2.4. Внутрішні війська

Окремим структурним підрозділом МВС виступають внут­рішні війська. Безпосереднє керівництво внутрішніми вій­ськами здійснює Міністр внутрішніх справ, який несе персональну відповідальність за правомірність виконання покладених на них завдань, видає нормативні акти з питань організації діяльності внутрішніх військ, затверджує їх струк­туру, штати підрозділів внутрішніх військ тощо.

Управління внутрішніми військами покладено на командуючого цими військами (він є одночасно заступником Міністра внутрішніх справ України). Особовий склад внутрішніх військ — військовослужбовці, які мають спеціальні звання і відзнаки, а також цивільний персонал.

Досить часто внутрішні війська контактують у своїй діяльності з міліцією, а саме: підрозділи спеціального призначення (спецназ) залучаються до спільного з міліцією не­сін­ня служби по охороні громадського порядку (патрульно­постова служба), а також для припинення масових заворушень. Однак внутрішні війська заборонено залучати для припинення несанкціонованих мітингів, вуличних демон­­страцій несанкціонованого характеру.

При виконанні обов’язків з охорони громадського порядку військовослужбовці внутрішніх військ користуються в основному обсязі правами, що мають працівники міліції. Так, військовослужбовцям надано право: вимагати від громадян і посадових осіб дотримання громадського порядку, запобігати злочинам; перевіряти у громадян документи; затримувати і доставляти в міліцію правопорушників; проводити огляд транспорту; входити безперешкодно до житлових приміщень та інших будівель у разі переслідування підозрюваних і т. д.

Внутрішні війська, як й інші підрозділи МВС, вправі застосовувати фізичну силу, зберігати і використовувати спеціальні засоби, табельну зброю і штатну бойову техніку у разі необхідності. У випадках перевищення повноважень при використанні спеціальних засобів співробітники внутрішніх військ можуть бути притягнені до відповідальності.

Розділ хіv Органи служби безпеки

§ 1. Завдання, засади та правові підстави діяльності Служби безпеки України

Чинне законодавство України до переліку правоохоронних органів відносить і Службу безпеки України. Обов’язковою умовою ефективного функціонування правоохоронних органів, у тому числі і Служби безпеки, є виконання покладених на них законом функцій, дотримання посадовими і службовими особами цих органів законності, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Діяльність Служби безпеки регламентується Законом України від 25 березня 1992 р. «Про Службу безпеки України», у якому визначено завдання, засади, правові підстави, система і повноваження Служби безпеки України.

Законом України «Про Службу безпеки України» визначено основні її завдання: здійснювати захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково­технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально­підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань Служби безпеки України також входить запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України»).

Саме вказані повноваження і є підставою для віднесення СБУ до правоохоронних органів.

Органи Служби безпеки складають єдину централізовану систему, очолювану Головою Служби безпеки України, який підпорядкований Президенту України. Єдність Служби безпеки обумовлена єдиною законністю, спільністю завдань. Єдність та централізація обумовлюють також єдиноначальність у системі.

Закон визначає, що діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності та відпові­дальності перед народом України. Це означає, що свої повноваження вона реалізує, ґрунтуючись на додержанні Конституції України та чинних законів. Дії та рішення, які приймаються працівниками Служби безпеки, повинні суворо відповідати законодавчим актам. Цьому сприяє законодавче забезпечення порядку реалізації працівниками Служби безпеки своїх повноважень, передбачених у законодавчих та відомчих нормативних актах.

Питання поваги до прав і гідності особи є одним із про­відних в діяльності органів і співробітників Служби безпеки. У своїй діяльності вони повинні суворо дотримуватися прав і свобод людини, поважати її гідність і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про її особисте життя. Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством. У той же час у виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів законодавство допускає, що окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені.

Служба безпеки України на вимогу громадян України у місячний строк зобов’язана надати їм письмові пояснення з приводу обмеження їх прав чи свобод. Громадяни, які не згодні з такими поясненнями, мають право оскаржити до суду неправомірні дії посадових осіб та органів Служби безпеки України.

Органи Служби безпеки діють на засадах позапартійно­сті. Це означає, що членство співробітників Служби безпеки в партіях, рухах та інших громадських об’єднаннях, що мають політичні цілі, не допускається. Рівною мірою не допускається створення таких об’єднань у Службі безпеки Укра­їни та її органах.

Одночасно Законом України «Про Службу безпеки Украї­ни» забороняється використання Служби безпеки в партій­них, групових чи особистих інтересах (ст. 6).

В оперативно­службовій діяльності співробітники Служби безпеки дотримуються принципів єдиноначальності і колегіальності, гласності і конспірації. Поєднання в роботі єдиноначальності з колегіальністю при розгляді найбільш важливих проблем службової діяльності дозволяє відпрацьовувати і приймати більш конструктивні рішення. З цією метою при Центральному управлінні Служби безпеки утворюється колегіальний дорадчий орган — колегія, яка визначає шляхи виконання покладених на Службу безпеки завдань, приймає рішення з основних напрямків і проблем оперативної службової діяльності та роботи з кадрами. Головою колегії є Голова Служби безпеки України.

Принцип гласності в діяльності органів Служби безпеки полягає в забезпеченні громадськості інформацією про її діяльність. Це здійснюється через засоби масової інформації та в інших формах, визначених законодавством. Принцип гласності, проголошення якого стало можливим завдяки розвитку демократичних процесів у житті нашого суспіль­ства, став невід’ємною частиною діяльності СБУ.

У той же час Законом України «Про Службу безпеки України» (ст. 7) забороняється розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову та комерційну таємницю, а також інформацію конфіденційного характеру, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України, честі й гідності особи або порушувати її законні права, крім випадків, передбачених законодавством в інтересах правосуддя.

Органи Служби безпеки України свою діяльність організовують на підставі низки законодавчих актів. Ст. 4 Закону України «Про Службу безпеки України» визначає: «Правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, ви­знані Україною». Конституція України є правовим джерелом діяльності Служби безпеки, а Закон України «Про Служ­бу безпеки України» визначає завдання служби, засади та принципи діяльності, систему й організацію її діяльності, а також повноваження.

До актів, що регламентують діяльність органів Служби безпеки, слід віднести законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України, а саме: Закон України від 18 лютого 1992 р. «Про оперативно­розшукову діяльність», Закон України від 26 грудня 2002 р. «Про контррозвідувальну дія­ль­ність», Закон України від 30 червня 1993 р. «Про органі­за­ційно­правові основи боротьби з організованою злочин­ністю», Кримінальний, Кримінально­процесуальний кодек­си України та інші нормативні акти, а також відомчі накази, положення та інструкції, що регламентують діяльність під­розділів Служби безпеки.

В окремих випадках органи Служби безпеки вирішують в межах своєї компетенції питання, які пов’язані з нормами міжнародного права. До таких правових актів, зокрема, належать Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та ін. Окрім того, у своїй діяльності органи Служби безпеки вирішують питання, які ґрунтуються на міждержавних угодах, укладених Україною.