
- •«Безпека життєдіяльності»
- •Місце практичних занять у структурі навчальної дисципліни
- •Зміст практичних занять та форма контролю
- •Практичне заняття № 1. Ризик як фактор оцінки небезпеки середовища життєдіяльності людини Мета роботи:
- •Розробити заходи по запобіганню ризиків, особливо техногенного походження, згідно варіанту роботи;
- •Набути навичок практичного використання знань щодо мінімізації втрат майна та здоров’я і життя людей у зоні лиха.
- •Розробити заходи по запобіганню виникнення ризиків техногенного походження, згідно варіанту роботи;
- •Набути навичок практичного використання знань щодо мінімізації втрат майна та здоров’я і життя людей у зоні лиха.
- •Форма звіту.
- •Методика оцінки ступеню ризику діяльності людини
- •За допомогою формули коефіцієнта нещасних випадків (Нв) можна визначити його значення на тисячу чи іншу кількість працюючих:
- •Практичне заняття №2
- •Для формування вмінь необхідно знати:
- •Після проведення практичного заняття треба вміти:
- •Організаційно-методичні вказівки
- •План практичного заняття
- •Транспортні аварії та катастрофи.
- •Автомобільні травми
- •Поведінка людини під час аварії.
- •Пожежа в салоні.
- •Захисні положення при зіткненнях і наїздах на перешкоди
- •Пожежа в легковому автомобілі.
- •Подушки безпеки.
- •Вибір безпечного місця в автомобілі.
- •Травмування пасажирів легкового автомобіля.
- •Практичне заняття №3
- •Б. Ураження електричним струмом та блискавкою
- •Визначення основних понять і термінів:
- •Дії електричного струму в організмі людини.
- •Алгоритм першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом:
- •В. Утоплення
- •Визначення основних понять і термінів:
- •Головними ознаками "синього" утоплення є:
- •Організаційно-методичні вказівки.
- •Форма звіту.
- •Примітка:
- •Додатки
- •План проведення заняття:
- •Організаційно-методичні вказівки
- •Форма звіту
- •Учбова точка №__
- •Промислові респіратори у-2к , рпг-67 та Ру-60м
- •2. Засоби захисту шкіри і медичні засоби захисту
- •Практичне тренування щодо застосування зіз
- •Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи з дисципліни “Безпека життєдіяльності”
- •1. Оцінка місткості захисних споруд
- •2. Оцінка системи повітропостачання
- •3. Оцінка системи водопостачання
- •4. Загальні висновки
- •1. Оцінюємо місткість захисної споруди.
- •2 Оцінюємо можливості системи повітропостачання.
- •3. Оцінюємо систему водопостачання.
- •4. Загальні висновки.
- •Варіанти вихідних даних для вирішення задач оцінки захисних споруд
- •Вбудоване протирадіаційне укриття о кремо розташоване пру
Транспортні аварії та катастрофи.
Транспортні аварії, в залежності від виду транспорту, на якому вона сталася, поділяються на дорожньо-транспортні пригоди, авіаційні, залізничні та водні.
Дорожньо-транспортні пригоди (ДТП). Щорічно на шляхах України стається десятки тисяч автомобільних аварій і катастроф. В середньому кожні 5-10 хвилин стається дорожньо-транспортна пригода, кожні 30-50 хвилин гине одна людина, щоденно гинуть в середньому більше 50 чоловік і травмовано 150-200 людей.
2/5 дорослих людей та 2/3 дітей потрапляють в дорожньо-транспортні аварії саме через те, що не можуть вчасно передбачити небезпеку. Переважаюча кількість нещасних випадків з пішоходами та пасажирами трапляється саме тоді, коли вони поспішають, хвилюються, бігають, а з водіями – при втомі, алкогольному сп´янінні або пов´язані з діяльністю водія (помилкова поведінка, помилка при прийнятті рішення тощо), технічної несправності автомобілів.
Аварії на авіаційному транспорті виникають, починаючи з моменту запуску двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці. У більшості випадків авіаційні катастрофи пов´язані з помилками в роботі пілотів чи диспетчерів, або механічним станом літаків, терористичними актами та кліматичними умовами. З погляду на кількість потерпілих при авіакатастрофі, то тут працює принцип "все або нічого". Наслідками авіаційної катастрофи є руйнування літака, смерть або травмування людей на борту літака та на землі, руйнування житлових, виробничих споруд з порушенням їх виробничих процесів і виникненням радіаційних та хімічних небезпек.
Аварії на водному транспорті. У світі щорічно зазнають аварії понад 8000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 чоловік, з яких 2000 гине.
Можливий ризик для безпеки життя людини на водному транспорті вищий, ніж на авіаційному та залізничному видах, але нижчий, ніж на автомобільному.
Основними причинами загибелі кораблів є зіткнення з іншим судном або з полями мостів, пожежі, витік небезпечних речовин, перекидання, порушення правил експлуатації та безпеки й інше. Але будь-яка катастрофа на воді характеризується ізольованість людей, в тому числі і потерпілих, можливістю виникнення паніки та обмеженістю засобів захисту.
Аварії на залізничному транспорті. В залежності від виду рухомого складу аварії та катастрофи можуть бути:
з пасажирськими потягами;
з вантажними потягами;
одночасно з обома потягами;
при зіткненні потягу з іншими транспортними засобами, окремими людьми, тваринами.
Основними причинами аварій є: несправності колій рухомого складу, засоби сигналізації, помилки диспетчерів, неуважність та недбальство машиністів, вибухи і пожежі, які виникають при перевезенні небезпечних вантажів.
Дуже часто аварії на залізничному транспорті виникають вночі, на переїздах або перегонах.
Особливо небезпечні аварійні ситуації при перевезеннях залізницею сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) і радіаційних речовин. Такі аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей, радіоактивного забруднення навколишнього середовища, гострих хімічних отруєнь людей, хімічного зараження повітря, грунту, води. Складна небезпечна ситуація виникає при аваріях в межах залізничної станції.
В залежності від кількості потерпілих розрізняють 5 категорій транспортних катастроф по ступеню медичних наслідків:
І – до 5 чоловік;
ІІ – 5-15 чоловік;
ІІІ – 15-30 чоловік;
ІV – 30-50 чоловік;
V – більше 50 чоловік.
Незалежно від виду транспортної аварії (катастрофи), загальним для всіх є загибель багатьох десятків, сотень і навіть тисяч людей. У той же час, для кожного виду транспортної аварії є характерні види травм (табл..1).
Табл..1. Транспортні аварії, види пошкоджень.
Транспортна травма – механічне пошкодження, що виникло внаслідок дії на людину рухомого транспорту або при падінні з нього.
Основні види пошкоджень при авіаційних аваріях – травми, опіки, кисневе голодування при розгерметизації літака. Серед потерпілих 90% мають механічні травми: 10% - в стані травматичного шоку; 40% - черепно-мозкові травми; 10-20% - сполучені травми і опіки. Розподіл медичної допомоги наступний:
40% - потребують накладання пов´язок на рани;
50-60% - знеболювання;
35% - іммобілізації переломів;
60-80% - евакуації на ношах, щиті.
Серед пошкоджень, які виникають при дорожньо-транспортних подіях частіше зустрічаються наступні:
черепно-мозкові травми;
поранення грудної клітки і живота (закриті і відкриті);
переломи довгих кісток кінцівок;
рани (рвані й глибокі) м´яких тканин.
Травми у дітей по локалізації такі самі як у дорослих, але потерпілі діти, як правило, знаходяться у стані травматичного шоку.
При залізничних аваріях (катастрофах) у потерпілих спостерігаються:
механічні травми (синці, переломи);
термічні, хімічні опіки;
гострі отруєння;
комбіновані і сполучені пошкодження.
Розподіл потерпілих за ступенем тяжкості виглядає так:
потерпілі легкого ступеня 35-40%;
середнього і тяжкого ступеня 20-25%.