3. Натура. – підворіття. – ранок.

Біля підворіття, яке веде до пірсу, стоять Мати і Малюк.

МАТИ:

– Що за дитячі примхи?

МАЛЮК:

– Ну, хоч постій тут, доки я не підійду до катера!

Мати цілує Малюка, а він тим часом косо дивиться на підворіття.

МАТИ:

– Вибач, синку, але ти прекрасно знаєш, що сьогодні я не можу запізнитися на роботу. Я зачекаю, якщо не з’явиться автобус.

Малюк швидко йде лунким підворіттям.

На виході із підворіття з’яв­ляються два старшокласники: Довгов’язий і Товстун.

ДОВГОВ’ЯЗИЙ:

– Привіт!

Малюк обертається, але матері вже немає.

ТОВСТУН:

(передражнюючи)

– Проведи мене до школи!

Довгов’язий діловито починає нишпорити в кишенях Малюка.

Товстун дає Малюкові ляпаса.

ТОВСТУН:

– Скільки разів тобі повторю­вати, що гроші дядям потрібно віддавати самому, а не...

Довгов’язий намацує щось у кишені Малюка і намагається витягти, але Малюк, не­сподівано навіть для себе, відкидає чужу руку вбік.

ДОВГОВ’ЯЗИЙ:

– Ти що?!!

Малюк відскакує назад від удару Довгов’язого і невміло починає махати руками і ногами, наслідуючи рухи каратиста.

Довгов’язий і Товстун здивовано переглядаються.

Зрозумівши, що своєю поведінкою він не злякав нападників, Малюк хапає із землі палицю і розмахує тепер нею.

Довгов’язий починає весело реготати.