
- •Рецензенти:
- •Автори підручника:
- •Передмова
- •Розділ і Основні поняття, предмет, система та нормативні джерела навчальної дисципліни «організація судових та правоохоронних органів»
- •§ 1. Правоохоронна діяльність. Правоохоронні органи
- •§ 2. Предмет і система навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»
- •§ 3. Джерела навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»
- •Розділ іі Судова влада
- •§ 1. Виникнення та розвиток інституту судової влади
- •§ 2. Поняття й основні ознаки судової влади
- •2.1. Загальні ознаки судової влади
- •2.2. Специфічні ознаки судової влади
- •2.3. Форми реалізації судової влади
- •2.4. Функції судової влади
- •Розділ ііі Принципи судової влади
- •§ 1. Система принципів судової влади
- •§ 2. Інституціональні принципи судової влади
- •2.1. Принцип паритетності судової влади
- •2.2. Принцип справедливості судової влади
- •2.3. Принцип законності судової влади
- •2.4. Принцип здійснення судової влади тільки судом
- •2.5. Принцип доступності судової влади
- •2.6. Принцип незалежності судової влади
- •2.7. Принцип безсторонності судової влади
- •2.8. Принцип процедурності судової влади
- •§ 3. Організаційні (судоустрійні) принципи судової влади
- •3.1. Єдність судової системи і статусу суддів
- •3.2. Територіальність
- •3.3. Спеціалізація судової системи
- •3.4. Інстанційність
- •3.5. Принцип незалежності суддів
- •3.6. Принцип недоторканності суддів
- •3.7. Принцип незмінюваності суддів
- •3.8. Принцип професіоналізму суддів
- •§ 4. Функціональні (судочинні) принципи судової влади
- •4.1. Принцип державної мови судочинства
- •4.2. Принцип гласності судочинства
- •4.3. Принцип колегіального й одноособового розгляду судових справ
- •4.4. Принцип участі народу при здійсненні судової влади
- •4.5. Принцип здійснення судочинства на засадах рівності сторін
- •4.6. Принцип змагальності в судочинстві
- •4.7. Принцип презумпції невинуватості
- •4.8. Принцип забезпечення обвинуваченому, підозрюваному, підсудному права на захист
- •4.9. Принцип права на оскарження судового рішення
- •4.10. Принцип обов’язковості судового рішення
- •Розділ іv Судова система
- •§ 1. Загальна характеристика судової системи
- •1.1. Основні поняття й інститути судової системи
- •1.2. Історія становлення судової системи в Україні
- •1.3. Міжнародноправові принципи побудови судової системи держави
- •1.4. Принципи побудови судової системи за Конституцією України
- •§ 2. Система судів загальної юрисдикції
- •2.1. Структура системи судів загальної юрисдикції
- •2.2. Порядок утворення судів
- •2.3. Місцеві суди
- •2.4. Апеляційні суди
- •2.5. Військові суди
- •2.6. Касаційний суд України
- •2.7. Вищі спеціалізовані суди
- •2.8. Верховний Суд України
- •Розділ V Конституційний суд
- •§ 1. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні
- •§ 2. Порядок формування і структура Конституційного Суду України
- •§ 3. Статус судді Конституційного Суду України
- •§ 4. Повноваження Конституційного Суду України
- •§ 5. Конституційне провадження (провадження у справах в Конституційному Суді України)
- •§ 6. Рішення та висновки Конституційного Суду України
- •Розділ vі Статус суддів
- •§ 1. Суддівський корпус, його поняття та склад
- •§ 2. Формування суддівського корпусу
- •2.1. Добір суддівських кадрів
- •2.2. Вимоги, що висуваються до кандидатів на посади суддів
- •2.3. Порядок наділення кандидатів повноваженнями судді
- •§ 3. Правовий статус суддів
- •3.1. Поняття правового статусу суддів
- •3.2. Вимоги, що висуваються до суддів
- •3.3. Права та обов’язки суддів
- •3.4. Матеріальне забезпечення суддів
- •§ 4. Припинення повноважень суддів
- •4.1. Підстави припинення повноважень суддів
- •4.2. Процедура припинення повноважень судді
- •§ 5. Народні засідателі та присяжні
- •5.1. Поняття народних засідателів та присяжних
- •5.2. Вимоги до народних засідателів та присяжних
- •5.3. Підстави та порядок звільнення від виконання обов’язків народного засідателя та присяжного
- •5.4. Порядок формування списків народних засідателів та присяжних
- •5.5. Залучення народних засідателів і присяжних до виконання обов’язків у суді
- •5.6. Права народних засідателів і присяжних та гарантії їх захисту
- •Розділ vіі Органи суддівського самоврядування
- •§ 1. Суддівське самоврядування: поняття, організаційні форми, загальна характеристика, завдання та значення
- •§ 2. Збори суддів: види, повноваження та порядок роботи
- •§ 3. Конференції суддів: повноваження та порядок роботи
- •§ 4. Ради суддів: поняття, повноваження та порядок роботи
- •§ 5. З’їзд суддів: повноваження та порядок роботи
- •§ 6. Рада суддів України: повноваження та порядок роботи
- •Розділ vііі Кваліфікаційні комісії суддів
- •§ 1. Статус кваліфікаційних комісій суддів: поняття, статус, види, склад, порядок формування
- •§ 2. Повноваження кваліфікаційних комісій суддів
- •§ 3. Кваліфікаційна атестація суддів
- •§ 4. Повноваження кваліфікаційних комісій щодо дисциплінарної відповідальності суддів
- •Розділ іх Вища рада юстиції
- •§ 1. Правовий статус Вищої ради юстиції
- •§ 2. Порядок формування та строк повноважень Вищої ради юстиції
- •§ 3. Повноваження та організація діяльності Вищої ради юстиції
- •3.1. Повноваження Вищої ради юстиції
- •3.2. Повноваження Голови Вищої ради юстиції
- •3.3. Повноваження члена Вищої ради юстиції
- •3.4. Структура Вищої ради юстиції та порядок роботи
- •Розділ х організаційне забезпечення діяльності судів
- •§ 1. Розвиток і становлення організаційного забезпечення діяльності судів
- •§ 2. Система забезпечення функціонування судової влади
- •§ 3. Загальні засади фінансування судів
- •§ 4. Матеріально-технічне забезпечення судів
- •§ 5. Державна судова адміністрація України
- •5.1. Повноваження державної судової адміністрації
- •§ 6. Територіальні управління Державної судової адміністрації України
- •§ 7. Академія суддів України
- •§ 8. Апарат суду
- •§ 9. Бібліотека судів
- •§ 10. Служба судових розпорядників
- •§ 11. Забезпечення охорони і підтримка громадського порядку в судах
- •§ 12. Символи судової влади
- •§ 13. Посвідчення судді
- •Розділ хі Органи прокуратури україни
- •§ 1. Прокуратура України, її місце в системі органів державної влади, завдання
- •§ 2. Основні етапи розвитку прокуратури в Україні99
- •§ 3. Система, структура та порядок утворення органів прокуратури
- •3.1. Генеральний прокурор України
- •3.2. Генеральна прокуратура України
- •3.3. Колегії органів прокуратури
- •3.4. Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя (на правах обласних)
- •3.5. Прокуратури міст, районні, міжрайонні та прирівняні до них прокуратури
- •3.6. Спеціалізовані прокуратури
- •§ 4. Принципи організації та діяльності органів прокуратури
- •§ 5. Функції прокуратури104
- •5.1. Функції підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина або держави
- •5.2. Функція досудового слідства
- •5.3. Нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативнорозшукову діяльність, дізнання, досудове слідство
- •5.6. Функція нагляду за додержанням і застосуванням законів
- •5.7. Функція координації діяльності по боротьбі зі злочинністю
- •§ 6. Кадри органів прокуратури. Класні чини працівників органів прокуратури. Заохочення та дисциплінарна відповідальність прокурорів і слідчих прокуратури
- •Розділ хіі Органи досудового розслідування
- •§ 1. Організація виявлення і розслідування злочинів: поняття, види
- •§ 2. Органи, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, їх компетенція
- •§ 3. Органи, що здійснюють дізнання, їх система і компетенція
- •§ 4. Органи досудового слідства, їх система і компетенція
- •§ 5. Статус слідчого
- •§ 6. Слідчий апарат, його структура
- •Розділ хііі Органи внутрішніх справ
- •§ 1. Призначення органів внутрішніх справ
- •§ 2. Система і структура органів внутрішніх справ
- •2.1. Система органів внутрішніх справ
- •2.2. Структура та діяльність органів внутрішніх справ
- •2.4. Внутрішні війська
- •Розділ хіv Органи служби безпеки
- •§ 1. Завдання, засади та правові підстави діяльності Служби безпеки України
- •§ 2. Система та організація діяльності Служби безпеки України
- •§ 3. Основні напрямки діяльності і повноваження органів Служби безпеки України
- •§ 4. Кадри органів Служби безпеки України
- •§ 5. Контроль і нагляд за діяльністю Служби безпеки України
- •Розділ хv Державна податкова служба. Податкова міліція
- •§ 1. Державна податкова служба, її система, завдання та правові засади діяльності
- •§ 2. Податкова міліція, її завдання та повноваження
- •§ 3. Структура і кадри податкової міліції
- •Розділ хvі Органи та установи юстиції
- •§ 1. Органи юстиції України. Їх завдання, система та повноваження
- •Розділ хvіі Державна виконавча служба
- •§ 1. Примусове виконання рішень. Органи, що його здійснюють
- •§ 2. Правові засади діяльності державної виконавчої служби
- •§ 3. Сутність виконавчого провадження. Предмет діяльності органів державної виконавчої служби
- •§ 4. Місце державної виконавчої служби в системі органів державної влади. Структура державної виконавчої служби. Статус працівників державної виконавчої служби та їх повноваження
- •Розділ хvііі Адвокатура
- •§ 1. Поняття та сутність інституту адвокатури в Україні
- •1.1. Виникнення та розвиток інституту адвокатури в Україні
- •1.2. Поняття та сутність інституту адвокатури
- •1.3. Правове регулювання адвокатської діяльності
- •1.4. Принципи і гарантії адвокатської діяльності
- •1.5. Організаційні форми діяльності адвокатури
- •§ 2. Статус адвоката
- •2.1. Право на зайняття адвокатською діяльністю
- •2.2. Дисциплінарна відповідальність адвоката
- •2.3. Види адвокатської діяльності
- •2.4. Права та обов’язки адвокатів
- •2.5. Спілки та асоціації адвокатів
- •Розділ хіх Нотаріат
- •§ 1. Поняття нотаріату
- •§ 2. Організація нотаріату
- •§ 3. Право на зайняття нотаріальною діяльністю
- •§ 4. Статус нотаріуса
Розділ х організаційне забезпечення діяльності судів
§ 1. Розвиток і становлення організаційного забезпечення діяльності судів
Перші кроки до побудови моделі управління судами з дотриманням принципу незалежності судів від інших гілок влади на території Російської імперії були здійснені під час проведення судової реформи 1864 р. Увесь попередній період діяльності судів можна охарактеризувати як період їх підвідомчості помісним князям, а в подальшому — намісникам і губернаторам. Так, ще Судовими статутами 1857 р. передбачалося здійснення нагляду за судовою діяльністю з боку губернаторів. Проте статті 249–256 «Учреждения судебных установлений», змінені і доповнені Законом про перетворення місцевого суду 1912 р., чітко визначили чотири види нагляду за судами і над судовими працівниками:
1) нагляд вищих судових місць над нижчими;
2) внутрішній нагляд в кожному судовому місці з боку голів;
3) прокурорський нагляд в кожному судовому місці;
4) загальний нагляд з боку міністра юстиції.
Характерно, що в процесі ухвалення редакції ст. 256 про повноваження міністра юстиції з метою недопущення втручання в судову діяльність чиновників було ухвалене рішення, що ревізії судових місць мають відбуватися за участі членів судових палат, інших чинів судового відомства.
Певний досвід у галузі судового управління за декілька століть був накопичений і на території України, який фактично був знехтуваний в період побудови системи радянського народного суду.
Незважаючи на те, що ще Конституцією СРСР 1936 р. був продекларований принцип незалежності суддів, в законодавстві загалом зберігався цей механізм організаційного забезпечення судової діяльності.
Після нетривалої перерви, протягом якої цю функцію по відношенню до обласних і районних судів виконували Верховні Суди союзних республік через відповідні управління, 12 серпня 1971 р. в Основи законодавства про судоустрій була внесена ст. 381, якою організаційне керівництво судами було покладене на міністерства юстиції союзних республік та їх органи на місцях.
Ця норма про організаційне керівництво повністю була продубльована Законом «Про судоустрій УРСР» (1971 р.) і фактично проіснувала до ухвалення Закону України «Про судоустрій України», що набув чинності з 1 червня 2002 р. Однак у 1994 р. поняття «організаційне керівництво» було замінено на «організаційне забезпечення» із доповненням про те, що ця діяльність структур виконавчої влади повинна здійснюватися при суворому дотриманні принципу незалежності суддів.
Концепція судовоправової реформи в Україні (1992 р.) проголосила головною метою реформи формування незалежної судової влади шляхом ефективного розмежування повноважень, покликаного гарантувати самостійність і незалежність судових органів від дії законодавчої і виконавчої влади.
Новий імпульс у напрямі реформування системи організаційного забезпечення судової діяльності додала Конституція України, що закріпила принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову.
У суспільстві сформувалося розуміння, що до тих пір, поки основними ланками судової системи управлятимуть структури виконавчої влади, про реалізацію принципу розподілу влади не може бути і мови.
Саме суддівська спільнота активно виступала за вихід із системи Міністерства юстиції, розраховуючи на поліпшення матеріальнотехнічного забезпечення судів і соціальнопобутового рівня всіх працівників судів. Про це свідчать резолюції чотирьох з’їздів суддів України.
З урахуванням цього переважна більшість законопроектів про судовий устрій, кардинально відрізняючись навіть у концептуальних підходах до побудови судової системи, були одностайними у питанні про необхідність створення судової адміністрації.
Проте внаслідок активної протидії чи конкуренції різних політичних сил процес ухвалення закону про судоустрій затягся з 1998 р. до лютого 2002 р.
На цей час вже був певний позитивний досвід діяльності структур Судового департаменту при Верховному Суді Російської Федерації, однак в Україні було ухвалене рішення про створення Державної судової адміністрації України — центрального органу виконавчої влади, покликаного здійснити організаційне забезпечення діяльності судів України.
Цей варіант побудови системи управління судами є наслідком компромісу між прихильниками збереження існуючої системи та їх супротивниками, що пропонували більш радикальний шлях, відповідно до якого в структурах судової влади створюються адміністративногосподарські управління, підпорядковані головам відповідних судів, через які здійснюється кадрове і матеріальнотехнічне забезпечення всіх ланок самої судової влади.
Підсумки перших років діяльності в Україні Державної судової адміністрації (ДСА) призводять до висновків про те, що управлінський апарат у порівнянні з існуючим раніше варіантом побудови цієї структури усередині самої судової системи зріс у декілька разів. Крім того, виникла маса проблем, пов’язаних з розмежуванням функцій між головами вищих судів та начальниками управлінь ДСА, деякі з яких можливо усунути лише в процесі подальшого вдосконалення законодавчої бази.
З метою забезпечення незалежності судів і суддів при здійсненні правосуддя діяльність усіх структур ДСА певною мірою детально регламентована розділом VI Закону України «Про судоустрій України» та Положенням про Державну судову адміністрацію України.
Концепцією вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів передбачено єдину юрисдикцію, подальше реформування системи управління судами. У Концепції зазначається, що належне забезпечення діяльності судів є однією з гарантій незалежності судів та суддів. Дотримуючись принципу поділу влади, судові та організаційноуправлінські функції не повинні поєднуватися в межах судової влади. Суди повинні здійснювати правосуддя, а спеціалізовані органи — відповідати за забезпечення діяльності судів і бути при цьому підконтрольними суддівському самоврядуванню.