Автомобільні травми
Автомобільна травма – сукупність пошкоджень, які виникають у водія, пасажирів, пішоходів внаслідок автотранспортної пригоди.
Існує 5 видів автотравм:
пошкодження від зіткнення людини з рухомим автомобілем;
пошкодження від переїзду колесами рухомого автомобіля;
пошкодження від випадіння з рухомого автомобіля;
пошкодження в кабіні;
пошкодження від здавлення тіла між автомобілем та іншим предметом.
Пошкодження
первинний контакт з автомобілем – удар;
закидання тіла на автомобіль – удар;
падіння тіла на грунт – удар;
ковзання по грунту – тертя.
Від первинного удару – синці, гематоми, забиття, рани, переломи, розриви і відриви внутрішніх органів.
Передній бампер – переломи кісток бедра або гомілки, струс тіла.
Після первинного удару тіло закидає на капот – пошкодження голови, грудної клітини.
При падінні на грунт – голова, кінцівки.
Відомо, що головною метою будь-якого прогнозування є обмеження, вірніше, звуження невизначеності майбутнього. Особливо великі труднощі пов’язані з прогнозуванням наслідків екстремальних подій, що є дуже важливим при наданні допомоги, насамперед тим, у кого більше шансів на врятування при масових ураженнях.
Ефективність боротьби з екстремальними станами людини може відбутися тільки за двох умов: правильно запланованих та обґрунтованих організаційних заходів захисту і раціональної медичної допомоги на всіх етапах евакуації потерпілих.
Таке поєднання позбавляє від дії причинного фактору і створює можливості для ліквідації можливих наслідків і змін, які виникають у потерпілих (при гострій променевій хворобі, насамперед, евакуація потерпілих з осередку ураження та їх дезактивація, при відмороженнях – обережний масаж уражених органів і повільне їх зігрівання і т.ін.).
При наявності масової кількості постраждалих актуальним і поки невирішеним залишається питання про те, кому необхідно в першу чергу надавати допомогу.
Гуманність медицини забов’язує надання допомоги насамперед потерпілим, які знаходяться у самому тяжкому стані, але практична сторона питання свідчить про те, що в першу чергу таким потерпілим, життя яких може бути відновленим швидко, без особливих ускладнень, а реабілітація проходила би благополучно. За таких умов все більш значною та необхідною стає потреба у формуванні знань і вмінь в організації захисту і першої медичної допомоги на місці надзвичайної ситуації.
Профілактика і допомога при екстремальних станах повинні мати комплексний характер і, по можливості, бути терміновими. Відомо, що в екстремальних ситуаціях серед потерпілих, які не отримали першу медичну допомогу протягом години, вмирає 40%, протягом 3-х годин – 60%, протягом 6 годин – 96%. Крім того, встановлено: кожних 20 із 100 загиблих при катастрофах (нещасних випадках) можна було би врятувати, якщо б допомога була своєчасною і правильною.
Головною вимогою в організації першої медичної допомоги є своєчасність і послідовність виконання її елементів і складається з двох етапів:
І. Алгоритм огляду:
оглянути ротову порожнину, верхні дихальні шляхи, одночасно видалити сторонні тіла, відновити функції зовнішнього дихання;
оцінити частоту, характер дихальних рухів, прийняти рішення щодо штучної вентиляції легень і непрямого масажу серця;
визначити цілісність кровоносних судин, одночасно спинити зовнішню кровотечу (в першу чергу артеріальну);
оцінити стан серцево-судинної системи шляхом вимірювання пульсу; відсутність пульсу на променевих артеріях свідчить про зниження артеріального тиску крові нижче 80 мм рт.ст.;
оцінка стану органів почуттів, насамперед, органів зору. Ступінь тяжкості стану визначають по тому, на що звертає увагу потерпілий: на команду чи на больовий подразник, або зовсім не реагує;
встановлення мовного контакту з потерпілим; перевірка наявності або відсутності активних і пасивних рухів кінцівок.
ІІ. Надання допомоги:
заходи ПМД поділяються в залежності від виду уражень. Після негайного припинення дії зовнішніх вражаючих факторів або видалення потерпілого з несприятливих умов, складають дві групи:
1) надання невідкладної медичної допомоги залежно від його стану, характеру травми, нещасного випадку чи раптового захворювання: зупинка кровотечі, накладання пов΄язок на рани, засоби долікарської реанімації, транспортна іммобілізація, знеболювання;
негайний виклик швидкої медичної допомоги, транспортування потерпілого до медичного закладу.