4. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я.

Здоров'я - це природний стан організму, який характеризується його рівновагою з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін.

Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного, соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.

Здоров'я людей належить до числа локальних, глобальних проблем, що мають життєво важливе значення для кожної людини, кожної держави.

Рівні здоров'я

1. Суспільний - характеризує стан здоров'я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві.

2. Групове здоров'я - зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та оточення, в якому перебувають його члени.

3. Індивідуальний - фізіологічні та психічні особливості індивіда та його способу життя, що веде кожна людина.

Поняття «здоров’я» містить біологічні ознаки і розглядається як природний стан. Перші елементи здоров'я передаються дитині від батьків. З розвитком людини, змінюється стан її здоров'я. Біологічні ознаки здоров'я передбачають фізіологічно нормальний стан і функціонування організму.

Усі механізми пристосування людини до навколишнього середовища характеризують адаптацію, яка включає:

1. Генетичний рівень - генетичний природний відбір, що забезпечує збереження популяції.

2. Фенотиповий рівень - індивідуальне пристосування за рахунок адаптивних механізмів.

3. Обмін речовин (метаболізм) - збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу).

4. Імунітет - несприйняття організмом інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм зовні.

5. Регенерація - відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання).

Ознаки здоров’я	Нормальне функціонування організму на всіх рівнях організації, гістологічних, клітинних, генетичних структур, які сприяють вираженню та відтворенню.
	Здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільно-корисній праці.
	Динамічна рівновага організму, його функцій з чинниками навколишнього середовища.
	Здатність організму пристосовуватись до умов існування в навколишньому середовищі, що постійно змінюється, здатність підтримувати нормальну і різнобічну життєдіяльність та зберігати живу основу в організмі.
	Відсутність хвороби, хворобливого стану, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення.
	Повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип єдності, саморегулювання і гармонійної взаємодії всіх органів.

Здоров'я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно є результатом впливу природних, антропогенних та соціальних факторів;

Нині медицина має багатий досвід боротьби з хворобами, але немає такого досвіду стосовно зміцнення здоров'я здорових. Є епідеміологія хвороб, але немає епідеміології здоров'я.