8.13. Людина як багатосистемне явище

Щоб зрозуміти сутність особистості, потрібно з’ясувати співвідношення цього поняття з такими як «індивід», «людина», «індивідуальність», «об’єкт», «суб’єкт» та ін. (табл. 8.1.).

Людське дитя народжується на світ з генетично закладеними в ньому потенційними можливостями стати людиною. Немовляті притаманні анатомічні та фізіологічні властивості тіла й мозку, що належать тільки людині. Вони забезпечують у перспективі оволодіння прямоходінням, знаряддями праці та мовою, а також розвиток мислення, свідомості, самосвідомості тощо. Але система біологічних, генетичних, анатомічних, фізіологічних чинників передбачає становлення людини лише в певних соціальних, культурно-історичних умовах цивілізації. Біологічно зумовлена належність новонародженої дитини і дорослої людини саме до людського роду та її відмінність від тварин, фіксується у понятті «індивід».

Індивід  це те людське біологічне підґрунтя, яке забезпечує розвиток особистості в соціальних умовах. Факти з життя дітей, які змалку потрапили до тваринних (вовчих) зграй і яких не вдалося повернути на шлях людського розвитку, свідчать, що людиною можна стати лише в соціальному оточенні, проходячи певний послідовний шлях соціалізації індивіда, творення особистості. Людину як індивіда

Таблиця 8.1.

Людина у різних вимірах

ЛЮДИНА
Організм	Фізичне тіло	Суб’єкт	Об’єкт	Індивід	Індивідуальність	Особистість	Я	Соціальна роль	Зовнішнє психічне	Внутрішнє психічне

характеризують її вік, професія, статева належність, зовнішність, освіта, звички, захоплення.

Але, появившись на світ як індивід, людина набуває особливих соціальних якостей, вона стає особистістю. І це набуття можливе лише в соціумі. Тому можна стверджувати, що особистість – це соціальне явище, продукт розвитку суспільства, об’єкт і суб’єкт історичного процесу та суспільних відносин (взаємодії з іншими суб’єктами життєдіяльності та спілкування).

Поняття «особистість» стосується відповідних якостей індивіда, причому мається на увазі своєрідність, неповторність, унікальність індивіда, тобто індивідуальність. Однак поняття індивід, особистість та індивідуальність не є тотожними: кожне з них розкриває специфічний аспект індивідуального буття людини.

Особистість може бути зрозуміла тільки в системі стійких міжособистісних зв’язків, які опосередковані змістом, цінностями, смислом сумісної діяльності кожного з її учасників, тобто особистість виступає як реальність для інших.

Людина як соціальна та біологічна істота є носієм особистості. Поняття людини значно ширше від поняття особистості, бо включає у себе велике коло соціальних і біологічних ознак – антропологічних, етнографічних, національних, культурних тощо.

Людина як особистість добровільно приймає ту чи іншу соціальну роль, усвідомлює можливі наслідки своїх дій після її виконання й розуміє всю повноту відповідальності за їх результати.

Але процес виконання соціальної ролі, соціальний статус і ранг особистості, його позиція в житті і на службі, здатність діяти добровільно, самостійно та відповідально відображаються в тих індивідах (їх свідомості), котрі його оточують, працюють з ним.

Особистість – це спосіб життя, образ соціального буття. Вона може стверджувати себе і на негативних нормах та цінностях, які мають місце в людській культурі. Тому особистість не можна розглядати тільки з позитивним знаком. Особливо яскраво це проявляється в так званих історичних особистостях, серед яких чимало героїв та прогресивних діячів, але й чимало тиранів, людиноненависників. Особистість – це зовнішнє та внутрішнє психічне.

Особистісний спосіб буття людини забезпечується внаслідок особливих своєрідних утворень. У свою чергу ці психічні особистісні утворення формуються тільки за умови виходу людини на особливий рівень життєдіяльності. Лише здійснюючи осмислені вчинки, людина може стати особистістю, сформувати своє неповторне «Я», заявити про себе, відрізнити себе від інших осіб та відобразитися в них у певних розумових і чуттєвих образах.

Особистість визначається через залученість людини до конкретних суспільних, національних, культурних та історичних відносин, які вимагають свідомої продуктивної діяльності і спілкування. У філософсько-психологічному аспекті особистість – це об’єкт і суб’єкт історичного процесу та власного життя. Вона – продукт епохи, життя своєї країни, нації, своєї сім’ї, а разом з тим очевидець та учасник суспільного руху, творець власної і загальної історії.