§ 11. Забезпечення охорони і підтримка громадського порядку в судах

Підтримку громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функцій державного захисту суддів, працівників судів, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснює судова міліція.

У радянський період приміщення судів у нічний час, святкові й вихідні дні охоронялися за державний рахунок підрозділом служби охорони МВС. У подальшому, з переходом цієї структури на повний господарський розрахунок, кошториси судів опинилися не в змозі погнатися за тарифами на ці послуги, що постійно зростають, і до кінця 90­х років практично всі приміщення судів опинилися без будь­якої охорони. До цього часу вже існував і набирав поступово сили спеціальний підрозділ міліції, покликаний забезпечити реалізацію законів України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та «Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь в кримінальному судочинстві», прийнятих 23 грудня 1993 р.

Порядок реалізації цих функцій спеціальними підрозділами міліції був регламентований тимчасовими інструкціями від 26 серпня 1997 р. і 26 лютого 1998 р., іншими відомчими нормативними актами.

Слід зазначити, що наразі спеціальний закон, який мав би регулювати вказану діяльність, відсутній. Враховуючи значущість і відповідальність виконуваних завдань, це повинен бути закон про судову міліцію. І на державному рівні має бути ухвалене рішення про перетворення існуючих спецпідрозділів міліції на судову та про їх подвійне підпорядкування, у тому числі й головам апеляційних судів (або начальникам управлінь ДСА).

Це дасть можливість забезпечити оперативність й ефективність в реалізації основних функцій не тільки в апеляційних судах, але й в усіх місцевих судах регіону.

§ 12. Символи судової влади

Закон визначає, що символами судової влади є державні символи України, а порядок їх застосування повинен від­повідати Конституції і спеціальному закону. Про необхід­ність ухвалення відповідного закону йде мова і в ст. 20 Конституції, в якій розкрита сутність та наведені основні вимоги до Державного Прапора та Герба.

При цьому слід мати на увазі, що тризуб (Знак Княжої Держави Володимира Великого) є лише головним елементом великого герба держави. Великий Державний Герб України так і не прийнятий. Тому всі зали судових засідань поки осна­щені малим гербом.

У зв’язку з відсутністю спеціального нормативного врегулювання вся державна символіка (атрибутика) виготовляється кустарним способом без дотримання єдиних стандартів. Внаслідок цього існує розмаїття форм, розмірів і навіть забарвлень в гербах, встановлених в судах. Окрім того, в нестандартних, пристосованих залах засідань вони вивішуються де доведеться, оскільки не завжди є реальна можли­вість розмістити їх за спиною суду.

Державні прапори, відповідно до існуючої традиції, вивішуються на будівлях судів лише у дні державних свят.

Отже, є необхідність розробки і ухвалення спеціального закону про державні символи із спеціальним розділом про порядок їх застосування судами.

Незважаючи на те, що Закон України «Про судоустрій України» містить перелік символів судової влади, широке розповсюдження має практика застосування спеціальних символів — у вигляді статуй Феміди, які встановлюються у вестибюлях судів, залах та кабінетах суддів, а також мі­ні­атюрних статуеток, які офіційно вручаються окремим суддям як пам’ятний знак за вагомий внесок у правосуддя.

У 1993 р. Радою суддів України були затверджені зразки мантій і нагрудних знаків професійних суддів. Що стосується мантій, то масові їх зразки виявилися далеко не такими, як модельні екземпляри, внаслідок чого, а також у зв’язку з відсутністю відповідних традицій і належних приміщень судів їх застосування не було поширеним.

Після виготовлення «другого покоління» суддівських мантій та нагрудних знаків професійного судді нового зразка, які зараз мають належний рівень дизайну, стало звичним відправлення судочинства в абсолютній більшості судів з використанням головних атрибутів суддівства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 19 березня 1999 р. були затверджені норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України та доручено Міністерству юстиції затвердити положення про порядок його обліку і видачі суддям.

Стосовно службового обмундирування норма закону про його виділення суддям так і не була реалізована і у 2001 р. виключена із закону «Про статус суддів». За період 1999–2000 рр. в Україні сформувалася практика розгляду позовів суддів про стягнення грошових компенсацій за невиділене службове обмундирування.

Надалі незважаючи на те, що рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року ця норма визнана неконституційною, заходів стосовно впровадження службового обмундирування не вживалось ані Державною судовою адміністрацією, ані органами суддівського самоврядування.

І це при тому, що згідно з п. 1.1 Положення «Про порядок отримання, обліку, видачі і носіння службового обмундирування суддів України», затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22 квітня 1994 р., «носіння службового обмундирування судді є обов’язковим при виконанні службових обов’язків».

Цим же положенням був регламентований і порядок видачі та носіння суддівської мантії.