
- •Глава 10
- •Глава 11
- •11.1. Загальна характеристика інтраіндивідуальної підструктури особистості
- •11.2. Поняття про відчуття
- •11.3. Фізіологічне підґрунтя відчуттів
- •11.4. Класифікація та різновиди відчуттів
- •11.5. Загальні властивості відчуттів
- •Глава 12
- •12.1. Поняття про сприйняття
- •12.2. Фізіологічне підґрунтя сприйняття
- •12.3. Властивості та види сприйняття
- •Глава 13
- •13.1. Поняття про пам’ятьта її теоріїї
- •13.2. Фізіологічне підґрунтя пам’яті
- •13.3. Процеси пам’яті
- •13.5. Різновиди пам’яті
- •13.6. Індивідуальні особливості пам’яті
- •13.7. Шляхи розвитку пам’яті
- •Глава 14
- •14.1. Поняття про мислення
- •14.2. Теорії мислення
- •14.3. Розумові дії та операції мислення
- •14.4. Форми мислення та його різновиди
- •14.5. Процес мислення і розуміння
- •14.6. Мислення та інтелект
- •14.7. Індивідуальні особливості мислення Кожна людина мислить неповторно. Алгоритм її мислення індивідуальний. Тому говорять про індивідуальні особливості мислення, а саме:
- •Глава 15
- •15.1. Поняття про уяву
- •Відмінність рис асоціативної та бісоціативної дії
- •15.2. Види уяви
- •15.3. Процес уявлення
- •Глава 16
- •16.1. Поняття про увагу
- •16.2. Фізіологічне підґрунтя уваги
- •16.3. Теорії уваги
- •16.4. Основні властивості та види уваги
- •Глава 17
- •17.1. Розуміння емоцій та почуттів.
- •17.2. Класифікація емоцій та почуттів
- •Класифікація емоцій людини залежно від характеру дії
- •17.3. Експресивний компонент емоційного реагування
- •17.4. Характеристика різних видів емоційного реагування
- •Мал. 17.1. Властивості емоцій
- •17.5. Теорії емоцій
- •Співвідношення між адреналіном і норадреналіном при різних негативних емоціях
- •17.6. Роль і функції емоцій у керуванні поведінкою та діяльністю
- •17.7. Прикладна роль емоцій
Глава 16
УВАГА
16.1. Поняття про увагу
Особистість, перебуваючи в бадьорому стані, зосереджує свою свідомість на тому, що сприймає, запам’ятовує, переживає, тобто вона буває до чогось уважною. Вчасне найважливішою особливістю протікання усіх пізнавальних процесів є їхній вибірковий і направлений характер. у процесі життєдіяльності із безлічі об’єктів людина завжди вибирає щось одне, те, про що думає, що уявляє. Цю особливість свідомості пов’язують з такою його властивістю, як увага. При цьому свого особливого змісту як пізнавальний процес увага не має, вона є динамічною стороною усіх пізнавальних процесів.
Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється в спрямованості і зосередженості свідомості на певних предметах та явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.
Власне спрямованість і зосередженість свідомості забезпечують підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда.
Спрямованість виявляється у довільному або мимовільному виборі об’єктів, який відповідає потребам суб’єкту, меті і завданням його діяльності. Концентрованість виявляється в одночасному відволіканні від всього стороннього, у тимчасовому ігноруванні усіх інших об’єктів. При цьому відображення стає більш ясним і чітким, думки та інформація утримуються у свідомості доти, доки діяльність не буде завершена, доки не буде досягнута її мета. Отже, забезпечуються контроль і регулювання діяльності.
У своїх вищих формах увага пов’язана з регулюванням протікання психічних процесів і свідомої поведінки людини.
В залежності від об’єкту зосередження увага може виявлятися у сенсорних, мнемічних, розумових і рухових процесах. На цій основі виділяють такі форми прояву уваги: сенсорна (перцептивна), інтелектуальна, моторна (рухова).
Найбільш вивченою у нинішній час є сенсорна увага (зорова, слухова). Більшість даних, які характеризують увагу, отримані, фактично, при її дослідженнях. Сприяючи підвищенню ефективності сприйняття, пам’яті, мислення, увага виявляється ніби всередині самих пізнавальних процесів. Саме з нею пов’язані повнота і точність сприйняття. Ослаблення уваги може призвести до значних порушень перцептивних процесів і викривлення образу, який формується.
Увага потрібна в усіх різновидах сенсорної, інтелектуальної та рухової діяльності. Побутує порівняння уваги з термометром, який дає змогу робити висновки про переваги методів навчання та правильність його організації.
Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого.
Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називають уважністю. Вона являє собою характерологічну властивість особистості, завдяки якій людина володіє своєю увагою, а тому своєчасно й активно зосереджується, скеровує увагу.
Недостатній розвиток уважності виявляється в розосередженості та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати й підтримувати свою увагу в процесі діяльності внутрішніми засобами.