8.14. Концепція психоенергетичної цілісності особистості м.Й. Варія
Під час свого становлення як особистості індивід є об’єктом соціального впливу і суб’єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення об’єктивної дійсності й самого себе. У процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської діяльності та спілкування, мовою, в неї формуються вищі психічні функції, свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб’єктом активного цілеспрямованого пізнання й перетворення навколишнього соціального та природного середовища. У неї з’являється здатність до самовдосконалення, самотворення власної особистості в процесі самопізнання, самовиховання та самонавчання. Вона вступає у «суб’єкт-суб’єктні» стосунки з іншими людьми.
Отже, під особистістю розуміється конкретна людина, яка належить до певного суспільства й соціальної групи; усвідомлює своє ставлення до оточуючого середовища, народу, і до самої себе; займається певною діяльністю; вирізняється своєрідними особливостями поведінки й діяльності; володіє тільки їй притаманною системою психічних і соціопсихічних властивостей та якостей.
Природа особистості, її структура та розвиток розглядаються в межах різних психологічних підходів. При визначенні психологічної структури особистості слід враховувати сутність і розвиток людської психіки, її багаторівневий і багатосистемний характер, поєднання біологічного, соціального й власне психічного, одиничного, своєрідного й загального, типового та особливого тощо.
Особистість кожної людини наділена тільки їй властивим поєднанням рис та особливостей. Саме вони створюють її індивідуальність – поєднання психологічних особливостей людини, котрі утворюють її своєрідність і неповторність, відмінність від інших людей.
Індивідуальність виявляється в рисах характеру, темпераменті, звичках, переважаючих інтересах, в якостях пізнавальних процесів, у здібностях, індивідуальному стилі діяльності. Так само як поняття індивід і особистість не тотожні, особистість та індивідуальність також не тотожні, хоча й утворюють єдність. Індивідуальність забезпечує властивий тільки конкретній особистості стиль взаємозв’язків з навколишньою дійсністю. Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних виявляється яскраво, інших – малопомітно.
Індивідуальність особистості виявляється в неповторному прояві утворень окремо його інтелектуальної, емоційної і вольової сфери чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Оригінальність інтелекту, наприклад, розкривається в здатності бачити те, чого не помічають інші, в особливостях засвоєння інформації, тобто в умінні ставити і вирішувати проблеми. Своєрідність почуттів полягає в надмірному розвитку одного з них (інтелектуального чи морального), у силі волі, надзвичайній мужності або витримці під час виконання різних завдань.
Проте цього ще недостатньо, щоб адекватно відобразити структуру особистості особистості, бо залишається не з’ясованим співвідношення біологічного й соціального в психічному розвиткові індивіда. Щодо зв’язків біологічного й психічного, то важко сформулювати універсальний принцип, який би був вірним для всіх випадків. Ці зв’язки багатопланові й багатогранні.
Ще більш різноманітне та багатопланове відношення психічного й соціального. Психічні властивості особистості відчувають на собі вплив соціальних чинників, які виступають зовнішнім психічним. Однак тріада біологічне-психічне-соціальне діє в структурі особистості та співвідноситься по-різному на різних ступенях її розвитку, у різній діяльності і в різних обставинах.
На наш погляд, психічна структура особистості складається із наступних підструктур:
біопсихічної;
ментально-психічної;
інтраіндивідуальної;
соціопсихічної;
свідомість-самосвідомість (рис. 8.2).
Відмінні ознаки особистості:
свідомість;
самосвідомість;
саморегулювання, тобто процес управління своєю поведінкою й діяльністю;
активність, що проявляється в конкретній діяльності; але діяльність може мати і антигромадський характер, тоді таку людину називають асоціальною особистістю;
особливості протікання психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява, увага);
індивідуальність;
соціальний статус, тобто положення особистості в системі міжособистісних відносин, яке визначає її права, обов’язки, привілеї. Статус особистості задається наявною системою суспільних відносин і об’єктивно визначається місцем особистості в соціальній структурі. Він є її об’єктивною характеристикою, але може усвідомлюватись адекватно чи неадекватно, активно чи пасивно, цілковито, частково або зовсім не усвідомлюватись; позиція особистості характеризує суб’єктивний – активний, діяльніший бік становища особистості у структурі суспільства. У складних за своєю природою суспільних відносинах кожна особистість може займати кілька позицій, що відрізняються одна від одної своїм значенням, визначеністю та іншими ознаками;
соціальна роль – спосіб поведінки особистості в залежності від її статусу або позиції у суспільстві, конкретному колективі чи соціальній групі. За визначенням І.С. Кона, роль особистості – це соціальна функція, нормативне схвалений спосіб поведінки, яка очікується від кожного, хто займає дану позицію. Ці очікування визначають загальні контури соціальної ролі й не залежать від свідомості та поведінки конкретного індивіда. Вони даються йому як те, що є зовнішнім, більш або менш обов’язковим;
ранг – це престиж, репутація, авторитет, популярність у групі, колективі, суспільстві.
самовизначення, тобто усвідомлення власних інтересів, свого місця в житті та суспільстві, а також своїх можливостей, потреб, цілей і цінностей тощо;
самовираження – прояв здібностей, сутнісних сил, особистісних властивостей, якостей та особливостей;
самоствердження – закріплення в свідомості оточуючих своєї значущості, вагомості; реалізація своїх цілей через подолання перепон.
Рис. 8.2. Психічна структура особистості
Контрольні питання:
1. Як розуміють особистість у психоаналізі?
2. Що становить собою особистість у біхевіоризмі?
3. Як розуміють особистість у трансперсональній психології?
4. Які погляди мають місце на особистість у когнітивній психології?
5. Що становить собою особистість у гуманістичній психології?
6. Як розглядається особистість у французькій соціологічній школі?
7. Як розглядається особистість у логотерапії В. Франкла?
8. Яке розуміння особистості в «описовій психології» В. Дільте та Е.Шпрангера?
9. Як розкриває особистість В. Джемс?
10. Як розглядає особистість Г. Том?
11. Яка типологія особистості О. Лазурського?
12. Як розглядається особистість С.Л. Рубінштейном, О.М. Леонтьєвим і Б.Г. Ананьєвим?
13. Якою є концепція особистості Г.С. Костюка?
14. Що розуміють під поняттям «людина»?
15. У чому полягає психоенергетична концепція особистості?
16. Яка психічна структура особистості в цій концепції?
Література:
Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980.
Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.
Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.
Бойко В.В., Ковалев А.Г., Парфенов. В.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. – М.: Мысль, 1983.
Вейнингер О. Пол и характер. М.: ТЕРРА, 1992.
Загальна психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / Під заг. ред. акад. С.Д. Максименка. – К.: Форум, 2000.
Загальна психологія: Навч. посіб. 3-14 / Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. та ін. – К.: А.Г.Н., 2002.
Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание, Личность. – М., Пполитиздат, 1975.
Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [У2 т.]. К.: Форум, 2002.
Обухова Л.Ф. Кончепция Жана Пиаже: за и против. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981.
Петровский В.А. Личность в психологии: парадигма субъектности. – Ростов н/Д.: Феникс, 1996.
Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты. / Пер. с англ. – СПб.: Прайм-ЕВ-РОЗНАК, 2004.
Ярошевский М.Г. Психология в XX столетии. Теоретические проблемы развития психолгической науки / 2-е изд. Москва, 1974.