Лекція 7. Контроль навчальної діяльності студентів у вищій школі та оцінювання її результатів

Знання: сучасних видів та методів контролю й оцінки навчальних досягнень студентів.

Уміння: здійснювати самоперевірку та самооцінку набутих знань.

Контроль як складова навчального процесу у вищій школі, його функції та види.

Методи та форми контролю навчальних досягнень студентів.

Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів; критерії та норми оцінювання успішності студентів за традиційною шкалою та шкалою ЄКТС.

Основні поняття теми: контроль, облік, оцінка, модульно-рейтинговий контроль, критерії оцінювання, норми оцінювання.

Контроль як дидактичний засіб управління навчанням спрямований на забезпечення ефективності формування знань, умінь і навичок, використання їх на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю студентів є ефективним за дотримання педагогами певних вимог:

– індивідуальний підхід;

– систематичність контролю;

– необхідність володіти достатньою кількістю даних для оцінювання знань;

– оцінки тільки за фактичні знання;

– єдність вимог викладачів до оцінювання знань студентів, що передбачає врахування ними державних стандартів з підготовки фахівців;

– оптимізація контролю знань студентів;

– гласність контролю;

– всебічність контролю;

– тематична спрямованість контролю;

– дотримання етичних норм;

– професійна спрямованість контролю.

Відповідно до місця у навчально-пізнавальній діяльності студентів виокремлюють міжсесійний і підсумковий контроль.

Студента допускають до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни, якщо він виконав усі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї дисципліни.

Відповідно до кредитно-модульної системи підсумкова (загальна* оцінка з навчальної дисципліни є сумою рейтингових оцінок (балів*, одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності: поточне та підсумкове тестування рівня засвоєння теоретичного матеріалу під час аудиторних занять та самостійної роботи (модульний контроль*; оцінку (бали* за виконання лабораторних досліджень; за практичну діяльність під час практик, за ІНДЗ, за курсову роботу, за участь у наукових конференціях, олімпіадах, за наукові публікації.

Для ефективної перевірки рівня засвоєння студентами знань, умінь та навичок з навчальної дисципліни використовують різні методи і форми контролю.

Під час навчальних занять у вищому навчальному закладі використовують індивідуальну та фронтальну перевірки знань, умінь і навичок студентів, а також підсумкові форми контролю: заліки, іспити, курсові роботи, дипломні проекти, державні іспити.

Успіхи навчально-пізнавальної діяльності студентів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються і фіксуються оцінкою.

Оцінювання знань – визначення й вираження в умовних одиницях (балах*, а також в оцінних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.

У сучасній педагогіці вищої школи спостерігаються різні підходи до визначення критеріївоцінювання резуль­татів пізнавальної діяльності студентів. Так, А.Бойко пропонує за об'єкт оцінювання брати структурні компоненти навчальної діяльності, а саме:

– Змістовий компонент – обсяг знань про об'єкт вивчення (відповідно до навчальних програм, державних стандартів*. При оцінюванні підлягають аналізу такі характеристики знань: повнота, правильність, логічність, усвідомленість (розуміння, виокремлення головного і другорядного*; вербалізація, тобто словесне оформлення (переказ, пояснення*; вміння застосовувати знання тощо.

– Операційно-організаційний компонент – здатність студента обирати способи дій з огляду на навчальну програму з оцінюваної дисципліни (предметні дії*; індивідуальні розумові здібності, тобто вміння порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати тощо (розумові дії*; навички аналізувати, планувати, органі­зовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, діяльність загалом (загальнонавчальні дії*. Підлягають аналізу також правильність, самостійність виконання за умов новизни (за зразком, аналогічні, від­носно нові*; розуміння та словесне оформлення: відтворення (переказ*, пояснення, застосування в умовах но­визни тощо.

– Емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчання (байдуже, недостатньо позитивне, зацікавлене, яскраво виражене, позитивне*.

Саме ці характеристики можуть бути взяті за основу визначення рівня навчальних досягнень, загальних крите­ріїв їх оцінювання та відповідних оцінок (у балах*.

Критеріями оцінювання можуть бути також (А. Алексюк*:

– характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам'ятовування, обсяг, повно­та і точність знань*;

– якість виявленого студентом знання, логіка мислення, аргументація, послідовність і самостійність викладу, культура мовлення;

– ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

– оволодіння досвідом творчої діяльності;

– якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність тощо*.