Методика оцінки ступеню ризику діяльності людини

Нині існує значна невизначеність щодо поняття терміну "ризик". Широко вживається набір спеціалізованих термінів, із яких два використовуються значно частіше решти - "загроза" (hazard) і "ризик" (risk) [1]. Різні автори розглядають ці терміни як синоніми або надають їм певного взаємо неузгодженого змісту. Таке ставлення до цих термінів зустрічається і в інших виданнях. Ризик – це усвідомлена можливість (ймовірність) небезпеки, яка визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за певний період часу.

Ризик (R) можна визначити як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу (t):

Це дозволяє розрахувати розміри (масштаби) загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику – максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб’єктів господарської діяльності тощо.

Конкретний період часу (t) при разових та безсистемних випадках приймається рівним одиниці, тобто t = 1.

Є відомим, що будь-яка система, яка надає деякий рівень особистих, соціальних, технологічних, наукових або промислових переваг, містить необхідний, навіть обов’язковий елемент ризику. Майже весь спектр різнобічної діяльності людини пов’язаний з вірогідністю виникнення ризику.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних.

Ризик як психологічна властивість людини - це дія у певних обставинах, коли очікуваний результат не завжди може бути пози­тивним і вимагає сміливості, відваги, сукупності знань, компетентності. У системі «людина-машина-довкілля» перша ланка є найслабшою, із-за своєї склад­ності, а, отже, саме тут можливе зростання вірогідності помилок, які сприяють проявленню ризику з негативними наслідками. Статистичні дані свідчать, 90% усіх травм є наслідком прямої вини потерпілих.

Теорія ризику має важливе значення, оскільки вона здатна віддзеркалювати взаємовідносини та протиріччя між суспільством, новітніми технологіями і довкіллям, тобто взаємовідносини в системі “людина – машина - середовище”. Суспільство, техніка і навколишнє середовище разом або, кожна складова системи окремо, можуть бути джерелом загрози природного, соціального чи антропогенного походження.

Більш глибокий аналіз та оцінку ступеню ризику можна визначити, враховуючі наступні параметри:

• коефіцієнт нещасних випадків Н_в

• коефіцієнт частоти ризику К_у,

• коефіцієнт травматизму,К_т

• коефіцієнт технічної безпеки К_тб

• критерій безпечної роботи Р,

За допомогою формули коефіцієнта нещасних випадків (Нв) можна визначити його значення на тисячу чи іншу кількість працюючих:

де: А – кількість нещасних випадків, У – кількість відпрацьованих людино-годин у році всіма співробітниками. Ступінь ризику має дуже багато форм, видів і різновидів. Можна визначати ризик як коефіцієнт його частоти. В залежності від характеру нещасних випадків коефіцієнти частоти поділяють на коефіцієнт частоти важкого травматизму, інвалідного травматизму та коефіцієнт частоти смертельного травматизму.

Важливим є питомий показник частоти ризику, (К_у), який визначається відношенням кількості нещасних випадків (n) до загального числа працюючих (Р)

Цей коефіцієнт дозволяє порівняти небезпеку різноманітних видів робіт у межах організації, об’єднання чи галузі.

Рівень травматизму визначається коефіцієнтом травматизму (К_т), який дорівнює відношенню числа людино-днів непрацездатності (Т) до загального числа нещасних випадків (Н):

Важливим є коефіцієнт технічної безпеки (К_тб), який визначаємо – відношенням кількості безпечних операцій (К_Б) до загального числа всіх операцій (К_о):

Для запобігання небезпечних ситуацій важливі комплексні критерії оцінки умов праці - параметри: освітлення, загазованості, запиленості, шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань. Їх вплив визначаємо за формулою коефіцієнту безпеки:

де: С_Ф та С_с відповідно, значення, яке вимірюється (фактичне) і стандартне (гранично допустиме). Щоб запобігати травматизму бажано його передбачати і знати основні методи прогнозування. Одним із показників безпечної діяльності є критерій безпечної роботи (Р), або вірогідність безпечної роботи, яку можна визначити за формулою:

де: Т - проміжок часу, для якого обчислюють значення Р;

N - число бригад, ділянок, ланок;

n - число зафіксованих нещасних випадків, захворювань, травм за весь термін (період) обліку.

Отже, ризик як першооснову надзвичайної ситуації можна передбачити і запобігти. Для цього необхідно своєчасно ідентифікувати та знати причину ризику і тільки професіональні дії персоналу сприятимуть запобіганню факту його виникнення.

Щоб менше було помилок у людини вона повинна поступово формувати обережність, яка є набутою, вихованою психічною властивістю, наслідком свідомого й дисциплінованого ставлення її до праці при виконанні обов'язків. Протилежністю цьому є необережність. Це дії, що виходять за рамки вимог безпеки, правил та інструкцій, режиму праці й відпочинку, через недисциплінованість чи незнання технологічних процесів і пов'язаних із ними потенційних небезпек. Часто - це наслідок низького рівня навчання, не компетентності, анатомо-фізіологічних і психічних вад людини або наслідок звикання до небезпеки, менталітет. Надмірна обережність також робить людину незахищеною в екстремальних ситуаціях, які можуть виникнути в інших ланках.

Для зменшення ризику як негативного явища важливою є така комплексна риса як компетентність та вихований менталітет людини. Це наявність певних знань, умінь, навичок, досвіду і повноважень, необхідних для вирішення справи. Компетентність - запорука успіху у досягненні хорошого кінцевого результату. Її протилежністю є некомпетентність, яка часто і стає причиною виникнення ризику. Цьому сприяють як зовнішні так і внутрішні фактори. Ними можуть бути біологічні ритмічні процеси, на які впливають зовнішні фактори - зміни дня та ночі, сонячна активність і ін. та - внутрішні, багатофункціональні “годинники”, в основі яких лежать складні біохімічні та біофізичні процеси, які впливають на життєдіяльність і активність людини, в сукупності - це біоритми.

Про ритмічні зміни в організмі людини знав за 300 років до нашої ери лікар Герофікл з Александрії, який спостерігав зміни пульсу у людини. Вивчали біоритми К.Лінней, Ч.Дарвін, К.Тимирязєв, О. Чижевський. Більше п’ятидесяти років тому була видана праця «Ритми життя і творчості» М.Перна, в якій він прийшов до висновку, що існують 7-, 14-, 21-, 28-, 42-, та 47- добові ритми. Саме через ці періоди фіксуються періоди чіткого мислення, сексуального сприйняття та ін.

За біоритмами людей умовно поділяють на “жайворонків» та «сов». Перші слідують за сонцем - просинаються рано, з сонцем, і їх працездатність різко знижується у другій половині дня. Другі можуть працювати до 2-3 годин ночі, просинаються пізно й у першій половині дня не активні. Біоритми, пов'язані з ендогенними, тобто внутрішніми властивостями організму людини, в якому протікають циклічні хімічні реакції, а також з екзогенними, зовнішніми - космічними впливами, динамічними процесами у біосфері, магнітними бурями, активністю сонця флуктуації геомагнітних полів, погодно-кліматичними умовами та ін. Короткоперіодичні біоритми корелюють із мікро пульсаціями геомагнітного поля та з акустичними коливаннями, які виникають під час геомагнітних бур на частоті біля 8 Гц. Є дані про існування біоритмів, співпадаючих із коливаннями пульсацій Сонця з періодом 2 год. 40 хв.

Досліджено впливи погодних факторів - температури повітря, атмосферного тиску, вологості на біоритми людини, її фізіологічні стани - значення артеріального тиску, зміни у частоті дихання, м'язової сили. Людина - частина Космосу, природи, де діють притаманні їм циклічні процеси. Також на організм впливають добові фактори або циркодіанні, пов'язані із світлом - мають основний сонячний 24-годинний ритм та сезонно-річний. Місячні ритми - 24,8-годинна доба та 29,5 діб у місяці (особливо характерний для жіночого організму). Дослідження показали, що штучний "добовий" цикл із періодом 23,5 години в експерименті негативно впливає на здоров'я, самопочуття людей. Важливим фактором є температурний, який впливає на швидкість біохімічних реакцій і, певне, магнітний - земний магнетизм, який має дуже малі, але суттєві добові коливання. Усі разом діючі фактори впливають на внутрішньоклітинні процеси, які регулюють нервова та ендокринна системи. Із-за цього спостерігаються коливання температури тіла людини - підвищення у другій половині дня і зниження відносно 36,6^о вранці. Нирки активні вдень та пасивні вночі. Засвоєння речовин, особливо лікарських, також коливається протягом доби. Ритмічно змінюється больова чутливість – вона максимальна біля 22 годин і мінімальна біля 11 годин. Зубний біль максимально проявляється з півночі до 6 години ранку, а з 18 до 24 години він мінімальний. Ритмічно коливаються на протязі доби народжуваність (вона найбільша між годиною ночі та сьомою годиною ранку) та смертність (більшість людей умирає біля 6 та 16 годинами). Працездатність (фізична та розумова) теж ритмічно змінюються протягом доби – мінімальна між 2 і 6 годинами ранку та після обіду.

Сукупність внутрішніх коротких ритмів в організмі людини обумовлюють більш тривалі – фізичні з періодом 23 доби, емоційні з періодом у 28 діб та інтелектуальні – 33 доби. Їх початкові фази співпадають із моментом народження.

Тепер біоритми обчислюють за допомогою комп’ютера, що дозволяє заздалегідь перебачити несприятливі дні у фізичній, економічній або інтелектуальній сферах. Це важливо для диспетчерів, операторів потенційно небезпечних енергоємних виробництв (металургів, хіміків, транспортників), небезпечних об’єктів, помилки яких можуть коштувати дуже дорого.

На підставі проведеного аналізу першоджерел науковців з напрямку ідентифікації та вірогідності виникнення ризиків можна зробити висновок щодо управління системою безпеки життєдіяльності людини при виконанні робіт, пов’язаних із ризиком небезпеки у суспільстві, що дійсно має приоритетне значення у запобіганні їх виникненню та зменшенні негативного впливу на людину і суспільство.

Варіанти ситуаційних задач

Ситуаційна задача 1

№ п.п	Всього осіб проживає	Травмовано у побуті	№ п.п	Всього осіб проживає	Травмовано у побуті
	48 100 000	62 271	16	48 100 000	62 291
	48 100 000	62 231	17	48 100 000	62 269
	48 100 000	62 252	18	48 100 000	62 281
	48 100 000	62 280	19	48 100 000	62 263
	48 100 000	62 269	20	48 100 000	62 267
	48 100 000	62 261	21	48 100 000	62 274
	48 100 000	62 273	22	48 100 000	62 282
	48 100 000	62 272	23	48 100 000	62 283
	48 100 000	62 275	24	48 100 000	62 293
	48 100 000	62 276	25	48 100 000	62 294
	48 100 000	62 277	26	48 100 000	62 296
	48 100 000	62 279	27	48 100 000	62 295
	48 100 000	62 270	28	48 100 000	62 297
	48 100 000	62 269	29	48 100 000	62 298
	48 100 000	62 278	30	48 100 000	62 253

Ситуаційна задача 2 (щодо регіону, галузі)

№ п.п	Всього осіб проживає	Загинуло у галузі	№ п.п	Всього осіб проживає	Загинуло у галузі
	90117	471	16	90117	480
	90117	479	17	90117	487
	90117	478	18	90117	486
	90117	477	19	90117	485
	90117	476	20	90117	483
	90117	474	21	90117	484
	90117	475	22	90117	481
	90117	472	23	90117	482
	90117	473	24	90117	488
	90117	470	25	90117	489
	90117	466	26	90117	461
	90117	468	27	90117	462
	90117	469	28	90117	465
	90117	457	29	90117	464
	90117	459	30	90117	467

Розрахувати розміри (масштаби) загального та групового ризику згідно даних варіанту та зробити висновок.