Розділ хіі Органи досудового розслідування

§ 1. Організація виявлення і розслідування злочинів: поняття, види

Найбільш небезпечними для суспільства порушеннями закону є вчинення злочинів, тому боротьба зі злочинністю — це важлива складова правоохоронної діяльності.

Виявлення і розслідування злочинів — напрямки правоохоронної діяльності, які тісно пов’язані між собою, у зв’язку з чим їх дуже важко розмежувати.

Так, виявлення злочину полягає у встановленні дії або без­діяльності, яка кримінальним законодавством квалі­фіку­ється як злочин.

Джерелами інформації про подію злочину можуть бути фізичні або юридичні особи, засоби масової інформації, доку­менти тощо.

Нерідко факти вчинення злочинів є очевидними: запо­діяння тілесних ушкоджень, вбивство, пограбування та ін. Про ці факти повідомляють потерпілі, їх родичі, свідки, працівники медичних установ та інші фізичні або юридичні особи. Як правило, заяви і повідомлення про злочини надходять до міліції, яка проводить їх реєстрацію і перевірку у встановленому законом порядку. Якщо інформація про вчинення злочину підтверджується, порушується кримінальна справа і проводиться розслідування цього злочину.

В той же час у багатьох випадках факти вчинення злочинів ретельно приховуються, і для їх виявлення потрібні значні зусилля органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю. Так, для виявлення злочинів у сфері банківської діяльності або фактів ухилення від сплати податків необхідно провести цілу низку цілеспрямованих висококваліфікованих дій, ви­вчити і проаналізувати необхідні документи, нерідко із залученням відповідних спеціалістів.

Найчастіше виявлення злочину передує розслідуванню, оскільки у разі отримання достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, порушується кримінальна справа і проводиться її розслідування. Але нерідко під час розслідування кримінальної справи виявляються інші злочини, і в такому випадку діяльність по виявленню злочинів є складовою частиною досудового розслідування.

Досудове розслідування — це діяльність спеціально уповноважених органів держави по виявленню злочинів та осіб, які їх скоїли, збиранню, перевірці, всебічному, повному й об’єктивному дослідженню та оцінці доказів, виявленню причин та умов вчинення злочинів.

Виконання цієї складної та відповідальної роботи покладається законом на спеціальні державні органи — органи досудового розслідування, які поділяються на органи дізнання та органи досудового слідства¹⁰⁷. Завданнями органів досудового розслідування є швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних у вчиненні злочинів осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, запобігання та припинення злочинів.

Органи досудового розслідування покликані забезпечити дієвість принципу невідворотності покарання за вчинений злочин.

Завдання досудового розслідування виконуються різними органами із застосуванням різних повноважень, у зв’язку з чим досудове розслідування поділяється на два види: дізнання та досудове слідство.

§ 2. Органи, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, їх компетенція

Розслідування злочинів неможливе без пошуку певних об’єктів, які можуть мати значення у справі: фізичних осіб (особи, яка вчинила злочин, свідків, потерпілих), майна, слідів злочину та ін. Такий пошук здійснюється шляхом вчинення слідчих дій, пошукових дій або оперативно­розшукових заходів.

Слідчі дії регламентовані Кримінально­процесуальним кодексом і здійснюються слідчими або органами дізнання.

Пошукові дії полягають у направленні до різних установ відповідних запитів, витребуванні довідок, використанні різноманітних повідомлень та ін. Такі дії виконуються як слідчими, так і органами дізнання, а також спеціальними органами, що здійснюють оперативно­розшукову діяльність.

Закон України «Про оперативно­розшукову діяльність» дає поняття такої діяльності як системи гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно­технічних засобів.

Ця діяльність проводиться з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах громадян, суспільства і держави шляхом пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально­підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій.

Оперативно­розшукова діяльність може здійснюватися як до порушення кримінальної справи, так і під час її досудового розслідування.

Оперативно­розшукова діяльність здійснюється виключно спеціальними підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Прикордонних військ Укра­їни, Управління державної охорони, органів Державної по­даткової служби, органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань, розвідувального органу Міністерства оборони України.

Так, наприклад, у Міністерстві внутрішніх справ оперативно­розшукову діяльність покладено на кримінальну, транспортну та спеціальну міліцію, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, забезпеченню безпеки працівників суду, правоохоронних органів і учасників кримінального судочинства; в органах Державної податкової служби — на оперативні підрозділи податкової міліції.

Проведення оперативно­розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Для виконання завдань оперативно­розшукової діяльності зазначеним вище оперативним підрозділам надається право:

— проводити контрольну та оперативну закупівлю та поста­чання товарів, предметів та речовин, у тому числі й заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь;

— проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально­підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;

— негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника у при­мі­щення, транспортні засоби, на земельні ділянки;

— здійснювати проникнення до злочинної групи неглас­ного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співпрацює з останнім;

— знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;

— здійснювати візуальне спостереження у громадських місцях із застосуванням фото­, кіно­ і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів;

— мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;

— створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів;

— застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законом, та здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Надаючи такі широкі повноваження органам, що займаються оперативно­розшуковою діяльністю, законодавець в той же час встановлює гарантії законності під час здійснення такої діяльності.

Так, негласне проникнення до житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться лише за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурора протягом доби.

Вищезазначені заходи застосовуються виключно з метою запобігти злочину чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інфор­мацію неможливо.

Результати оперативно­розшукової діяльності, які станов­лять державну таємницю, а також відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, не підлягають передаванню і розголошенню.