17.4. Характеристика різних видів емоційного реагування

Емоційний тон відчуттів. Емоційний тон відчуттів є філогенетично найбільш древньою емоційною реакцією. Він пов’язаний з переживанням задоволення або незадоволення в процесі відчуття. Тому М.М. Ланге відносив їх до елементарних фізичних почуттів. Він писав, що «...почуття задоволення й страждання є показником лише наявної в цей момент відповідності між враженням і вимогою організму. Воно є свідок, а не пророк». Отже, це контактний вид емоційного реагування. Саме це відрізняє, на його думку, емоційний тон відчуттів від інших емоційних реакцій. При відразі, стражданні, задоволенні взаємодія завжди має місце.

Для емоційного тону відчуттів характерне реагування на окремі властивості об’єктів або явищ: приємний або неприємний запах хімічних речовин або смак продуктів; приємний або неприємний звук, що дратує або радує око поєднання квітів і т. ін.

Функції емоційного тону відчуттів. Перша функція емоційного тону відчуттів, на яку в основному вказують багато авторів - орієнтовна, котра полягає в повідомленні організму, небезпечний чи ні той або інший вплив, чи бажаний він або його треба позбутися.

Другою функцією емоційного тону відчуттів є забезпечення зворотного зв’язку, завдання якого – повідомляти людині й тваринам, що біологічна потреба, що була, задоволена (і тоді виникає позитивний емоційний тон – задоволення) або не задоволена (і тоді виникає негативний емоційний тон – невдоволення).

Третя функція емоційного тону відчуттів пов’язана з необхідністю проявляти певні види поведінки доти, поки не буде досягнутий потрібний організму результат.

Те ж саме відбувається й при гальмуванні певної поведінки, якщо організму вона небажана й шкідлива в цей момент; тоді виникає відчуття відрази до об’єкта, що раніше викликав задоволення. Наприклад, у випадку розладу діяльності шлунково-кишкового тракту потрібно на час припинити вживання їжі. Для цього патологічні процеси у внутрішніх органах збуджують нервові структури «центра відрази». Тепер будь-яке роздратування, адресоване до харчового центра, від безпосереднього контакту з їжею до її вигляду, запаху лише підсилює відразу й тим самим запобігає потраплянню їжі в шлунково-кишковий тракт, сприяючи плину відбудовних процесів. У цьому випадку тварина або людина теж змушена поводитися певним чином доти, поки відраза до їжі не зникне й організмом не буде досягнутий потрібний йому результат.

Механізми виникнення емоційного тону відчуттів. Як зазначає В.К. Вілюнас (1979), «…є підстави стверджувати, що до відповідної реакції спонукає суб’єкта не вплив який викликає біль, а сама біль, не харчове підкріплення, а позитивне емоційне його сприйняття, тобто не сам подразник, а той емоційний стан, який він викликає». Цей емоційний стан, який виникає за механізмом безумовного рефлексу, і є емоційним тоном відчуттів.

У тварин і людини в головному мозку є «центри задоволення» й «центри незадоволення» (особливо багато тих й інших у підбугорній (гіпоталамічній) області, у мигдалеподібному ядрі, зоні перегородки), порушення яких і дає відповідні переживання.

Поява задоволення-невдоволення визначається не лише якістю подразника, але і його силою. Відомо, що подразник, який викликав приємне відчуття, при його великій силі стає неприємним і навіть викликає біль. Отже, природа повинна була передбачити й інший параметр подразників - не тільки їхню якість, але й оптимальну зону їхньої інтенсивності. Дуже інтенсивне задоволення називається екстазом, а дуже сильне невдоволення – стражданням.

Отже, прив’язка задоволення – невдоволення до корисності або шкідливості подразника для організму повинна враховувати не тільки якість подразника, але і його інтенсивність. Крім того, невдоволення виникає й при відсутності подразника.

Емоційний тон вражень. Емоційний тон задоволення або невдоволення, насолоди або відрази може супроводжувати не тільки відчуття, але й враженням людини від процесу сприйняття, уявлення, інтелектуальної діяльності, спілкування, емоцій. Тому Е. Ільїн виділяє ще один вид емоційного тону – емоційний тон вражень. Якщо емоційний тон відчуттів - це фізичне задоволення-незадоволення, то емоційний тон вражень – естетичне задоволення-незадоволення .

Емоційний тон вражень входить складовою частиною в емоції. Саме ця обставина й дає підставу ділити емоції на позитивні (пов’язані із задоволенням) і негативні (пов’язані з невдоволенням), тобто мітити їх знаком. Тому можна сказати, що емоційний тон вражень - це знак емоції.

Емоційний тон вражень має властивість узагальненості. Він, на відміну від емоційного тону відчуттів, може бути безконтактним, тобто не пов’язаним із прямим впливом фізичного або хімічного подразника, а бути наслідком подання (спогадів про приємно проведену відпустку, про перемогу улюбленої команди, про свій вдалий виступ і т. ін. ).

Емоційний тон вражень може супроводжуватися емоційним тоном відчуттів а, отже, фізіологічними змінами в організмі людини (відображаються інтероцептивні та пропріорецептивні відчуття).

Отже, можна відзначити наступне, емоційний тон відчуттів - це нижчий рівень вродженого (безумовно-рефлекторного) емоційного реагування, який виконує функцію біологічної оцінки, котрий впливає на організм людини і тваринних подразників через виникнення задоволення або невдоволення. Емоційний тон відчуттів є наслідком уже фізіологічного процесу (відчуття) який виник. Тому для виникнення емоційного тону відчуттів необхідний фізичний контакт з подразником.

Емоційний тон вражень є наступним кроком у розвитку емоційного реагування. Він пов’язаний із соціалізацією людини в процесі її онтогенетичного розвитку й, отже, з механізмом обумовлення, не вимагає для свого виникнення безпосереднього фізичного контакту з подразником, але зберігає ті ж функції, що й емоційний тон відчуттів.

Емоція як реакція на ситуацію й подію. П.К. Анохін визначає емоції як «фізіологічні стани організму, які мають яскраво виражене суб’єктивне забарвлення й види, що охоплюють всі, відчуття і переживання людини - від глибоких, котрі травмують страждань, до високих форм радості й соціального життєвідчування» (1964).

Складність розуміння емоцій полягає й у тому, що, даючи їм визначення, автори відносять їх то до будь-якого класу емоційних реакцій (емоційному тону, настрою, афекту), то тільки до одного, названого ними власне емоціями й відокремлюваного від інших класів емоційних явищ. Я. Рейковський, наприклад, всі емоційні явища підрозділяє на емоції, хвилювання, афект і почуття; О.М. Леонтьєв (1971) - на афекти й пристрасті, власне емоції й почуття і тощо. Про власне емоції говорять як про складні емоції - позитивні (радість, піднесеність та ін.) і негативні (гнів, горе, страх та ін.), протиставляючи їх простим емоціям - емоційному тону відчуттів.

Форма прояву емоцій. Емоції можуть проявлятися активно й пасивно. Страх проявляється активно (втікання) і пасивно (завмирають від страху), радість може бути бурхлива і тиха, розсердившись, людина може гарячитися, а може лише насупитися, у гніві людина може буйствувати, або ж у неї може все кипіти в грудях тощо.

Афект. На початку XX століття серед різних «почуттів» у самостійну групу стали виділятися афекти.

Будь-яка емоція може досягти рівня афекту, якщо вона викликається сильним або особливо значимим для людини стимулом.

Афект як різновид емоції характеризується:

1) швидким виникненням;

2) дуже великою інтенсивністю переживання;

3) короткочасністю;

4) бурхливим вираженням (експресією);

5) беззвітністю, тобто зниженням свідомого контролю за своїми діями; у стані афекту людина не здатна тримати себе в руках. При афекті мало продумуються наслідки чиненого, внаслідок чого поведінка людини стає імпульсивною. Про таку людину говорять, що вона перебуває в нестямі;

6) дифузністю; сильні афекти захоплюють всю особистість, що супроводжується зниженням здатності до перемикання уваги, звуженням поля сприйняття, контроль уваги фокусується в основному на об’єкті, який викликав афект («гнів застеляє очі», «лють засліплює»).

Афективні прояви позитивних емоцій - це піднесення, наснага, ентузіазм, приступ невтримних веселощів, сміху, а афективні прояви негативних емоцій - це лють, гнів, жах, розпач, що супроводжуються нерідко ступором (застиганням у нерухомій позі). Після афекту часто наступає занепад сил, байдужість до навколишнього або каяття у вчиненому, тобто так званий афективний шок.

Частий прояв афекту в нормальній обстановці свідчить або про невихованість людини (людина дозволяє собі прийти в афективний стан), або про наявне в неї нервово-психічне захворювання.

Властивості емоцій

Емоціям (втім, як й емоційному тону) притаманний ряд властивостей (мал. 17.1.).