
- •Передмова
- •Глава 1
- •1.1. Основні підходи до визначення історичних етапів розвитку психологічної науки
- •1.2. Психологія як наука про душу
- •1.3. Психологія як наука про свідомість
- •1.4. Психологія як наука про поведінку
- •1.5. Психологія – наука про психіку як єдність свідомого і несвідомого, зовнішнього і внутрішнього психічного у взаємодії людини зі світом
- •Глава 2
- •2.1. Структуралізм, функціоналізм і гештальтпсихологія
- •2.2. Фройдизм, психоаналіз
- •2.3. Трансперсональна психологія
- •2.4. Біхевіоризм
- •Типи поведінки
- •2.5. Когнітивізм і гуманістична психологія
- •2.5. Психологічні концепції
- •Глава 3
- •3.1. Предмет і завдання сучасної психології
- •3.2. Місце психології в системі наук
- •3.3. Галузі психології
- •Глава 4
- •4.1. Структура і функціонування центральної нервової
- •4.2. Мозок, людська психіка і психічне в єдності світу
- •Глава 5
- •5.1. Сутність людської психіки і психічного
- •5.2. Багаторівневість психіки
- •5.3. Багатосистемність психіки
- •Глава 6
- •6.1. Психічна норма, нормативні відхилення та аномалії
- •Характеристика відхилень у психічному розвитку
- •Психічний дезонтогенез (за в.В. Лебединським)
- •6.2. Причини та наслідки ненормативного психічного розвитку
- •Умови, чинники та наслідки ненормативного психічного розвитку
- •6.3. Рівні ненормативного психічного розвитку
- •Глава 7
- •7.1. Методологічний простір психології
- •7.2. Принципи психології
- •7.3. Методи психології
- •Глава 8
- •8.1. Особистість у психоаналізі, трансперсональній психології, біхевіоризмі.
- •8.2. Особистість у когнітивній та гуманістичній психології
- •8.3. Теорії особистості у французькій соціологічній школі
- •8.4. Особистість у логотерапії в. Франкла
- •8.5. Особистість в «описовій психології» в. Дільтея та е. Шпрангера
- •8.6. Теорія особистості в. Джемса
- •8.7. Теорія особистості г. Тома
- •8.8. Типологія особистостей о.Ф. Лазурського
- •II. Середній рівень:
- •III. Вищий рівень
- •II. Середній рівень
- •8.9. Особистість у теорії с.Л. Рубінштейна
- •8.10. Теорія діяльності о.М. Леонтьєва та поняття особистості
- •8.11. Погляди б.Г. Ананьєва на особистість
- •8.12. Концепція особистості г.С. Костюка
- •8.13. Людина як багатосистемне явище
- •Людина у різних вимірах
- •8.14. Концепція психоенергетичної цілісності особистості м.Й. Варія
- •Глава 9
- •9.1. Загальна характеристика біопсихічної підструктури
- •9.2. Генетичні, вікові й статеві особливості особистості
- •9.3. Темперамент
Психічний дезонтогенез (за в.В. Лебединським)
Дефект |
Тип |
Модель |
Розлади |
1 |
2 |
3 |
4 |
Ранні ураження лобових часток мозку |
Недорозвинення
|
Олігофренія
|
Стійке і глибоке зниження продуктивності пізнавальної діяльності |
Продовження таблиці 6.2.
1 |
2 |
3 |
4 |
Ураження сформованих мозкових систем |
Уражений розвиток
|
Органічна деменція |
Важкі розлади емоцій, волі, пізнавальної діяльності
|
Ураження аналізаторів
|
Дефіцитарний розвиток
|
Сліпоглухоні-мота
|
Явище компенсації. Комплекс неповноцінності
|
Успадковані ураження організму |
Спотворений розвиток |
Дитячий аутизм
|
Неадекватні узагальнення, порушення довільності, неадекватна самосвідомість |
Успадковані та набуті ураження організму
|
Дисгар-монійний розвиток
|
Психопатія
|
Аномальні властивості темпераменту і характеру. Неадекватний рівень домагань. Явище декомпенсації
|
Спотворений дезонтогенез виявляє себе при спадкових, найчастіше психічних, захворюваннях. Моделлю тут може бути дитячий аутизм (від гр.αύτός − сам), ознаками якого є ухиляння дитини від контактів з довколишніми, заглибленість у власні переживання, «холодність» емоцій. Мовлення у цьому випадку випереджає розвиток предметних навичок, словесно-логічне мислення − наочно-дійового і наочно-образного. Дитина схильна до надмірного і нерідко неадекватного узагальнення, має неадекватну самосвідомість, їй важко сконцентрувати увагу, в неї порушується довільність діяльності.
Дисгармонійний дезонтогенез стосується переважно емоційно-вольової сфери. Його моделлю може бути психопатія (від гр. πάυος − страждання) − патологія темпераменту та характеру, властивості яких зумовлюють соціальну дезадаптацію − розлад стосунків з довколишніми. Кожен варіант психопатії має відмінну картину дезонтогенезу, проте всіх їх об’єднує явище декомпенсації – порушення встановленої в результаті компенсації соціальної адаптації, та стабільність прояву в різноманітних ситуаціях. Психопатам притаманні своєрідні цілі, рівень домагань, самооцінка. Зокрема, вони не здатні розрізняти ідеальні й реальні цілі.
Отже, наявність дефекту дає змогу досить чітко окреслити межу, яка відділяє психічну аномалію від психічної норми, проте це ще не є підставою для визначення останньої.5
Питання про критерій психічної норми − предмет тривалої дискусії, яка засвідчила його складну будову.
Відтак, за статистичним критерієм, нормою можна вважати відповідність певних психологічних особливостей людини тестовим нормам, за соціальним − груповим, філософський критерій орієнтує на ідеали гуманістичної психології.
Як власне психологічний критерій можна розглядати закономірності нормативного психічного розвитку, встановлені у межах системно-діяльного підходу.
У цьому разі психічною нормою буде процес закономірного розвитку різнорівневих систем, специфічних і необхідних для певного віку.
Відповідно, ненормативний психічний розвиток характеризуватимуть відхилення, які виникають за певних умов: біологічних, соціальних або ж власне психологічних.