4. Використання та охорона ґрунтів зони

Орні землі зони Сухого Степу України становлять близько 10 % загальної площі ріллі нашої держави. У цій зоні – 12 % сінокосів і 10 % пасовищ. Тому тут є великі перспективи для подальшого розвитку степового тваринництва.

У зоні Сухого Степу сільськогосподарські культури часто потерпають від посухи та суховіїв. Успішне землеробство можливе тут за умови достатнього нагромадження вологи на полях шляхом снігозатримання, полезахисного лісорозведення і відповідних прийомів агротехніки, які передбачають чисті пари, глибоку зяблеву оранку, глибоке безполичне розпушування, а також висівання куліс із високостебельних культур (соняшнику, кукурудзи та ін.).

Нa темно-каштанових і каштанових ґрунтах вирошують тверду пшеницю, кукурудзу та зерно, просо, соняшник, гарбузові та інші культури.

Особливу увагу треба приділяти підбору земель під зрошення і встановленню правильних норм поливу, запобігаючи вторинному засоленню грунтів. Без поливу у південній частині зони можна освоювати лучно-каштанові грунти подів і лиманів, які найбільше забезпечені вологою за рахунок поверхневого весняного стоку.

У зоні Сухого Степу повинно знайти широке застосування лиманне зрошення. У підзоні каштанових ґрунтів відводяться під посіви без поливу ґрунти легкого гранулометричного складу із сприятливими водно-фізичними властивостями порівняно з важкими ґрунтами. Вони мають менш щільне складення та більше доступної для рослин вологи. Проте у легких ґрунтах мало поживних елементів, вони сильно піддаються вітровій ерозії, тому урожаї на них також нестійкі.

У зв'язку із поширенням легких каштанових ґрунтів боротьба з вітровою ерозією тут відіграє першочергову роль. На цих ґрунтах необхідно запроваджувати ґрунтозахисну систему землеробства, у тому числі плоскорізний обробіток ґрунту із залишенням стерні, кулісні пари, сівбу на стерні спеціальними сівалками тощо.

У випадку зрошення на каштанових ґрунтах високоефективним є застосування азотно-фосфорних мінеральних добрив, без зрошення – найбільш ефективні фосфорні добрива, які вносять у невеликих дозах локально під час сівби. Освоюючи тут нові землі, необхідно враховувати такі властивості ґрунту: вміст гумусу, товщину гумусових горизонтів, гранулометричний склад, солонцюватість, глибину скупчення сольових горизонтів і комплексність.

Кращими агровиробничими властивостями володіють темно-каштанові і каштанові несолонцюваті та слабосолонцюваті ґрунти некомплексні або у комплексі не більше 10 % з лучно-каштановими ґрунтами.

До ґрунтів із задовільними агровиробничими властивостями належать темно-каштанові та каштанові солонцюваті ґрунти. У процесі освоення цих ґрунтів особлива увага повинна бути звернута на створення сприятливих водно-фізичних властивостей.

Одним із прийомів підвищення родючості солонцюватих ґрунтів є гіпсування. Воно найбільш ефективне на фоні зрошення, травосіяння і внесення добрив.