції, які дорослий хоче в неї викликати) та інших умов.

Оздоровча роль емоцій. Емоції беруть участь у підтримці гомеостазу, тобто сталості внутрішнього середовища організму, попереджаючи людину й тварин не тільки від виникнення багатьох захворювань, але й від загибелі. Однак це скоріше відноситься до емоційного тону відчуттів, ніж до емоцій. Останні ж можуть робити на здоров’я людини як доброчинне, так і руйнівний вплив. Все залежить від знака й інтенсивності емоції.

Контрольні питання:

1. Яким чином відбувається відображення дійсності емоціями і почуттями? Чим воно відрізняється від відображень у пізнанні ?

2. У чому полягає відмінність між емоціями і почуттями ?

3. Яка класифікація емоцій і почуттів.

4. Що становлять собою емоції?

5. Охарактеризуйте фрустраційні емоції: образу, розчарування, досаду, гнів, ярість, печаль, сум, тугу, горе.

6. Охарактеризуйте комунікативні емоції: веселість, ніяковість, смута, сором, вину як відображення совісті, презирство.

7. Яка роль емоцій у поведінці людини ?

8. Що є центральним компонентом, на основі якого виникають і виявляються емоції та почуття?

9. Що становлять собою емоційні ситуації?

10. Якими є філогенетичні аспекти емоційного реагування?

11. Розкрийте фізіологічні механізми емоційних реакцій.

12. Які види емоційного реагування Ви знаєте?

13. Емоційний тон як реакція на відчуття і враження.

14. Емоції як реакція на ситуацію.

15. Розкрийте прикладну роль емоцій.

16. У чому полягає феномен «емоційного згорання»?

17. У чому єдність і відмінність емоцій та почуттів?

18. Які думки висловлюють учені на співвідношення емоцій та почуттів?

19. Що вчені розуміють під емоціями?

20. Що вчені розуміють під почуттями?

21. Яким чином вчені поділяють емоції та почуття?

22. Яким є фізіологічний компонент емоційного реагування?

23. Розкрийте мімічні засоби експресії емоційного реагування?

24. У чому виявляються психомоторні засоби експресії?

25. У чому виявляються звукові й мовні засоби експресії?

26. Що становлять собою стереотипи експресії?

27. У чому виявляється емоційне реагування як емоційний стан?

28. У чому виявляється емоційний тон відчуттів?

29. Які функції виконує емоційний тон відчуттів?

30. Які механізми виникнення емоційного тону відчуттів?

31. У чому виявляється емоційний тон вражень?

32. Розкрийте емоції як реакцію на ситуацію та подію.

33. Які форми прояву емоцій?

34. Що таке афект?

35. Які властивості емоцій?

36. Що таке настрій? Яким чином він виявляється?

37. Які компоненти входять до настрою?

38. Які види настоїв Ви знаєте?

39. Яка відмінність між настрієм та настроєм?

40. Розкрийте різні теорії емоцій?

41. Які фізіологічні механізми емоційних реакцій?

42. як пов’язані між собою емоції та вища нервова діяльність людини?

43.Які функції виконують емоції у керуванні людиною поведінкою і діяльністю?

44. Яка роль емоцій в ухваленні рішень?

45. У чому виявляється комунікативна роль емоцій?

46. Яка роль тендерних емоційних установок у процесі спілкування дітей?

47. Як використовуються емоції для маніпулювання іншими людьми?

48. Яка роль емоцій у пізнавальних процесах і творчості?

49. Яка роль емоцій у педагогічному процесі?

50. Чи впливають емоції на здоров’я людини?

Література:

1. Бреслав Г.М. Эмоциональные процессы – Рига, 1984.

2. Василюк Ф.Е. Психология переживания. – М.: Изд – во МГУ, 1984.

3. Вилюнас В.К. Основные проблемы психологической теории эмоций // Психология эмоций: Тексты. – М., 1984. – С. 3 - 28.

4. Выготский Л.С. Учение об эмоциях // Собр. соч. Т. 4. – М., 1984. – С. 90 - 318.

5. Дерябин В.С. Чувства, влечения, эмоции. – Л., 1974.

6. Джемс У. Психология: Пер. с анг. – М.: Педагогика, 1991.

7. Додонов Б.И. В мире эмоций. – Киев: Политиздат, 1987.

8. Додонов Б.И. Классификация эмоций при исследовании эмоциональной направленности личности // Вопросы психологии. – 1975. – № 6.

9. Додонов Б.И. Эмоция как ценность. – М., 1978.

10. Зарудная А.А. Эмоции и чувства // Психология: учебник. – Минск, 1970.

11. Изард К. Психология эмоций. – СПб.: Питер, 2000.

12. Изард К. Эмоции человека. – м., 1980.

13. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб.: Питер, 2002.

14. Кахиани С.Н., Кахиани З.Н., Асатиани Д.З. Экспрессивность лица человека. – Тбилиси, 1978.

15. Ланге К.Г. Аффекты. – СПб., 1890.

16. Ланге К.Г. Эмоции. Психологический этюд. – М., 1896.

17. Линдслей Д.Б. Эмоции // Экспериментальная психология / Под ред. С.С. Стивенса. – М., 1960. – С. 629 - 684.

18. Лук А.Н. О. Эмоции и личность. – М., 1966.

19. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций: Пер. с пол. – М.: Прогресс, 1979.

20. Русалова М.Н. Экспериментальное исследование эмоциональных реакций человека. – М., 1979.

21. Фресс П. Эмоции // Экспериментальная психология. – Вып. V. – М.: прогресс, 1975. – С. 111 – 195.

22. Шингаров Г.Х. Эмоции и чувства как формы отражения действительности. – М., 1971.

421