§ 4. Органи досудового слідства, їх система і компетенція

У розслідуванні кримінальних справ, особливо на початковому етапі, дізнання посідає значне місце, однак основною формою розслідування є досудове слідство, під час якого проводиться всебічне, повне та об’єктивне дослідження обставин справи, виявляються обставини, що як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обтяжують або пом’якшують його вину.

Слідство має назву «досудове» тому, що при його провадженні не вирішується питання про винність особи, яку притягнуто до кримінальної відповідальності. Таке слідство ні­би передує судовому слідству, яке проводить суд. Лише суд може визнати особу винною у вчиненні злочину, але це не применшує значення досудового слідства. Його якість і повнота є передумовою та необхідною умовою успішного розгляду справи судом. Якщо цю умову порушено і не може бути поновлено в суді, справа може бути повернута судом на додаткове розслідування або ж по справі може бути винесено судом виправдання.

Основна відмінність між дізнанням та досудовим слід­ством полягає у тому, що органи дізнання здійснюють переважно оперативно­розшукові заходи, а у разі порушення кри­мі­нальної справи — слідчі дії, передбачені кримінально­процесуальним кодексом України (тобто кримінально­процесуальну діяльність), з метою встановлення особи, яка скоїла злочин. Органи ж досудового слідства здійснюють слідство у повному обсязі, починаючи з моменту порушення кри­мінальної справи або отримання справи від органів дізнання і закінчуючи провадження у справі направленням її до суду або припиненням. При цьому слідчі розслідують злочини лише шляхом провадження слідчих дій, передбачених кри­мінально­процесуальним кодексом України, і не здій­снюють оперативно­розшукових заходів.

Таким чином, під досудовим слідством розуміється кримінально­процесуальна діяльність уповноважених на те органів держави по встановленню факту злочину та особи, яка його вчинила, збору, перевірці, дослідженню та оцінці доказів вчинення злочину.

Слідчі органи зобов’язані перевірити усі можливі по спра­ві версії, встановити та притягти до відповідальності всіх осіб, котрі скоїли суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки злочину. Слідчий має право допитувати свідків, призначати відповідні експертизи, проводити обшуки та огляди і виконувати всі інші необхідні дії, передбачені кримінально­процесуальним законодавством. Під час досудового слідства вживаються необхідні заходи, які забезпечують відшкодування збитків, заподіяних злочином. Крім цього, органи досудового слідства повинні виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, і застосовувати заходи щодо їх усунення.

Важливим принципом кримінального процесу є неприпустимість розголошення даних досудового слідства, згідно з яким такі відомості можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за ст. 387 Кри­мінального кодексу України.

Слід відзначити, що інститут досудового слідства про­йшов довгий і складний шлях розвитку. Після скасування в листопаді 1917 р. інституту судових слідчих попереднє слідство з кримінальних справ проводилося місцевими суддями одноособово, а по справах, підсудних революційним трибуналам, — слідчими комісіями, які створювалися губернськими або міськими Радами робітничих, солдатських та селян­ських депутатів. Принципові зміни в організації попереднього слідства були здійснені на початку двадцятих років. Колегі­альна форма попереднього слідства була ліквідована. Проведення слідства покладалося на народних слід­чих, які обиралися і відкликалися Радами. Слідчі були підпорядковані радам народних суддів і діяли в межах відведеної кожному з них дільниці.

У 1928 р. слідчий апарат було передано прокуратурі, а у 1940 р. слідчі підрозділи було створено також і в органах НКВС.

В Основах кримінального судочинства Союзу РСР і союзних республік, а також у Кримінально­процесуальному кодексі УРСР (1958–1961 рр.) вказувалося, що до органів попереднього слідства належать слідчі прокуратури і слідчі органи державної безпеки, а також визначалася їх підслідність.

У 1963 р. було створено третій слідчий апарат — в органах МВС, а у 1998 р. — в податковій міліції. Така чотириланкова система органів досудового слідства існує дотепер.

Таким чином, органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі органів безпеки і слідчі податкової міліції (ст. 102 КПК України).

Компетенція або, точніше кажучи, підслідність справ слід­чим кожної з трьох ланок системи органів досудового слідства визначена у кримінально­процесуальному законодавстві (ст. 112 КПК).

Законодавець чітко розділив підслідність справ слідчим прокуратури, органів безпеки, органів внутрішніх справ та податкової міліції. За деякими категоріями справ досудове слідство проводиться тим органом, який порушив кримінальну справу.

Більшість кримінальних справ розслідують слідчі органів внутрішніх справ. Це більшість злочинів проти життя та здоров’я особи, проти власності, у сфері обігу наркотичних засобів та ін.

Розслідування кримінальних справ щодо умисних вбивств, статевих злочинів, злочинів у сфері службової ді­я­ль­ності належить до підслідності слідчих прокуратури.

Слідчі військової прокуратури розслідують кримінальні справи, які підсудні військовим судам.

Слідчі податкової міліції розслідують справи про фіктивне підприємництво, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів та ін.

До ведення слідчих органів СБУ віднесено розслідування особливо небезпечних державних злочинів — державної зради, шпигунства, диверсій тощо.

Слідчий працює у безпосередньому контакті з органами дізнання, особливо з міліцією. По справах, які розслідуються, він має право давати органам дізнання доручення і вка­зівки про проведення розшукових і слідчих дій, вимагати від органів дізнання сприяння у розслідуванні злочинів. Доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов’язковими.

Прокурор здійснює керівництво роботою слідчих прокуратури та нагляд за дотриманням законів у всіх слідчих органах.