V. Підбиття підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання. П.5, вправа 60.

Урок № 9

Тема: Загальновживані та стилістично забарвлені слова. Діалектні, професійні слова і терміни.

Мета: дати поняття про стилістично марковані слова, зокрема, діалектні, професійні слова і терміни, формувати вміння вирізняти такі слова в реченнях і текстах, удосконалювати навички користування тлумачним словником; сприяти збагаченню дитячого словника; розвивати культуру усного та писемного мовлення; виховувати любов до природи.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, тлумачний словник.

Хід уроку

І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

*Прочитати (прослухати) прислів’я. Пояснити значення виділених слів. Де й коли вам доводилося їх чути? Чи траплялися вам ці слова в художніх творах? Пояснити значення виділених слів, за потреби звернувшись до тлумачного словника.

Як їмо бараболю, то не клянемo долю. Файна трава, та не для мого коня. Солом’яний легінь золоту дівку заміж бере. Повна тайстра важка, а порожня ще важча. Газдиня: три городи, одна диня.

Народна творчість.

Словник. Бараболя – картопля. Файний – гарний. Легінь – парубок. Тайстра – торба. Газдиня – хазяйка.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу (Діалектні слова).

*Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 19).

*Прокоментувати уривок з поезії Д.Білоуса.

На Київщині (в Липках) взуття зовуть обувка,                  А огірок звичайний в Чернігові — гурок,                  А кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка,                  І назви, і вимова різняться що не крок.

*Прочитати заздалегідь записані на дошці (спроектовані на дошку) речення. Визначти діалектні слова. З якою метою такі слова вживають у літературних творах?

І. Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, носив широкий черес і пишну кресаню. Марічка теж вже ходила в заплітках… Марічка любила, коли він грав на флояру. (М.Коцюбинський.)

ІІ. Газдівство у старої Лесихи несогірше. Хата хоч стара, та ще добра; будиночки нові, просторі й опрятні, худібка красна, що Господи, гладке кожне, мов слимак. Лесиха жінка господарна та запопадлива. Сукриста дуже та тверда. Бувало, як за що завізьметься, то хоч рака лазь, усе поставить на своїм. (І.Франко.)

*Розподільний диктант. Загальновживані та діалектні слова записати у дві колонки.

Вітер, легіт; легінь, парубок; печаль, туск; гуторити, говорити; пательня, сковорода; капелюх, крисаня; бордзо, швидко; джерга, ковдра; дядько, стрий; мальфівниця, відьма; хустина, рантух; кошик, кобівка; жарти, фиглі; бузько, лелека; втрафити, потрапити; капарство, недбалість; клевець, молоток; когут, півень; рахуба, клопіт.

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

*Пояснювальний диктант. Діалектні слова підкреслити, пояснити лексичне значення кожного. Яка роль діалектних слів у реченнях?

До села вертається чабан і жене гирлигою туман. (А.Качан.) Над розливом гірських полонин тужно грає трембіта остання. (О.Лупій.) Багато небесної сходить краси на кичері лисі, на наші ліси… (В.Герасим’юк.) Лиш тоді життя щось варте, як палає, наче ватра… (С.Пушик.) Піднесу свою молодість яру, як бартку. (Д.Кремінь.)

Словник. Гирлига – ціпок. Полонина - безліса ділянка в Карпатах, яка використовується для пасовиська та сінокосу. Трембіта – духовий музичний інструмент. Кичеря – гора, вкрита лісом уся, крім вершини. Ватра – багаття. Бартка – гуцульський топірець.

* До поданих діалектних слів дібрати літературні відповідники. За потреби звернутися до словника.

Жовнір, гандибу́рка, керниця, коц, кошуля, ногавиці, митка, ожіг, тупиця, фамілія, фая, спудитися, пироги, ринка.

Для довідок. Солдат, картопля, криниця, ковдра, сорочка, штани, ганчірка, кочерга, сокира, сім’я, буря, злякатися, вареники, каструля.