§ 5. Функції прокуратури104

Прокуратура, як й інші державні органи, виконує притаманні тільки їй функції, які визначаються як головні напрямки діяльності прокуратури, що безпосередньо виражають її сутність та призначення. Функції поділяються на наглядові і ненаглядові.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно­розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Окрім перелічених функцій, статтею 10 Закону України «Про прокуратуру» на цей орган покладається також координація діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю.

Перехідними положеннями Конституції (п. 9) передбачено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію досудового слідства до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

На прокуратуру не можуть покладатися функції, не перед­бачені законами України.

5.1. Функції підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави

Функції підтримання державного обвинувачення в суді та представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, — ненаглядові. Вони перед­бачають участь прокурора при розгляді справ у суді.

Прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про все­бічний, повний і об’єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі. Всією своєю діяльністю в суді прокурор сприяє виконанню цих завдань, але здійснює він це особливими засобами з урахуванням принципів судової влади: змагальності, рівноправності сто­рін тощо.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може вступити у справу в будь­якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів для усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються Законом України «Про прокуратуру» та процесуальним законодавством України.

У кримінальному процесі прокурор виступає в суді як державний обвинувач. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів — у допиті підсудного, потерпілого, свідків, дослідженні висновків експертів і речових доказів. Він бере участь також у судових дебатах, виступаючи з обвинувальною промовою, в якій він аналізує докази, що досліджувалися під час судового слід­ства, подає суду свої міркування щодо застосування кри­мінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об’єктивною оцін­кою зібраних по справі доказів.

Гарантією об’єктивності та незалежності прокурора в суді є встановлений законом обов’язок для прокурора відмовитися від обвинувачення у разі, коли при розгляді справи він дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного. Він також до закінчення судового слідства вправі змінити висунуте особі обвинувачення (ст. 36 Закону «Про прокуратуру»).

Відповідно до ст. 36­1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Обсяг і межі повноважень прокурора під час розгляду справ визначаються процесуальним законодав­ством.

Беручи участь у судовому розгляді цивільних справ, прокурор сприяє суворому додержанню матеріального законодавства та норм цивільного судочинства. Для цього він на­ділений низкою повноважень, специфічних саме для нього: правом звернутися до суду з заявою про захист прав і інтересів інших осіб; вступити у справу в будь­якій стадії процесу; знайомитися з матеріалами цивільної справи тощо.

Важливим повноваженням, яким володіє прокурор незалежно від його участі у розгляді в суді першої інстанції конкретної кримінальної або цивільної справи, є внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. Прокурор або його заступник в межах своєї компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції мають право внести у вищестоящий суд апеляційне, касаційне і окреме подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів. При цьому помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.