2.3. Місцеві суди

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя³⁴.

Місцевими адміністративними судами є суди окружні, що утворюються в округах відповідно до Указу Президента України³⁵.

Склад місцевого суду утворюють судді місцевого суду, голова та заступник голови суду. Якщо у місцевому суді кількість суддів перевищує п’ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Місцеві суди складають першу ланку (рівень) у системі судів загальної юрисдикції. Їх також заведено йменувати основною ланкою судової системи, оскільки вони становлять переважну більшість усіх судових органів, а також як суди першої інстанції розглядають майже усі (за незначним винятком) судові справи. Підсудність окремих категорій справ щодо первісного розгляду їх по першій інстанції вищими судами визначається процесуальним законодавством.

Предметна юрисдикція загальних та спеціалізованих судів визначена загальним чином у судоустрійному та більш детально у процесуальному законодавстві.

Місцеві загальні суди розглядають кримінальні, цивільні та адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Чинний Кримінально­процесуальний кодекс України ви­значає, що місцеві суди розглядають усі кримінальні справи за винятком тих, що підсудні апеляційним судам. До таких належать кримінальні справи про злочини проти основ на­ціональної безпеки України, передбачені статтями 109–114 Кримінального кодексу України, а також кримінальні справи про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Окрім того, не місцевому, а апеляційному суду відповідно до Закону України «Про статус суддів» підсудні всі справи про злочини, у вчиненні яких обвинувачуються судді.

Місцевий загальний суд має повноваження щодо судового контролю за додержанням конституційних прав і свобод особи при досудовому розслідуванні кримінальних справ, зокрема, він приймає рішення щодо законності і обґрунтованості затримання підозрюваного, обрання обвинуваченому (підозрюваному) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також продовження тримання особи під вартою; проведення обшуку житла чи іншого володіння особи та інших дій, передбачених Кримінально­процесуальним кодексом України.

Місцевий суд розглядає у порядку цивільного судочин­ства усі цивільні справи. До них належать справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України). Цивільне судочинство здійснюється у декількох видах провадження: позовному, наказному, окремому.

У порядку позовного провадження розглядаються, наприклад, такі справи як справи про розділ майна, відшкодування шкоди, про повернення майна або його вартості, про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів, про визнання батьківства, про захист прав споживачів тощо.

У порядку окремого провадження розглядаються, наприклад, такі справи як справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання фізичної особи недієздатною, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, про усиновлення, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, тощо. З наведеного переліку випливає, що окреме провадження — це вид непозовного судочинства, оскільки у такому порядку розглядаються цивільні справи про:

— підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи;

— створення умов для здійснення особою особистих немайнових чи майнових прав;

— підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Наказне провадження — це новий для вітчизняного цивільного процесуального законодавства порядок. Видача судового наказу проводиться без судового засідання, оскільки судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги, тому й потреби у виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень немає. Судовий наказ може бути видано, наприклад, коли заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не сплаченої працівникові суми заробітної плати.

Місцеві загальні суди розглядають також і адміністратив­ні справи в порядку адміністративного судочинства (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України»). Кодекс адмі­ні­стративного судочинства, деталізуючи положення базового Закону України «Про судоустрій України», встановлює пред­метну підсудність адміністративних справ загальним та адмі­ністративним судам.

Місцевим загальним судам підсудні:

— адміністративні справи, де однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

— усі адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України).

Окрім цього, за вибором позивача справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються або загальним місцевим судом у порядку адміністративного судочинства, або окружним адміністративним судом також за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім розгляду справ у порядку кримінального, цивільного та адміністративного судочинства у випадках, передбачених законодавством України, місцевий загальний суд розглядає справи про адміністративні правопорушення, перелік яких міститься у ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До них належать справи про дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, ухилення від відшкодування збитків, заподіяних злочином, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, порушення порядку ор­ганізації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, прояв неповаги до суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора та ін. Суддя одноособово здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення. Рішення судді по цих справах називається постановою.

Місцеві господарські суди розглядають по першій інстанції всі справи, що виникають у господарських правовідносинах, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Отже, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів та інших підстав, справи про банкрутство та справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених до їх компетенції, а також інші спори у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, в яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа (крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки). Як вже зазначалося, вони розглядають також справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади, якщо позивач обере саме цей, а не місцевий загальний суд для вирішення своєї справи з загальних питань.

У місцевих господарських, як й у місцевих загальних судах, теж впроваджується більш детальна спеціалізація щодо розподілу справ. Реалізується вона шляхом утворення спеціалізованих колегій з вирішення господарських спорів. Утворюють таку колегію у складі від трьох до семи суддів, один з яких призначається головуючим колегії. За необхідності вводиться посада заступника головуючого колегії. Спеціалізація колегій може бути, наприклад, за такими категоріями справ:

— за участі органів державної податкової служби, контрольно­ревізійної служби та органів контролю;

— за участі підприємств та організацій паливно­енергетичного комплексу, транспорту, зв’язку, водо­, тепло­, енергопостачання;

— за участі органів державної влади та місцевого самоврядування;

— пов’язаних з укладанням, зміною та виконанням господарських договорів;

— пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності, недобросовісною конкуренцією;

— про банкрутство.

Розподіл позовних матеріалів та заяв про порушення справ про банкрутство здійснює завідувач канцелярією суду відповідно до спеціалізації колегій, а розподіл справ між суддями спеціалізованих колегій здійснює головуючий колегії з урахуванням навантаження кожного судді та досвіду розгляду певних видів спорів.

На практиці існує декілька принципів розподілу справ між суддями. В місцевих судах, де призначено одного суддю, суддя розглядає всі цивільні, адміністративні справи, а також кримінальні справи, розгляд яких можна здійснювати одноособово. В місцевих судах, де кількісний склад суддів більше одного, а у великих районах іноді більше 15–20, можлива спеціалізація суддів. Звичайно судді спеціалізуються на розгляді кримінальних, цивільних та адміністративних справ, але можлива й більш детальна спеціалізація з певних категорій вказаних справ. Спеціалізація дозволяє краще вивчити законодавство, судову практику, методику вирішення справ. Цей принцип розподілу називається функціональним або предметним.

Застосовується також територіальний (зональний) принцип розподілу справ, коли суддя розглядає всі справи, які виникли на тій частині території судового округу, яка закріплена за суддею головою суду.

Згідно предметно­територіального принципу розподілу справ суддя розглядає справи за спеціалізацією в межах закріпленої за ним території.

Поточний спосіб розподілу справ означає, що справи розподіляються головою суду між суддями по черзі, за порядком надходження їх до суду.

Але в будь­якому випадку спосіб розподілу справ між суддями не повинен залежати від бажання однієї зі сторін у справі або будь­якої особи, яка зацікавлена в результатах цієї справи. Міжнародні стандарти найкращим способом розподілу визнають жеребкування, автоматичний розподіл за алфавітним порядком або іншу подібну систему (Рекомендація № (94)12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 р.).

Місцевий загальний суд поряд із справлянням правосуддя проводить також роботу, спрямовану на вивчення й узагальнення судової практики, хоча вона прямо не передбачається. Узагальнення судової практики є комплексним дослідженням різноманітних сторін діяльності суду, в якому виділяються напрямки аналізу: а) статистичних даних, що характеризують злочинність і судимість, вивчення відомостей про умови виховання, спосіб життя та особу засудженого, встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину; б) справ, повернених на додаткове розслідування, і процесуальних підстав повернення; справ, рішення за якими скасовано вищим судом, і процесуальних підстав для скасу­вання; в) ефективності організації роботи в цілому суду, суддів та апарату суду.

Результати узагальнення судової практики спрямовані на розробку пропозицій щодо вдосконалення роботи по розгляду судових справ, правозастосовної діяльності суддів даного суду й організації роботи суду. Останнє залежить від двох обставин: 1) організації роботи суддів і 2) організації роботи апарату суду. Значна роль в якісній організації роботи суду належить керівникові судової установи.

Повноваження голови місцевого суду обумовлені тим, що він уособлює собою, по­перше, суддю, а по­друге, керівника суддівської установи. Звідси і характер його повноважень, серед яких можна виокремити суддівські, ад­міністративні, організаційні та представницькі.

Про суддівські повноваження голови суду йдеться у ст. 20 Закону України «Про судоустрій України», яка передбачає, що перебування судді на адміністративній посаді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду.

Адміністративні повноваження голови місцевого суду розповсюджуються лише на апарат суду. До нього входять посади: консультантів, секрета­рів суду, секретарів судових засі­дань, судових розпорядників, помічників суддів, помічників голів судів. Голова суду приймає їх на роботу та звільняє, присвоює їм ранги державного службовця, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення³⁶.

Значну частину повноважень голови суду складають організаційні повноваження. Зокрема, він:

— здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

— визначає обсяг обов’язків заступника (наприклад, доручає йому організацію ведення судової статистики, керівництво роботою ка­нцелярії суду);

— на підставі указу Президента України про призначення на посаду судді чи постанови Верховної Ради України про обрання судді або припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

— здійснює заходи щодо забезпечення формування складу народних засідателів, які полягають у складанні списків осіб, котрі відповіда­ють вимогам, що висуває закон до кандидатів у народні засідателі, і спрямуванні подання із запропонованим переліком осіб до від­повід­ної місцевої ради. Вказаний перелік, затверджений на чотири роки, має у разі необхідності (але не рідше, ніж через два роки) переглядатися і оновлюватися;

— організує ведення судової статистики (форм статистичної звітності більше тридцяти. Вони розробляються Міністерством юстиції України. Звіти мають складатися щомісячно)³⁷;

— організує роботу по підвищенню кваліфікації працівників апа­рату суду. Вказана робота виконується спільно з територіальними управліннями Державної судової адміністрації.

Представницькі повноваження голови суду полягають в тому, що він представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями.

Перелік повноважень голови місцевого суду, що містяться у ст. 24 Зако­ну України «Про судоустрій України», не є вичерпним. Він може виконувати й інші повноваження, надані йому законом³⁸.